83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
20.03.09 р. Справа № 23/20
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АМО» м. Дніпропетровськ
до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Славнерудпром» с. Макатиха
про стягнення 367 174,33 грн.
Суддя Забарющий М.І.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Липова Т.А. - за довіреністю
Справа слухалась 05.02.2009р. В засіданні оголошувались перерви до 24.02.2009р. та 12.03.2009р. В засіданні, яке відбулось 12.03.2009р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 20.03.2009р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “АМО» м. Дніпропетровськ, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, закритого акціонерного товариства “Славнерудпром» с. Макатиха, 367 174,33 грн. боргу.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:
- передачу ним відповідачу в оперативний лізинг баштовий кран ST 5515В згідно до умов лізингової угоди № ОЕМ01_39316_08 від 22.08.2007р., акт приймання-передачі від 18.10.2007р.;
- неналежне виконання відповідачем умов лізингової угоди щодо оплати лізингових платежів - вони оплачені частково;
- направлення відповідачу листа-вимоги № 28/11-04 від 28.11.2008р. про сплату суми боргу з лізингових платежів;
- ст.ст. 525, 526, 530, 610-613 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Відповідач вимоги позивача не визнав тому, що: сторони не уклали додаткової угоди щодо зміни розміру лізингових платежів, що передбачено п. 8.7 лізингової угоди; позивач не направив йому оригінали копій рахунків за відповідною адресою; позивач припустився прострочення свого зобов'язання згідно ст.ст. 612 та 613 ЦК.
Клопотання відповідача про зобов'язання позивача надати суду докази права власності на об'єкт лізингу суд відхилив оскільки предметом позову не є встановлення права власності на майно, визнання договору (угоди) недійсним або про витребування майна.
Представник відповідача у засіданні суду, яке відбулось 12.03.2009р., заявила суду, що акти подані суду не підписувались генеральним директором відповідача.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Сторони уклали між собою лізингову угоду № ОЕМ01_39316_08 (статус оподаткування - оперативний лізинг) від 22.08.2007р. (далі - договір від 22.08.2007р.), згідно якої лізингодавець (позивач) зобов'язався передати лізингоодержувачу (відповідачу) баштовий кран ST 5515В на строк встановлений п. 2.4 цієї угоди. Угодою від 22.08.2007р. закріплено, що:
- лізингоодержувач сплачує лізингодавцю щомісячні лізингові та будь-які інші платежі, які мають бути сплаченими протягом 3-х робочих днів з дня виставлення відповідних рахунків згідно з графіком здійснення платежів (додатком 1) - п. 8.1 угоди;
- лізингові платежі вказані в українській гривні на день підписання додатку 1; в подальшому лізингоодержувач сплачує лізингові платежі згідно з виставленими йому рахунками в український гривні і які змінюються та розраховуються протягом цієї угоди пропорційно зміні офіційного курсу НБУ до іноземної валюти, визначеної у додатку 1 на дату виставлення такого рахунку (п. 8.2 угоди);
- зміна розміру лізингових платежів підлягає узгодженню сторонами шляхом підписання додаткової угоди (п. 8.7 угоди);
- будь-які повідомлення, необхідні згідно з цією угодою, повинні надсилатися рекомендованою кореспонденцією (якщо інше не буде змінено у подальшому) - адреса лізингодавця - м. Дніпропетровськ, вул. Фучіка, 18, лізингоодержувача - м. Слов'янськ, пер. Урицького, 6 (п. 21.1 угоди);
- у своїй поточній діловій діяльності сторони можуть користуватися факсимільним зв'язком, електронною поштою за умови, що оригінали копії переданих за допомогою вищеперерахованих засобів зв'язку повідомлень будуть надіслані рекомендованими листами протягом наступних трьох робочих днів (п. 21.3 угоди).
Розділом 6 додатку № 1.1 до угоди від 22.08.2007р. був встановлений графік лізингових платежів і зазначено, що лізингоодержувач сплачує лізингові платежі згідно з виставленими йому рахунками в українській гривні, які змінюються та розраховуються протягом цієї угоди пропорційно зміні офіційного курсу НБУ до долара США на дату виставлення цього рахунку.
Сторони уклали між собою додаткову угоду № 1 від 21.10.2008р. угоди від 22.08.2007р. де у п. 5 визначили графіки платежу та зазначили, що: курс НБУ до долара США при розрахунку цих платежів був прийнятий на 22.08.2007р. та становить 5,05 грн./долару США; в подальшому лізингоодержувач сплачує лізингові платежі згідно з виставленими йому рахунками в українській гривні, які змінюються та розраховуються протягом цієї лізингової угоди пропорційно зміни офіційного курсу НБУ до долара США на дату виставлення такого рахунку.
Проаналізувавши текст угоди від 22.08.2007р. та додаткової угоди № 1 від 21.10.2008р. до неї суд дійшов висновку, що відповідач повинен сплачувати позивачу лізингові платежі у розмірах зафіксованих у додатках № 1.1 та додатковій угоді № 1 до угоди від 22.08.2007р. і лише у періоди за які такі платежі не узгоджені, розрахунки таких платежів проводяться у певному порядку з коригуванням на відповідний курс гривні до долара США.
Позивач листом № 28/11-04 від 28.11.2008р. надіслав відповідачу рахунки щодо сплати суми боргу та запропонував відповідачу оплатити їх. Адреса відповідача, зазначена у цьому листі відповідала юридичній адресі відповідача, зазначеній у угоді від 22.08.2007 р. (відповідач не надав суду доказів, що він сповістив позивача про зміну своєї юридичної адреси). Тому суд вважає, що на день подання позову строк платежу настав.
Згідно до розрахунку ціни позову, позивач вимагає стягнути з відповідача борг, який виник у відповідача по 14-й платіж включно. Згідно лізингових платежів з нульового по 14-й позивач повинен був стягнути з відповідача 1 351 602,87 грн. Позивач зазначає, що відповідач сплатив йому лише суму 1 001 399,97 грн. Відповідач не надав суду доказів оплати решти боргу. Тому суд стягує з відповідача на користь позивача борг на суму 350 202,9 грн. В решті вимог суд позивачу у позові відмовляє у зв'язку з необґрунтованістю.
На підставі ст.ст. 20, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 530 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В :
Стягнути з закритого акціонерного товариства “Славнерудпром» (Донецька обл., с. Хрестище, вул. Виробнича, 1, р/р 2600300698 в Донбаській філії ВАТ “Родовіт банк», МФО 394512, ЄДРПОУ 30951726) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “АМО» (м. Дніпропетровськ, вул. Телевізійна, 12/50, р/р 260060100601 в ЗАТ КБ “ПриватБанк», МФО 305299, ЄДРПОУ 32998860) - 350 202 грн. 90 коп. боргу, 3 502 грн. 03 коп. витрат на сплату держмита та 112 грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті вимог позивачу у позові відмовити.
Суддя