ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 53/101
02.03.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мяу-Гау»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Ділер»
про визнання недійсним договору
Суддя Грєхова О.А.
Представники:
Від позивача Чернов В.А. -директор
Від відповідача Сарабура Є.О. -представник по довіреності № 1-09 від 02.01.2009р.
Заявлено позов про визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 1167 від 16.07.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мяу-Гау»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер Ділер».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2009р. порушено провадження по справі № 53/101, розгляд справи призначено на 16.02.2009р.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі повноважні представники сторін в судове засідання 16.02.2009р. не з'явилися, вимоги ухвали суду від 26.01.2009р. не виконали.
У зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважних представників сторін та невиконанням останніми вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2009р. розгляд справи було відкладено на 02.03.2009р.
Через відділ діловодства суду позивач подав заяву № 05-114 від 19.02.2009р. про забезпечення позову.
Заява позивача, про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачеві задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду або зробити його неможливим.
02.03.2009р. в судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог та просить суд спірний договір визнати неукладеним.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та вважає, що сторонами, при укладенні спірного Договору, погоджені всі істотні умови, які застосовуються до даного виду договорів. Крім того, згідно з рішенням Господарського суду міста Києва № 14/166, задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Дилер»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мяу-Гау»заборгованості за Договором № 1167 від 16.07.2007р., а тому твердження позивача, на думку відповідача, є безпідставними.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 02.03.2009р. за згодою представників сторін, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16.07.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер Дилер»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мяу-Гау» укладено Договір купівлі -продажу продукції № 1167 (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність товар, а покупець зобов'язався його прийняти та оплатити в строк та на умовах, зазначених у даному договорі.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання Договору неукладеним з посиланням на те, що сторонами при його укладенні не визначено всіх істотних умов, а саме -не визначено асортименту та ціни Договору.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
З вищевикладеного слідує, що а ні ст. 16 ЦК України, а ні ст. 20 ГК України та ні інші акти цивільного законодавства України не передбачають такого способу захисту права, як визнання договору неукладеним.
Оскільки відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори, то неукладення договору, тобто його відсутність, не породжує цивільних прав та обов'язків, отже сам лише факт неукладення договору не порушує та не оспорює права і охоронювані законом інтереси сторін між якими не укладено договір.
Проте, вимога про встановлення факту неукладення договору не призводить до поновлення порушених прав, така вимога не може бути предметом спору, самостійно розглядатись в окремій справі.
Вимога про визнання договору неукладеним є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення.
Цей факт може встановлюватись господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин та обґрунтованості вимог.
Вказана позиція висловлена і в постанові Верхового суду України від 14.01.2002р.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача про визнання Договору купівлі-продажу № 1167 від 16.07.2007р. неукладеним.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Грєхова О.А.