79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.03.09 Справа № 9/144-3263
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бережанська побутова ремонтно-будівельна дільниця», м. Бережани, Тернопільської області б/н від 05.01.2009 року
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2008 року
у справі № 9/144-3263, суддя Кропивна Л.В.
за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Біланчин Любов Зіновіївни, м. Бережани, Тернопільської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бережанська побутова ремонтно-будівельна дільниця», м. Бережани, Тернопільської області
про стягнення збитків у розмірі 12 991 грн.
за участю представників сторін
від позивача: Біланчин Л.З. -СПД;
від відповідача: не з'явились.
Позивачу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2008 року у справі № 9/144-3263 позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Біланчин Любов Зіновіївни задоволено. З рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Бережанська побутова ремонтно-будівельна дільниця»на користь позивача стягнуто 12 991 грн. збитків, позивачу відшкодовано понесені ним судові витрати.
Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що відповідач, при проведенні земляних робіт на своїй земельній ділянці, створив перешкоди позивачу вчасно вивантажити з залізничного вагону одержаний останнім цемент, за що підприємець сплатила санкції за простій вагонів та понесла витрати з найму складського приміщення для зберігання отримано вантажу. Окрім того, у зв'язку з неправомірними діями відповідача, позивач понесла витрати за роботу трактора, який засипав канаву та усував бетонні блоки з проїжджої частини.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач -ТОВ «Бережанська побутова ремонтно-будівельна дільниця», звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що судом не з'ясовано, в якому саме місці земельної ділянки велися земляні роботи, і чи дійсно за наявності канави та блоків позивач була позбавлена можливості проїзду до свого розчинного вузла. Стверджує, що позивач користується іншим заїздом, а тому висновки суду не ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи. Крім цього, зазначає, що земляні роботи в період з 23.03.2008р. по 09.04.2008р. товариством не проводились. Відтак, на переконання скаржника, ні збитки, ні їх розмір, ні причиново-наслідковий зв'язок не були належним чином встановлені судом першої інстанції, а наявність договірних відносин, на підставі яких міг би виникнути спір, не підтверджена.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 18.02.2009р. заперечила доводи скаржника, підтримавши позовні вимоги, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи тим, зокрема, що суд в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи, дав належну оцінку всім доказам, наданим позивачем, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а висновки в рішенні місцевого господарського суду, повністю відповідають обставинам справи.
Ухвалою суду від 04.02.2009р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на клопотання скаржника з метою надання сторонам конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів.
В дане судове засідання скаржник вдруге участі уповноваженого представника не забезпечив, подав на розгляд суду клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи те, що розгляд справи відкладався з метою надання сторонам конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а подане клопотання документально не підтверджене, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість вимог апеляційної скарги та законність рішення місцевого господарського суду з наступних підстав.
Позивач заявила позов про стягнення 12 991 грн. збитків (витрати), які вона понесла у зв'язку з неправомірними діями відповідача, а саме: здійснення перешкод у користуванні заїздом з вул. Нахімова до складських приміщень, належних позивачу на праві власності.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2003р. на підставі договору купівлі-продажу позивач придбала у власність від ТОВ «Бережанська побутова ремонтно-будівельна дільниця»приміщення розчинного вузла загальною площею 134, 5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Бережани, вул. Козацька, 1.
Цього ж дня між сторонами у справі було укладено договір безплатного сервітуту щодо користування ПП Біланчин заїздом з вул. Нахімова на територію ТОВ «Бережанська побутова ремонтно-будівельна дільниця»зі строком дії до 24.01.2008р.(а.с. 39, 40).
22 листопада 2007р. між ПП Біланчин та Бережанською міською радою було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої в м. Бережани по вул. Козацька, 1, площею 820 кв.м. з цільовим призначенням -для обслуговування складу оптової та роздрібної торгівлі будматеріалами.
У зв'язку з тим, що 24.01.2008р. закінчився строк дії договору сервітуту, укладеного між сторонами, а ТОВ «Бережанська побутова ремонтно-будівельна дільниця»не бажало продовжувати його дію, ПП Біланчин у січні 2008р. звернулась в Бережанський районний суд з позовом до ТОВ «Бережанська побутова ремонтно-будівельна дільниця»та Бережанської міської ради про встановлення земельного сервітуту.
У зв'язку з тим, що керівництвом відповідача позивачу чинились перешкоди в користуванні під'їздом до складських приміщень, 21 березня 2008р. позивач повідомила відповідача про те, що очікує вагон з цементом, який потрібно перевезти в склад, просила не чинити перешкод в користуванні заїздом.
У зв'язку з тим, що відповідач не вчинив дій, які містились в прохальній частині телеграми позивача, остання звернулась в райсуд з заявою про забезпечення позову.
Ухвалою Бережанського райсуду від 21.03.2008р. в порядку забезпечення позову директора ТОВ «Бережанська побутова ремонтно-будівельна дільниця»- Степків О.І. зобов'язано не чинити перешкод Біланчин Л.З. в користуванні заїздом з вул. Нахімова до її складських приміщень. Степків О.І. зобов'язано власними силами та коштами забрати з заїзду бетонні блоки та засипати викопані канави біля бетонних блоків та містка для проїзду до пилорами.
23 березня 2008р. позивача було повідомлено про прибуття вантажу на залізничну станцію та зобов'язано останню вивантажити залізничні вагони протягом доби.
24 березня 2008р. позивач, у зв'язку з невиконанням відповідачем в добровільному порядку ухвали райсуду від 21.03.2008р., звернулась в ВДВС Бережанського РУЮ з відповідною заявою.
На виконання вищезазначеної ухвали суду, 25.03.2008р. начальником ВДВС Бережанського РУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню ухвали Бережанського райсуду від 21.03.2008р.
1 квітня 2008р. державним виконавцем ВДВС Бережанського РУЮ було складено акт, яким встановлено, що станом на 01.04.2008р. ухвала Бережанського райсуду від 21.03.2008р. боржником не виконана. На підставі даного акта 01.04.2008р. начальником ВДВС Бережанського РУЮ було винесено постанову про накладення на боржника за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця штрафу в розмірі 340 грн.
11 квітня 2008р. державним виконавцем ВДВС Бережанського РУЮ було складено акт, яким встановлено, що станом на 11.04.2008р. ухвала Бережанського райсуду від 21.03.2008р. боржником не виконана. На підставі даного акта 11.04.2008р. начальником ВДВС Бережанського РУЮ було винесено постанову про накладення на боржника за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця штрафу в розмірі 680 грн.
8 травня 2008р. державним виконавцем ВДВС Бережанського РУЮ складено акт, з якого вбачається, що 06.05.2008р. стягувачем -ПП Біланчин подано заяву, якою запропоновано за власний рахунок провести примусове виконання ухвали Бережанського райсуду від 21.03.2008р., а саме: засипати канаву трактором. За надані послуги позивач заплатила 94,28 грн.(докази оплати наданих послуг наявні в матеріалах справи).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: відомості плати за користування вагонами та накопичувальної картки, позивачу за період з 23.03.2008р. по 07.04.2008р. залізницею нараховано 5 658 грн. (з ПДВ) за користування вагоном та 6 488, 76 грн. за збереження вагону, всього 12 146, 76 грн., які позивачем оплачені, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про сплату даних коштів на рахунок залізниці.
Крім того, позивач 07.04.2008р. уклала з ВАТ «Мікрон»договір оренди нежитлового приміщення строком на один місяць (по 07.05.2008р.) для зберігання отриманого вантажу, орендна плата якого склала 750 грн. (докази сплати оренди наявні в матеріалах справи).
Таким чином, на переконання позивача та згідно висновків суду першої інстанції, ТОВ «Бережанська побутова ремонтно-будівельна дільниця»зобов'язане відшкодувати ПП Біланчин понесені витрати (збитки) у зв'язку з вчиненням останній перешкод у користуванні заїздом.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, оскільки в силу вимог ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Стягнення збитків як вид цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.
У відповідності до вимог п.3 ч.2 ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, що є наслідком виникнення деліктного зобов'язання.
Згідно загальних положень про відшкодування шкоди, передбачених Цивільним кодексом України у главі 82, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Об'єктом деліктних зобов'язань виступає відшкодування, яке боржник зобов'язаний надати кредитору -юридичній особі, якій заподіяно шкоду. Дане відшкодування може полягати в поновленні майнової сфери потерпілого в натурі або в повному відшкодуванні заподіяних збитків.
Позивач, як підставу звернення до суду, обґрунтував завдання йому збитків неправомірними діями відповідача. При цьому, судова колегія зазначає, що в даному випадку збитки не класифікуються по класичній правовій природі як неустойка, штраф, пеня, а як грошові кошти, необхідні для поновлення порушеного права позивача.
У деліктному зобов'язанні обов'язок заподіювача спрямований на поновлення порушеного абсолютного права, або -на відшкодування заподіяних збитків.
Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність, встановлену ст.1166 ЦК України.
На переконання суду апеляційної інстанції, позивачем у встановленому законом порядку доведено наявність в діях відповідача склад цивільного правопорушення, що полягає, зокрема, у понесенні позивачем витрат на зберігання товару (завдана шкода), вчиненні відповідачем перешкод на користування заїздом (невиконання ухвали райсуду від 21.03.2008р. -протиправна поведінка), вина відповідача.
Щодо наявності безпосереднього (прямого) причинового зв'язку, то судова колегія зазначає наступне. Добровільне усунення перешкод відповідачем не було б причиною витрат позивача.
Причиновий зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода -наслідком. Встановлення причинового зв'язку дає можливість визначити суб'єкта відповідальності та її межі. При цьому, причиновий зв'язок має місце тоді, коли діяння суб'єкта заподіяло наслідок (шкоду), передує наслідку, містить неминучість або реальну можливість настання наслідку або коли наслідок закономірно породжується у конкретних умовах саме цим діянням суб'єкта, а не діянням інших осіб чи настає вслід за діянням суб'єкта.
У відповідності до вимог ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відшкодуванню підлягає тільки та шкода, яка спричинила певні негативні наслідки. Позивач має довести існування шкоди, оскільки за відсутності шкоди не виникає і зобов'язань з її відшкодування.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність ПП Біланчин своїх позовних вимог. При цьому, апеляційним господарським судом враховано, що скаржником в апеляційній скарзі не наведено доводів та не подано доказів на спростування висновків суду першої інстанції по суті спору.
Відтак, виходячи з приписів ст.33, 34 ГПК України та чинних норм матеріального права, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і задоволив їх в повному обсязі.
З огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області відповідає матеріалам справи, доводи скаржника документально необґрунтовані, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2008 року у справі № 9/144-3263 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернутиГгосподарському суду Тернопільської області.
Повний текст постанови оформлено та підписано 17.03.2009р.
Головуючий суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.