Запорізької області
04.03.09 Справа № 7/72/09
Суддя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Верховина»,
м. Запоріжжя
До відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод
феросплавів», м. Запоріжжя
Суддя Кутіщева Н.С.
Представники:
Від позивача
Лобіков Д.В., дов. № 01 від 20.11.2008 р.
Від відповідача
Вініченко С.В., дов. № 18-57 від 25.12.2008 р.
Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 287999,13 грн. заборгованості за договором підряду № 628 від 04.06.2008 р.
15.01.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 04.03.2009 р.
Позивач надіслав до господарського суду заяву (вих. № 16/09 від 16.02.2009 р.), якою збільшив розмір позовних вимог, просить стягнути 299171,34 грн., які складаються з 287999,13 грн. основного боргу за договором № 628 від 04.06.2008 р. та 11172,21 грн. пені за неналежне виконання умов договору.
Заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, приймається судом до розгляду.
Суд розглядає позовні вимоги про стягнення 299171,34 грн.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 629, 837 Цивільного кодексу України та умовами договору № 628 від 04.06.2008 р.
Відповідач позов не визнав, вважає що не має підстав для розрахунків з позивачем, поскільки не отримав розрахунковий документ від позивача (відзив доданий до матеріалів справи). У зв'язку з цим, відповідач просить в позові відмовити.
За взаємною письмовою згодою сторін, судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Розгляд справи закінчено 04.03.2009 р. оголошенням вступної та резолютивної частини рішення суду по узгодженню з представниками сторін.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
04.06.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду № 628 (надалі - договір).
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно умов договору, відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов'язання по виконанню наступних робіт: капітальний ремонт трубопроводів технічної води в тунелі водоводів цеха № 1 .
Відповідно до п. 4.1 договору, оплата виконаних робіт по діючому договору здійснюється по факту виконання робіт протягом 20 банківських днів з моменту отримання рахунку від позивача виставленого на підставі підписаного сторонами акту здачі-прийому виконаних робіт (форма КБ-2в) відповідно календарному графіку робіт, довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), податкової накладної.
Вартість робіт складає 513444,18 грн., у тому числі ПДВ 20%. Ціна договору є твердою та перегляду в сторону підвищення не підлягає протягом всього строку дії договору (п. 2.1. договору).
На виконання умов договору позивач виконав замовлені відповідачем роботи в строк, обумовлений в п. 3.1. строк, що підтверджується актами прийому виконаних підрядних робіт № 6/3 за серпень 2008 р. (на суму 69957,80 грн.), № 6/4 за вересень 2008 р. (на суму 138258,83 грн.), № 6/5 за жовтень 2008 р. (на суму 79782,50 грн.) та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за зазначений період (форми КБ-2в, КБ-3), копії яких містяться в матеріалах справи. Загальна вартість виконаних робіт становить 287999,13 грн.
02.12.2008 р. відповідачу були направлені рахунки -фактури № 0000000140 від 20.11.2008 р. (на суму 69957,80 грн.), № 000000143 від 20.11.2008 р. (на суму 79782,500 грн.), № 000000141 від 20.11.2008 р. (138258,83 грн.) разом з супровідним листом з вимогою перерахувати суми вказані в рахунках на розрахунковий рахунок позивача.
Про отримання даного листа свідчить підпис уповноваженого працівника відповідача на повідомлені про його вручення 04.12.2008 р..
Однак, відповідач прийняті від позивача за актом роботи не оплатив.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…
Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.
Суд вважає, що відповідач необґрунтовано залишив без задоволення вимогу позивача про оплату робіт.
Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість за поставлену продукцію в сумі 287999,13 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 287999,13 грн. основного боргу обґрунтована і підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 11172,21 грн. пені за неналежне виконання умов договору.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як вбачається з п. 10.2 договору, сторони обумовили, що у випадку порушення відповідачем строків оплати виконаних робіт, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми неоплачених робіт за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на вищевикладене, вимога позивача про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ підлягає задоволенню частково, відповідно до перевіреного розрахунку судом, в сумі 10983,42 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені слід відмовити як необґрунтованій.
Посилання відповідача на відсутність передбачених договором документів, які можуть бути підставою для здійснення оплати, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне, що всі документи які передбачені п. 4.1. договору підписані обома сторонами і копії долучені до матеріалів справи.
Судові витрати відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 526, 530, 837 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, р/р 26005130029045 у ЗАТ КБ “Приват-Банк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 00186542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Верховина» (юридична адреса: 69021, м. Запоріжжя, вул. Друкарська, буд. 77; фактична адреса: 69001, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, буд. 25-А, кв. 21, р/р 26002355562001 у філіалі КБ “Приват-Банк», МФО 313399, код ЄДРПОУ 13616180) 287999,13 грн. основного боргу, 10983,42 грн. пені, 2989,82 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3. В решті позову відмовити.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.
Дата підписання рішення “10» березня 2009 р.