18 березня 2009 р.
№ 12/464/07-НР
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Гончарука П.А. (головуючого),
Вовка І.В.,
Малетича М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2008 року у справі № 12/464/07-НР за позовом державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" до державного підприємства "Український радіотехнічний інститут" про стягнення суми, -
Встановив:
У серпні 2007 року державне підприємство "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до державного підприємства "Український радіотехнічний інститут" про стягнення 2980000 грн. за векселями, як за борговими розписками.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Миколаївської області від 1 жовтня 2008 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2980000 грн. за векселями, як за борговими розписками, та судові витрати.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2008 року рішення місцевого господарського суду скасовано, а в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування попередньою судовою інстанцією норм матеріального і процесуального права.
Розгляд справи перенесено на 18 березня 2009 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
При розгляді справи місцевим господарським судом встановлено, що у державного підприємства "Український радіотехнічний інститут" виникла перед позивачем заборгованість в сумі 2980000 грн. за борговими розписками, якими в даному випадку виступають 11 емітованих відповідачем простих векселів: № 7432643804596 на суму 500 000 грн., № 7432643804597 на суму 500 000 грн., № 7432643804598 на суму 500 000 грн., № 7432643804599 на суму 500 000 грн., № 7432643804600 на суму 200 000 грн., № 7432643804601 на суму 200 000 грн., № 7432643804602 на суму 180 000 грн., № 7432643804603 на суму 100 000 грн., № 7432643804604 на суму 100 000 грн., № 7432643804605 на суму 100 000 грн., № 7432643804606 на суму 100 000 грн. зі строком платежу 9 грудня 2003 року.
Судом зазначено, що позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, посилаючись на те, що вищенаведені векселі, відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", є борговими розписками.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з вимог ст.ст. 161, 256, 257 та 526 Цивільного кодексу України та того, що причини пропущеного позивачем строку позовної давності є поважними, оскільки подання даного позову було неможливим в зв'язку з розглядом Верховним Судом України справи № 12/211/05 стосовно стягнення цього ж боргу за векселями.
Не погодившись з таким рішенням господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність його скасування та відмови в позові, посилаючись на наступне.
9 грудня 2003 року позивач пред'явив відповідачу для оплати 11 векселів на суму 2980000 грн., про що складено відповідний акт, проте, відповідач їх оплати не здійснив.
З метою опротестування відповідних неоплачених векселів позивач звернувся до державного нотаріуса, який постановою від 12 грудня 2003 року відмовив в опротестуванні простих векселів, з посиланням на ст. 49 Закону України "Про нотаріат" та Правила виготовлення та використання вексельних бланків, а саме на те, що спірні векселі містять дописки, а замість юридичної особи у вексельних бланках в якості векселедержателя зазначено відокремлений підрозділ юридичної особи.
З огляду на встановлене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що за договором міни № 17 позивач 11 грудня 2002 року отримав 11 векселів з дефектом встановленої форми, проте, не скористався положеннями ст.ст. 258, 681 Цивільного кодексу України, згідно яких мав можливість протягом одного року від дня виявлення недоліку пред'явити продавцю вимогу у зв'язку з недоліками товару -проданої речі.
Перебіг строку позовної давності, встановлений в три роки, в даному випадку виник з моменту, коли позивач дізнався про порушення його права, а саме з 12 грудня 2003 року, в зв'язку з винесенням нотаріусом постанови про відмову в опротестуванні простих векселів про несплату через дефект форми векселів, та завершився 12 грудня 2006 року.
Апеляційною інстанцією встановлено, що позивач, невірно визначивши правову природу боргу, звертався до суду з вимогами про стягнення цих коштів з інших підстав, що не перериває перебігу строку позовної давності по вимозі, що є предметом даного позову, і не може вважатися поважною причиною пропуску строку позовної давності.
Встановивши, що позивачем пропущено строк позовної давності, а причини такого пропуску не є поважними, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Даний висновок господарського суду другої інстанції є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду у справі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2008 року у справі № 12/464/07-НР -без змін.
Головуючий Гончарук П.А.
Судді Вовк І.В.
Малетич М.М.