29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"25" березня 2009 р.
Справа № 22/92
За позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Нігинсахкампром" с. Сахкамінь Кам'янець-Подільського району
до Відкритого акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат" м. Шепетівка
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача "Нігинський кар'єр" с. Сахкамінь Кам'янець-Подільського району
про стягнення 7 957,98 грн. заборгованості
Суддя
Представники сторін:
позивач: Васильєва Т.С. - представник за довіреністю
відповідач: не з'явився
третьої особи: не з'явився
Суть спору: позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на свою користь 5097,58грн. заборгованості та 1738,30грн. - пені, згідно договору купівлі-продажу №10/03 від 10.03.2006р., рахунків-фактур, платіжних доручень корінців дорожніх відомостей.
Представником позивача в судове засідання 17.02.2009 р. подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача 7 957,98 грн. заборгованості, в т.ч. 5 097,58 грн. основного боргу (відшкодування вартості послуг по поставці товару залізничним транспортом), 305,86 грн. три відсотки річних, 1432,44 грн. інфляційних нарахувань, 1122,10 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Оскільки збільшення розміру позовних вимог не суперечило законодавству, не порушувало чиї-небудь права та охоронювальні законом інтереси, вони господарським судом прийняті.
Крім того, в клопотанні про збільшення позовних вимог позивач, посилаючись на норми цивільного та господарського законодавства, обгрунтовує вимоги в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та процентів за користування чужими коштами.
При цьому зазначає, що 19 листопада 2006 р. настав строк виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу, в частині сплати відшкодування вартості послуг по поставці товару залізничним транспортом.
03 березня 2008 року позивачем подано клопотання, в якому останній посилаючись на норми ЦК України та Статут залізниць України підтверджує викладені у позові обставини.
Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, що не перешкоджає вирішенню спору згідно ст.75 ГПК України.
Ухвала про порушення провадження у справі надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 20.01.2009р.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, повноважного представника в судове засідання не направила, по суті позовних вимог пояснення не надала.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
Згідно довідки головного управління статистики у Хмельницькій області №03-03-99 від 11.02.2009 р. відповідач зареєстрований як юридична особа за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка , шосе Старокостянтинівське 31, іден. код 00373391.
10 березня 2006 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу №10/03.
За умовами договору позивач (продавець) зобов'язується поставити та передати відповідачу (покупцю) камінь вапняковий фракції 80-150 мм. (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 2.1.1 договору позивач зобов'язаний поставити та передати відповідачу товар, протягом березня - квітня 2006 року, згідно заявок покупця партіями, а саме: в березні - 4000 тонн, в квітні - 2000 тонн.
Відповідно до п. 1.2 договору предметом договору є вапняковий камінь (товар), який належить позивачу на праві власності.
Згідно п. п. 3.4, 3.5 договору поставка товару здійснюється продавцем залізничним транспортом. Сторони встановили, що покупець зобов'язується відшкодувати продавцю вартість залізнодорожних послуг по поставці товару залізничним транспортом згідно виставленим останнім рахунків.
Відповідно до п. 4.2 договору, загальна вартість товару, що підлягає оплаті за цим договором складає 180 000 грн. з ПДВ.
Розділ 5 договору встановлює порядок розрахунків. Зокрема, встановлено строк оплати загальної вартості товару до 15 березня 2006 р.
Строк та вартість оплати відповідачем позивачу вартості послуг по поставці товару залізничним транспортом договором не визначений та не встановлений.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.6.1).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності, що підтверджується рахунками та видатковими накладними.
Відповідно до накладних загальна вартість послуг по поставці товару залізничним транспортом складає 147 329,48 грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000151 від 10.05.2006 р. ( сума послуг по перевезенню вантажу -21 138,80 грн. без ПДВ), №РН-0000159 від 19.05.2006 р. ( сума послуг по перевезенню вантажу - 35 272,30 грн. без ПДВ), №РН-0000165 від 26.05.2006 р. ( сума послуг по перевезенню вантажу -25378,85 грн. без ПДВ), №РН-0000276 від 27.07.2006 р. ( сума послуг по перевезенню вантажу - 4240,05 грн. без ПДВ), №РН-0000287 від 31.07.2006 р. ( сума послуг по перевезенню вантажу - 12740,63 грн. без ПДВ), №РН-0000304 від 13.08.2006 р. ( сума послуг по перевезенню вантажу - 15523,84 грн. без ПДВ), №РН-0000327 від 21.08.2006 р. ( сума послуг по перевезенню вантажу - 8480,10 грн. без ПДВ).
Відповідно до усної домовленості між відповідачем та державним підприємством "Нігинський кар'єр", останній зобов'язувався поставити ВАТ "Шепетівський цукровий комбінат" камінь вапняковий.
Згідно корінців дорожньої відомості позивач (відправник) в серпні-листопаді 2006 р. надав відповідачу (одержувачу) послуги з перевезення товарно - матеріальних цінностей в кількості 2487 т., при цьому загальна сума провізної плати складає 33 645 грн. Копії вказаних корінців є в наявності в матеріалах справи.
Товарно-матеріальні цінності, що перевезені відповідачу у серпні - листопаді 2006 року, а саме камінь вапняковий, не належить позивачу на праві власності, що підтверджується поясненням позивача в судовому засіданні. Вказане майно надавалось позивачу державним підприємством "Нігинський кар'єр".
Відповідно до реєстру проведених банком платіжних документів від 24.10.2006 р., 31.08.2006 р., 22.08.2006 р. та виписки по особовому рахунку від 03.11.2006 р. відповідач сплатив послуги по перевезенню товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 53247,40 грн.
Згідно акту розрахунків на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача складає 6376,80 грн. На думку позивача 5097,58 грн. - це заборгованість за транспортні послуги по перевезенню товарно-матеріальних цінностей залізничним транспортом у серпні-листопаді 2006 р. Вказаний акт надісланий відповідачу, проте останнім не підписаний.
22 лютого 2008 року позивачем направлена відповідачу претензія з вимогою сплати в семиденний строк з моменту одержання претензії 6 793,60 грн. заборгованості. Вказана претензія залишена відповідачем без розгляду.
Згідно виписки з журналу вихідної документації за 2006 рік позивачем надсилались відповідачу в серпні, вересні, листопаді акти, рахунки та накладні.
Оскільки, відповідач, на думку позивача, свої зобов'язання належним чином не виконав, останній звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги перевезення у вересні-листопаді 2006 р. у примусовому порядку. При цьому, позивач крім основної суми боргу просить суд стягнути 3% річних, інфляційні втрати, проценти за користування чужими коштами за період з 19 листопада 2006 р. по 13 січня 2009 р.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.
У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем, а саме з договору №10/03 від 10.03.2006 р., їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу. Так, позивач відчужив товарно-матеріальні цінності відповідачу, а останній їх прийняв та зобов'язувався сплати за них певну грошову суму. При цьому даним договором сторони передбачили відшкодування відповідачем вартості залізнодорожних послуг по поставці товару залізничним транспортом, згідно виставлених рахунків. Враховуючи пункт 1.2 договору товаром в даному випадку є камінь вапняковий, що належить позивачу на праві власності.
Відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу виконав та оплатив товар що належить позивачу на праві власності, а також вартість залізнодорожних послуг за перевезення даного товару. Доказів існування заборгованості за даним договором позивачем не надано, всупереч ст. 33 ГПК України.
Доводи позивача про те, що оскільки у серпні-листопаді 2006 року позивач надав відповідачу транспортні послуги по перевезенню залізничним транспортом каменю вапнякового, який є власністю ДП "Нігинський кар'єр", то відповідач зобов'язаний відшкодувати вартість перевезення згідно укладеного договору купівлі-продажу №10/03 від 10.03.2006 р., судом до уваги не приймаються. Так, вказані доводи суперечать умовам зазначеного договору, оскільки за вказаним договором товар повинен бути власністю позивача.
Крім того, судом приймається до уваги, що за договором купівлі-продажу від 10.03.2003 р. остання партія поставки позивачем товару здійснюється в квітні 2006 р., а не в вересні-листопаді 2006 р.
Доводи позивача про те, що оплата вартості послуг по поставці товару залізничним транспортом є елементом договору купівлі-продажу судом до уваги також не приймаються. При цьому звертається увага позивача, що ст. 656 ЦК України дає вичерпний перелік того, що може бути предметом договору купівлі-продажу. Послуги по поставці товару залізничним транспортом не включені в даний перелік.
Стаття 908 Цивільного кодексу України визначає, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно п. 1,2,3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.
Враховуючи, норми Цивільного Кодексу України та те, що у серпні - листопаді 2006 року позивач (відправник - згідно корінців дорожньої відомості) довірив перевізнику (залізниці) доставити відповідачу (одержувачу) вантаж, а саме камінь вапняковий, у позивача виник обов'язок сплатити плату за перевезення вантажу. При цьому судом враховано, що договір перевезення між сторонами у письмовій формі не укладався, транспортних накладних не існує (пояснення представника позивача).
Будь- якими доказами не підтверджено доводи позивача, щодо обов'язку відповідача сплатити плату за перевезення вантажу.
Відповідно до п. 1,2 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.
Згідно ст. 311 ГК України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідач не визначили плату за перевезення вантажу.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи позивача проте, що між приватним підприємством "Виробничо-комерційне підприємство "Нігинсахкампром" с. Сахкамінь Кам'янець-Подільського району та відкритим акціонерним товариством "Шепетівський цукровий комбінат" м. Шепетівка існувала домовленість про відшкодування вартості залізничних перевезень з розрахунку 24,58 грн. за 1 тону перевезеного вантажу, судом також до уваги не приймаються, оскільки вони не підтверджені будь-якими доказами. Податкові накладні не можуть розцінюватись судом як доказ вказаної домовленості.
Реєстри проведених банком платіжних документів від 24.10.2006 р., 31.08.2006 р., 22.08.2006 р. та виписки по особовому рахунку від 06.11.2006 р. на загальну суму 53247,40 грн., теж не можуть розцінюватись судом як докази, оскільки з їх змісту не випливає даного факту.
Рахунок №227 від 16.08.2006 р. згідно з яким здійснювався платіж, відсутній в матеріалах справи.
Рахунок - фактура №251 від 31.08.2006 р. не оплачений відповідачем, а тому не може свідчити про існування домовленості, щодо відшкодування вартості перевезень.
Виписки з журналу вихідної документації за 2006 рік, теж не підтверджують факту існування домовленості між позивачем та відповідачем в частині відшкодування вартості залізничних перевезень з розрахунку 24,58 грн. за 1 тону перевезеного вантажу.
Акти здачі-прийняття робіт, на які посилається позивач, підписані лише останнім, а тому не можуть розцінюватись судом як належний доказ виконання позивачем робіт та існування домовленості між сторонами.
За таких обставин, в позовних вимогах, в частині стягнення 5097,58 грн. основного боргу необхідно відмовити, оскільки вони заявлені безпідставно, не підтверджені будь-якими доказами та суперечать діючому законодавству України.
Статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Враховуючи відмову у позові в частині стягнення основної суми заборгованості, нарахування позивачем інфляційних втрат, 3% річних, процентів за користування чужими коштами в сумі 2860,40 грн. заявлені безпідставно, а тому в їх задоволенні теж необхідно відмовити.
Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відмовою в задоволенні позову, підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У позові приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Нігинсахкампром" с. Сахкамінь Кам'янець-Подільського району до відкритого акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат" м. Шепетівка третьої особи на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору "Нігинський кар'єр" с. Сахкамінь Кам'янець-Подільського району про стягнення 7957,98 грн. відмовити.
Суддя
віддруковано 4 примірника: 1. в справу, 2. позивачу, 3. відповідачу, 4. третій особі. Помічник судді-Цимбалюк І.О.