01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.03.2009 № 8/164
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Веренчук В. Є. - довіреність б/н від 01.12.2008 р.;
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мід-Сервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.11.2008
у справі № 8/164 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Руна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мід-Сервіс"
про розірвання договору підряду та стягнення 94647,30 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “РУНА” (далі - ТОВ “Руна”, позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мід-Сервіс” (далі - ТОВ “Мід-Сервіс”, відповідач) про розірвання договору від 05.09.2007р. та стягнення з відповідача 79 000 грн. перерахованого позивачем на рахунок відповідача авансу та 15 647,30 грн. пені.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.11.2008 у справі № 8/164 позов задоволено частково. Розірвано договір б/н від 05.09.2007, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „РУНА” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мід-Сервіс”. Стягнуто з ТОВ “Мід-Сервіс” на користь ТОВ “РУНА” 39 974,80 грн. авансу, 15 647, 30 грн. пені, 756,22 грн. державного мита в сумі 700,50 грн., 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині стягнення з ТОВ “Мід-Сервіс” 15 647,30 грн. та прийняти нове, яким в цій частині позову відмовити.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки під час судового розгляду та прийняття цього рішення судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Відповідач посилається на те, що суд помилково вирішив, що відповідач не вправі посилатися на норми ч. 3 ст. 320 ГК України, оскільки не надав про це належних доказів. На думку ТОВ “Мід-Сервіс”, доказом, що підтверджує факт зупинення відповідачем проведення робіт є звернення позивача до суду.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вважає їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін.
Ухвалою від 26.01.2009 апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 17.02.2009 р.
17.02.2009 р. розгляд справи відкладений на 17.03.2009 р. в зв'язку з неявкою представника відповідача.
17.03.2009 р. в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в зв'язку з чим колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі їх представника.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія встановила наступне.
05.09.2007 р. між ТОВ “Мід-Сервіс” - “підрядник” та ТОВ “Руна” - “замовник” був укладений договір підряду на виконання підрядних робіт, відповідно до п. 1.1 якого “замовник” доручив, а “підрядник” прийняв на себе зобов'язання виконати робочі креслення конструкцій огорожі балконів з матеріалів “підрядника”, загальним об'ємом 200 м. п на об'єкті “12-поверхового житлового будинку з вбудованими об'єктами обслуговування в м. Ялта по вул. Руданського, 8” на підставі наданих “замовником” розділів проекту КЖ та АР.
Умовами договору сторони погодили, що вартість робіт по даному договору визначається протоколом узгодження договірної ціни (додаток № 3), який є невід'ємною частиною даного договору. Загальна сума договору складає 156 473 грн. (в т. ч. ПДВ). (п.5.1 договору).
Згідно з п. 3.2 договору передбачено, що датою початку вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок “підрядника” у відповідності з узгодженим графіком фінансування (додаток № 4).
Позивач виконав власні зобов'язання належним чином, перерахував на рахунок відповідача 79 000 грн., що також не заперечується відповідачем.
Сторонами по договору 13.09.2007 р. була підписана додаткова угода № 1 до договору б/н від 05.09.2007 р., якою сторони визначили, що “підрядник” зобов'язується за дорученням “замовника” на свій ризик виконати та здати йому у встановлений договором строк роботи по штукатурці внутрішніх стін площею 3 000 кв.м. , загальною вартістю 262 320 грн. за адресою: м. Ялта, вул. Руданського, 8, а “замовник” зобов'язався в порядку та строки, встановлені умовами додаткової угоди, передати “підряднику” фронт робіт, проектно-кошторисну документацію, прийняти від “підрядника” виконані роботи та оплатити їх вартість.
Відповідно до п.9.1 договору приймання-здача виконаних у відповідності до даного договору робіт оформлюється сторонами шляхом підписання акту приймання-здачі виконаних робіт.
“Замовник” протягом 7 робочих днів з дня отримання від “підрядника” акту приймання-здачі виконаних робіт зобов'язаний направити “підряднику” підписаний акт або мотивовану відмову від приймання робіт (п. 9.2 договору).
Відповідач наголошує на тому, що ним був переданий позивачу акт виконаних підрядник робіт по штукатурці внутрішніх стін за жовтень 2007 р. на суму 19 025,20 грн. (копія в матеріалах справи), який позивач не повернув та не підписав, але згідно з п. 9.4 договору, якщо “замовник” не передав “підряднику” підписаний акт приймання-здачі виконаних робіт або мотивовану відмову в строки, передбачені п. 9.2 договору, всі роботи по переданому акту вважаються виконаними та прийнятими “замовником” без претензій та підлягають оплаті на умовах даного договору.
Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї сторони від підписання акта про це вказується в акті він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтовані.
Позивач жодних зауважень та претензій з приводу наданого відповідачем акту виконаних підрядник робіт по штукатурці внутрішніх стін за жовтень 2007р. на суму 19 025.20 грн. суду не надав. Мотивованої відмови від підписання акту виконаних підрядних робіт по штукатурці внутрішніх стін за жовтень 2007р. на суму 19 025,20 грн., або визнання його недійсним у судовому порядку також не надав, тому суд вважає, що виконані відповідачем роботи по штукатурці внутрішніх стін на суму 19 025,20 грн. прийняті позивачем без претензій та зауважень, а отже повернення авансу в цій частині не підлягає задоволенню.
Крім того, як зазначає відповідач, ним були затрачені кошти на купівлю матеріалів в розмірі 1 200,00 грн., котрі до цього часу не використані і знаходяться на об'єкті у незаконному володінні позивача. Однак, жодних доказів, в підтвердження витраченої відповідачем суми в розмірі 1 200 грн. на купівлю матеріалів на виконання умов спірного договору суду не надано.
Як свідчать матеріали, відповідач також частково повернув невикористану суму авансу на рахунок позивача в розмірі 20 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 436 від 30.07.2008 р. (копія в матеріалах справи) та підтверджується позивачем в акті звірки станом на 30.09.2008 р., тому в цій частині слід припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 3 статті 612 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу (ч. 1 ст. 206 ГК України).
Відповідно до ст. 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержана пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Позивач направив відповідачу листа з вимогою повернути аванс в розмірі 79 000 грн. та сплатити пеню в розмірі 15 647,30 грн., посилаючись на положення ч. З ст. 612 ЦК України (копія листа вих. № 140 від 29.11.2007 р. в матеріалах справи), але відповіді не отримав, відповідач кошти не повернув.
Згодом позивач вдруге направив відповідачу претензію з вимогою повернути аванс в розмірі 79 000,00 грн. та сплатити пеню в розмірі 15 647,30 грн. та пропонував розірвати спірний договір, посилаючись на положення статті 651 ЦК України та ст. 188 ГК України (копія листа вих. № 150 від 07.12.2007р. в матеріалах справи).
У відповідь відповідач листом від 14.12.2007 р. просив вибачення за невиконання взятих на себе зобов'язань та прохав не розривати даний договір, а суму авансу врахувати за виконані роботи по штукатурці внутрішніх стін згідно додаткової угоди № 1 від 13.09.2007 р.
У відповідь позивач направив відповідачу претензію, в якій повідомив, що ним прийнято рішення розірвати договір та просив відповідача повернути на рахунок позивача суду авансу в розмірі 79 000 грн. та сплатити пеню в розмірі 15 647,30 грн.
Відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що ним не були виконані у встановлений договором строк роботи, оскільки позивачем в порушення вимог п.2.3.1 договору не були надані документи, а саме: протягом 15 робочих днів після підписання даного договору, «замовник» зобов'язався передати “підряднику” необхідні документи для визначення кінцевих обсягів робіт та розробки проектних рішень конструкцій та вузлів елементів огородження балконів.
Однак, як зазначає і сам відповідач, у відповідності до положень ч. 3 ст. 320 ГК України, підрядник мав право не братися за роботу, а розпочату роботу зупинити у разі порушення замовником своїх зобов'язань за договором, внаслідок якого початок або продовження робіт підрядником виявляються неможливими чи значно ускладненими.
Відповідачем не надано суду доказів зупинення підрядних роботи та повідомлення позивача про зупинення підрядних робіт, оскільки позивачем порушено вимоги п. 2.3.1 договору, отже відповідач не вправі посилатися на те, що у нього були підстави відмовитися від проведення робіт, оскільки відповідач положеннями ч. 3 ст. 320 ГК України не скористався.
Таким чином, враховуючи те, що відповідачем у встановлений договором строк підрядні роботи у повному обсязі не виконані, подальше виконання відповідачем робіт втратило для позивача інтерес, тому суд вважає, що вимога позивача про розірвання договору б/н від 05.09.2007 р. обґрунтована та підлягає задоволенню.
Крім того, враховуючи те, що позивачем на виконання умов спірного договору був сплачений аванс в розмірі 79 000 грн., а відповідачем виконані роботи лише в частині робіт по штукатурці внутрішніх стін на суму 19 025,20 грн. та зважаючи на те, що відповідачем частково була повернута невикористана ним сума авансу в розмірі 20 000 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача авансу підлягає задоволенню частково в сумі 39 974,80 грн., в частині стягнення з відповідача 19 025,20 грн. сплаченого позивачем авансу слід відмовити, в частині стягнення з відповідача 20 000 грн. авансу, який був повернутий відповідачем слід припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Крім авансу позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 15 647,30 грн.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманям, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України)
Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Статтею 551 ЦК України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Згідно з п.13.2 договору передбачено, що за порушення “підрядником” строку виконання підрядних робіт, вказаного в додатку № 2 до даного договору та здачі - приймання об'єкту, “підрядник” сплачує “замовнику” пеню в розмірі 0,5 відсотка від вартості договору за кожен день прострочки, але не більше 10 відсотків від вартості договору.
Таким, чином враховуючи те, що загальна ціна договору становить 156 473 грн. (п. 5.1 договору) та згідно додатку № 2 до договору “графік виконання робіт”, роботи мали були закінчені у жовтні, але станом на день розгляду справи у повному обсязі не виконані, тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 15 647,30 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині розірвання договору б/н від 05.09.2007 р. та стягнення з відповідача авансу в розмірі 39 974,80 грн., пені в розмірі 15 647,30 грн., відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. В частині вимог позивача про стягнення з відповідача 19 025,20 грн. авансу слід відмовити, в частині стягнення з відповідача 20 000 грн. авансу, слід припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Відповідачем не було надано суду першої інстанції належних доказів на спростування викладеного в позові, тому враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно визначив вимоги позивача як обґрунтовані і такі, що підлягають частковому задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно і всебічно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “РУНА” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 27.11.2008 р. по справі № 8/164 - без змін.
Справу № 8/164 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського Суду України протягом місяця.
Головуючий суддя
Судді
20.03.09 (відправлено)