11 березня 2009 р.
№ 13/31-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Губенко Н.М.
суддів
Барицької Т.Л.
Подоляк О.А.
розглянувши касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут"
на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 28.11.2008
у справі
№ 13/31-08
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаш"
до
Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут"
про
стягнення 20 207,00 грн. основного боргу, 2 397,11 грн. пені, 821,65 грн. 3% річних, 12 182,00 грн. витрат на оплату послуг за наладку обладнання
та
за зустрічним позовом
Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаш"
про
стягнення збитків на суму 30 024,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача за первісними позовом Кузьмич О. Ф. (довіреність б/н від 09.01.2009)
- відповідача за первісними позовом Карлаш Д. О. (довіреність б/н від 03.01.09)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Продмаш" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" про стягнення заборгованості - 20 207,00 грн. основного боргу, 2397,11 грн. пені, 821,65 грн. 3% річних, 12182,00 грн. оплати послуг за наладку обладнання.
В свою чергу, Відкрите акціонерне товариство "Вінніфрут" (відповідач за первісним позовом) подало зустрічну позовну заяву до ТОВ "Продмаш" про стягнення збитків на суму 30 024,00 грн.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 08.04.2008 (суддя Тісецький С. С.) первісний позов задоволено повністю; за рішенням, з відповідача (ВАТ "Вінніфрут") на користь позивача (ТОВ "Продмаш") підлягає стягненню 20 207,00 грн. основного боргу, 2 397,11 грн. пені, 821,65 грн. 3% річних, 12 182,00 грн. оплати послуг по наладці обладнання, 367,00 грн. витрат державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову ВАТ "Вінніфрут" до ТОВ "Продмаш" про стягнення збитків на суму 30 024,00 грн. відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 (судді: Пасічник С. С., Гулова А. Г, Щепанська Г.А.) прийняте місцевим господарським судом рішення у справі залишено без змін, апеляційна скарга ВАТ "Вінніфрут" - без задоволення.
Не погоджуючись з ухваленими у даній справі судовими рішеннями, ВАТ "Вінніфрут" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд.
На думку заявника касаційної скарги, при вирішенні спору, судами порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим прийняті рішення не можуть бути об'єктивними та ґрунтуватись на всебічному вивченні обставин справи, що, відповідно, є підставою для їх скасування та передачі справи на новий розгляд.
ТОВ "Продмаш" не скористалось своїм процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає здійсненню касаційного провадження у справі.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 09.06.2006 між ТОВ "Продмаш" (продавець/ позивач за первісним позовом) та ВАТ "Вінніфрут" (покупець/ відповідач за первісними позовом) було укладено контракт № 4009 (з врахуванням додаткової угоди від 10.07.2006 та специфікацій).
Згідно з п. 1 укладеного контракту, продавець зобов'язувався передати у власність покупця триблок БЗ-ІНА-6 (ополіскування, фасування, укупорка) з герметичним охолоджуванням, продуктивністю 6 000 пл./год. ємністю 380 куб.см і укупоркою навинчуючимся полімерним ковпачком діаметром 38 мм з можливістю переналадки (по окремому контракту) на пляшки ємністю 500-2000 куб.см та укупорюванням полімерним ковпачком 28 мм, згідно із специфікацією, яка додається до укладеного контракту та є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язувався прийняти обладнання та здійснити оплату на умовах цього контракту.
Пунктом 4.2. контракту в редакції додаткової угоди від 10.07.2006 встановлена загальна вартість поставки у розмірі 73 225,00 грн.
Відповідно до погоджених покупцем та продавцем в контракті умов платежів (п. 5.1), покупець мав розрахуватись за отримане обладнання в такому порядку:
- 40% - в порядку попередньої оплати протягом 10 банківських днів з моменту підписання контракту;
- 40% - через 45 днів з моменту першої передоплати;
- 10% - по факту виготовлення продукції, протягом 5 банківських днів з моменту повідомлення про готовність обладнання;
- 10% - після наладки обладнання на заводі покупця (відповідача) протягом 5 банківських днів.
Пунктом 5.2. контракту сторони погодили, що покупець оплачує послуги по наладці обладнання в порядку передоплати, що складає 63,45 грн. в годину на одну людину.
Також, згідно з п. 10.1 контракту продавець гарантує відповідність обладнання вимогам технічних умов при дотриманні підприємством-споживачем умов транспортування, зберігання, експлуатації; гарантійний строк експлуатації - 12 місяців з моменту наладки та запуску обладнання й строк дії гарантійного обслуговування закінчується зі збігом строку гарантії.
При цьому, сторони контракту передбачили, що протягом вищезазначеного гарантійного строку, продавець гарантує безвідмовну роботу обладнання; в разі виходу обладнання з ладу протягом гарантійного строку покупець в письмовій формі повідомляє продавця про вихід з ладу обладнання, а продавець в десятиденний строк зобов'язаний усунути за свій рахунок всі недоліки, що виникли (п. 10.2 договору)..
Як встановлено судами попередніх інстанцій, визначене контрактом обладнання було передано продавцем покупцеві на підставі товарно-транспортної накладної № 101890 від 29.12.2006 та довіреності на отримання обладнання серії ЯМА 3 244572 від 29.12.2006.
У відповідності до підписаного продавцем та покупцем акту від 30.03.2007, виконавець (ТОВ "Продмаш") здійснив пуско-налагоджувальні роботи машини фасово-укупорочної, а замовник (ВАТ "Вінніфрут") прийняв роботи та об'єкт в експлуатацію; згідно з вказаним актом, він є дійсним з доповненням №1 -актом вводу в експлуатацію замовника -ВАТ "Вінніфрут".
В порушення п. 4.2. укладеного контракту ВАТ "Вінніфрут" за отримане та прийняте в експлуатацію обладнання розрахувалося не в повному обсязі, а заборгувало позивачу за первісними позовом 20 207,00 грн.
14.11.2007 ТОВ "Продмаш" на адресу ВАТ "Вінніфрут" надіслало претензію, з вимогою оплатити заборгованість за поставлене відповідно до укладеного контракту № 4009 від 09.06.2006 обладнання в сумі 20 207,00 грн., а також сплатити вартість послуг по налагодженню обладнання в сумі 12 182,00 грн. згідно з рахунком-фактурою № 197 від 13.11.2007.
Проте, ВАТ "Вінніфрут" проігнорувало вимоги ТОВ "Продмаш", що і зумовило виникнення предмету спору у даній справі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування оскаржуваних у даній справі судових рішень, з огляду на наступне.
Так, судами попередніх судових інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно з укладеним контрактом № 4009 від 09.06.2006 ТОВ "Продмаш" мало виготовити для ВАТ "Вінніфрут" триблок БЗ-ІНА-6 з певними параметрами, а після його виготовлення, передати обладнання покупцеві (ТОВ "Вінніфрут") та одержати відповідну оплату.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно(товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити певну грошову суму.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, обладнання передано позивачем відповідачу за товарно-транспортною накладною № 101890 від 29.12.2006. Під час прийняття ВАТ "Вінніфрут" обладнання недоліків товару, які б послугували підставою для відмови від підписання акту від 30.03.2007, виявлено не було. Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що невід'ємною частиною вказаного акту є акт від 30.03.2007, складений відповідачем, в якому зазначені зауваження щодо поставленого обладнання, які потребують доопрацювання з боку позивача.
Досліджені господарськими судами матеріали справи та зібрані у ній докази, зокрема, акти від 30.03.2007, підтверджують, що в порядку, передбаченому укладеним контрактом, ТОВ "Продмаш" здійснило наладку переданого обладнання, його було прийнято в експлуатацію ВАТ "Вінніфрут", в іншому б випадку акт з боку замовника не підписувався.
У зв'язку з цим посилання ВАТ "Вінніфрут" на те, що роботи із введення триблока в експлуатацію проведені не були є необґрунтованими.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки умовами договору передбачений обов'язок відповідача за первісним позовом оплатити позивачу за первісним позовом 10% від вартості поставленого обладнання протягом 5 банківських днів після наладки цього обладнання на заводі покупця (відповідача за первісним позовом), а як встановлено судами, що знайшло своє підтвердження в суді касаційної інстанції, наладка обладнання відбулася 30.03.2007, а тому, колегія суддів погоджується із висновком судів про те, що відповідач за первісним позовом свого договірного обов'язку щодо своєчасної оплати не виконав, що є порушенням наведених норм та є підставою для стягнення з нього основного боргу у сумі 20 207,00 грн. у судовому порядку, що і було зроблено судами.
Частинами 1, 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, дана норма закріплює за кредитором право вимагати з боржника стягнення інфляційних витрат, як збільшення суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України та 3 % річних, як плату за користування боржником його грошовими коштами за весь період прострочки виконання грошового зобов'язання, що є об'єктивним процесом збільшення грошових сум боргу у боржника перед стягувачем.
Згідно з п. 9.2. договору за несвоєчасну оплату продукції, покупець (відповідач за первісним позовом)сплачує продавцю (позивачу за первісним позовом) пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, зроблених на підставі матеріалів справи (розрахунку) про обґрунтованість вимог позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних у сумі 821,65 грн. та пені у розмірі 2 397,11 грн.
Крім того, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх судових інстанцій про доведеність вимог позивача за первісним позовом, який підтверджується наявним в матеріалах справи обґрунтованим розрахунком (том І, а.с. 137) та посвідченнями на відрядження працівників позивача за первісним позовом (том.І, а.с.138, 139) про стягнення з відповідача за первісним позовом 12 182,00 грн. за оплату послуг з налагодження обладнання, як це передбачено п. 5.2. договору та не спростовано відповідачем за первісними позовом.
Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів щодо безпідставності заявленого ВАТ "Вінніфрут" зустрічного позову (з урахуванням уточнень, заява від 08.04.2008) про стягнення з ТОВ "Продмаш" 30 024,00 грн. збитків з огляду на наступне.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода.
Реальні збитки -це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода -це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Визначення поняття збитків наводяться також у частині 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Отже, на кредитора, що вимагає відшкодування збитків покладається обов'язок доказування розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання відповідно до ст. 623 ЦК України.
При цьому, застосування відповідальності у вигляді відшкодування, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, збитків, що встановлена вказаною нормою, можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов'язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Суди попередніх інстанцій правомірно не прийняли до уваги докази ВАТ "Вінніфрут", подані на підтвердження його позовних вимог за зустрічним позовом, а саме: калькуляції на виготовлення механізмів для отриманого у ТОВ "Продмаш" обладнання, затверджені 14.05.2007 заступником голови правління по виробництву ВАТ "Вінніфрут" та підписані начальником ПЕО ВАТ "Вінніфрут"; заявку головного інженера ВАТ "Вінніфрут" на ім'я головного механіка ВАТ "Вінніфрут" на виготовлення вузлів та механізмів від 04.05.2007 № 302, акт виконаних робіт по заміні неякісного обладнання підписаний головним інженером і головним механіком ВАТ "Вінніфрут" та затверджений заступником голови правління, оскільки вказані документи є внутрішніми документами товариства і фактично виготовлені без залучення (або ж участі) ТОВ "Продмаш", що фактично вказує на їх необ'єктивність. Отже, ВАТ "Вінніфрут", звернувшись з зустрічним позовом про стягнення з ТОВ "Продмаш" збитків у вигляді вартості виготовлення і заміни деталей та механізмів згідно з наданими калькуляціями, не довело спричинення йому таких збитків саме ТОВ "Продмаш", що унеможливлює задоволення таких вимог.
Крім того, як вказувалося вище, відповідно до умов договору в період гарантійного строку обслуговування поставленого за договором товару, саме позивач за первісним позовом здійснює гарантійне обслуговування та ремонтує за свій рахунок усі неполадки поставленого обладнання. Отже, ВАТ "Вінніфрут", виконуючи заміну та встановлення деталей самотужки (своїми власними силами), при наявності договірної умови покладення таких дій на ТОВ "Продмаш" під час гарантійного строку, діяло на свій власний ризик; до того ж, як встановлено судами, ТОВ "Продмаш" поставило ВАТ "Вінніфрут" необхідні деталі та механізми 10.07.2008, про що свідчать наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні №102007, №102008 від 10.07.2007.
Не заслуговують на увагу посилання скаржника на неправомірну відмову господарських судів в задоволенні клопотання про проведення експертизи, адже відповідно до приписів ст.ст. 41, 42 ГПК України призначення експертизи на вимогу учасників процесу не є обов'язком суду, а є його правом; висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за загальними правилами, встановленими статтею 43 ГПК України.
В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Судами двох інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги такими, що не спростовують висновків судів.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 28.11.2008 у справі № 13/31-08 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.М. Губенко
Судді: Т.Л. Барицька
О.А. Подоляк