"23" березня 2009 р.
Справа № 8/1-25
Господарський суд Тернопільської області у складі
судді Гирили І.М.
Розглянув справу:
за позовом: Прокурора Радивилівського району Рівненської області в інтересах держави вул. Козланюка, 37, м. Радивилів Рівненської області в особі Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів", вул. Волковенка, 11, м. Радивилів Рівненської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром", вул. С. Будного, 3, м. Тернопіль
про: cтягнення заборгованості в сумі 16 322 грн. 46 коп.
За участю представників:
Прокурора: Савки М. В. - прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Тернопільської області, посвідчення № 16 від 13.06.2007 р.
Позивача: Виннічука М.М. -юриста, довіреність №216 від 24.03.08р.
Відповідача: не з'явився
В судовому засіданні прокурору та представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи:
Прокурор Радивилівського району Рівненської області, звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства "Радивилівський комбінат хлібопродуктів", вул. Волковенка, 11, м. Радивилів Рівненської області про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром", вул. С. Будного, 3, м. Тернопіль заборгованості в сумі 17 790 грн. 06 коп., в тому числі 2 051,39 грн. пені.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором постачання борошна № 04 від 10.01.2008 р., внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 15 738,67 грн., на яку відповідно до чинного законодавства було нараховано пеню в розмірі 2 051,39 грн. Таким чином, просив стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 17 790 грн. 06 коп. В підтвердження викладеного додав: договір постачання борошна № 04 від 10.01.2008 р., розрахунок заборгованості та нарахування санкцій за порушені терміни оплати борошна ТзОВ «Тернопільхлібпром» перед ДП «Радивилівський КХП» по договору № 04 від 10.01.2008 р., товарно-транспортні накладні на перевезення хлібопродуктів автомобільним транспортом: довіреність серії ЯПЕ№706446 видану ТзОВ «Тернопільхлібпром»на ім'я Купцьо Д.Д. на отримання борошна від Радивилів КХП, акт звірки взаємних розрахунків, а також інші документи, які знаходяться в матеріалах справи.
Розгляд справи, призначений вперше на 10:50 год. 26.01.09р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 10:00 год. 16.02.09р., до 11:20 год. 02.03.09р. та, відповідно до 11:30 год. 23.03.09р., у зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін, а також необхідністю витребування додаткових документів.
Строк вирішення спору продовжено в порядку передбаченому ч.3 ст. 69 ГПК України, про що винесено відповідну ухвалу від 02.03.2009р.
В судове засідання 26.01.09р. позивач надав уточнення позовних вимог за №2/юр від 23.01.09р., в якому просить суд, з врахуванням часткової сплати відповідачем суми боргу, стягнути 14 238,67 грн. основного боргу, 2 465,81грн. пені та 1 146,37грн. втрат від інфляції.
Разом з тим, 05.03.2009 року позивач, в порядку статті 22 ГПК України, надав суду уточнення позовних вимог та донарахування пені і втрат за №9/юр від 25.02.2009р., в якому повідомив про часткове погашення відповідачем боргу на суму 3500грн. Відтак, просить стягнути з ТзОВ «Тернопільхлібпром»заборгованість на загальну суму 16 668 грн., з яких 12 238,67грн. -сума основного боргу, 2852,28грн. - пеня, нарахована за період з 25.07.08р. по 25.02.09р. та 1577,05грн. - втрати від інфляції, нараховані за період з вересня місяця 2008р. по січень місяць 2009р.
В судовому засіданні 23.03.09р., представник позивача позовні вимоги, в частині стягнення суми основного боргу та інфляційних нарахувань, з врахуванням наданих суду уточнень від 25.02.09р., підтримав повністю, та, в порядку ст. 22 ГПК України, звернувся до суду із заявою від 23.03.2009р. про зменшення суми позовних вимог в частині стягнення з відповідача, нарахованої за період з 16.01.2009р. по 25.02.2009р., пені в сумі 345,54грн.
Таким чином, просить суд, враховуючи приписи ч.6 ст. 232 ГК України, стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 506,74грн., нараховану за період з 25.07.08р. по 15.01.09р.
Ч.4 ст. 22 ГПК України надає право позивачу до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
З огляду на наведене, суд приймає уточнення позовних вимог від 25.02.09р. та заяву позивача від 23.03.09р. як такі, що подані у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України.
Таким чином, предметом судового розгляду є стягнення з ТзОВ «Тернопільхлібпром»заборгованості в загальній сумі 16 322 грн. 46 коп., з яких: 12 238,67 грн. -сума основного боргу, 2506,74грн. -пеня та 1577,05 грн. - втрати від інфляції.
Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання 23.03.09р. не забезпечив, відзиву на позов не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчить повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення №2216869 від 05.03.09р. про вручення відповідачу 06.03.09р. ухвали суду від 02.03.09р. про відкладення розгляду справи, яке знаходиться в матеріалах справи.
Проте, зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.
Прокурор позовні вимоги, з врахуванням наданих позивачем уточнень та заяви про зменшення суми позовних вимог, підтримав повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши обґрунтування представника позивача та думку прокурора, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:
Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України “Про прокуратуру», ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України “Про прокуратуру» при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Як встановлено в судовому засіданні, 10 січня 2008 року між ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів», як Постачальником, з однієї сторони, та ТзОВ «Тернопільхлібпром», як Покупцем, з другої сторони, укладено договір постачання борошна №04, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти і своєчасно оплатити борошно житнє обдирне, в подальшому в тексті товар, в кількості та асортиментів згідно заявки, погодженої сторонами (п.1.1 договору).
Відповідно до п.2.1, п.2.5 договору, Постачальник зобов'язується відпустити Покупцю товар по ціні узгодженій протоколом погодження цін, який є невід'ємною частиною даного договору. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється згідно з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (затвердженої Держабітражем від 15.07.1965р. №П-6, П-7).
Пунктами 3.1-3.2 договору сторони погодили, що оплата товару проводиться шляхом попередньої оплати готівкою, або безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Підставою для перерахування коштів є рахунок виставлений Постачальником.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним и використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору від 10.01.08р., протягом червня-липня 2008 року ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів»передало на самовивіз, а ТзОВ «Тернопільхлібпром»прийняло борошно на загальну суму 60 824,70грн., про що свідчать представлені в матеріалах справи товарно-транспортні накладні.
Однак, відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару виконав лише частково, на суму 48 586,03грн., що підтверджується представленою в матеріалах справи карткою рахунку: 63.1. контрагенти Радивилів КХП.
Факт отримання товару відповідачем не заперечено у встановленому законом порядку.
Таким чином, станом на день розгляду спору в суді заборгованість ТзОВ «Тернопільхлібпром»перед позивачем становить 12 238,67грн.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Станом на дату розгляду справи відповідачем на подано, а судом не здобуто доказів сплати заборгованості в сумі 12 238,67 грн., чим порушено умови договору та норми чинного законодавства.
Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач в судове засідання не з'явився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не представив суду доказів добровільного погашення заборгованості перед позивачем.
Окрім того, про факт визнання відповідачем заборгованості перед позивачем сумі 12 238,67 грн. свідчить і долучений до матеріалів справи Акт звірки взаємних розрахунків між сторонами по справі, станом на 01.03.2009р., який підписаний уповноваженими представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб.
З огляду на наведене, вимоги позивача про стягнення з ТзОВ «Тернопільхлібпром»12283 грн. 67 коп. боргу, підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені та підтверджені належними доказами.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
На підставі даної статті, позивачем нараховано інфляційні нарахування за період з вересня місяця 2008р. по січень місяць 2009р. в сумі 1 577,05грн.
Розглянувши представлений розрахунок інфляційних нарахувань, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення суми інфляції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленій сумі.
Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що Покупець, несе відповідальність у випадку несвоєчасної оплати, чи не повної оплати товару шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.
На підставі наведеного, вимоги позивача про стягнення з ТзОВ «Тернопільхлібпром»2 506,74грн. пені, за період з 25.07.09р. по 15.01.2009р., підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.
Згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України №7/93 від 23.01.1993 р., з наступними змінами та доповненнями, у відповідності до вимог ст. ст. 44 -49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 163,22 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром», вул. Степана Будного,3, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 30836947) на користь Державного підприємства «Радивилівський комбінат хлібопродуктів», вул. Волковенка,11, м. Радивилів Рівненська область (ідентифікаційний код 00955791):
- 12 238 (дванадцять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 67 коп. боргу;
- 2 506 (дві тисячі п'ятсот шість) грн. 74 коп. пені;
- 1 577 (одну тисячу п'ятсот сімдесят сім) грн. 05 коп. втрат від інфляції.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром», вул. Степана Будного,3, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 30836947) в доход Державного бюджету України:
- 163 (сто шістдесят три) грн. 22 коп. державного мита, на рах. № 31111095700002 у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач: УДК у м. Тернополі;
- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу", на р/р 31214259700002 у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач: УДК у м. Тернополі
4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття, через місцевий господарський суд.
Суддя І.М. Гирила