12 березня 2009 р.
№ 2-19/17431-2007
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Добролюбової Т.В.,
суддів
Гоголь Т.Г.,
Швеця В.О.,
розглянувши касаційні скарги
1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект"
2.Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський райагроснаб"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2008 року
у справі
№ 2-19/17431-2007
господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський райагроснаб"
до
1.Сімферопольської міської ради
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Солнечний круг"
за участю третьої особи
Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект"
про
визнання недійсними пункту рішення
за участю представників сторін від:
позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,
відповідача 1): не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,
відповідача 2): Федотов О.Г. (дов. від 04.03.09),
третьої особи: Попович Н.О. (дов. від 01.01.09),
В судовому засіданні 05 березня 2009 року оголошувалася перерва до 12 березня 2009 року.
Відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський райагроснаб" звернулося з позовом до Сімферопольської міської ради, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солнечний круг" про визнання недійсним та скасування пункту 2.11 рішення 21 сесії XXIV скликання Сімферопольської міської ради від 15.07.04 № 303 про припинення права фактичного користування земельною ділянкою, площею 0,0172 га ВАТ "Сімферопольський райагроснаб" та надання ТОВ "Солнечний круг" у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку, площею 0,04 га для будівництва та обслуговування стаціонарної автозаправної станції на дві паливороздаточні колонки, а також просило суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.11.04, площею 0,04 га, розташованої у м. Сімферополь, вул. Москальова, 9/2.
ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект" заявило самостійні вимоги на предмет спору і просило визнати недійсним та скасувати п. 2.11 рішення 21 сесії XXIV скликання Сімферопольської міської ради від 15.07.04 № 303 про припинення права фактичного користування земельною ділянкою, площею 0,0172 га ВАТ "Сімферопольський райагроснаб" та надання ТОВ "Солнечний круг" у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку, площею 0,04 га для будівництва та обслуговування стаціонарної автозаправної станції на дві паливороздаточні колонки, а також просило суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладеного 05.11.04 між Сімферопольської міською радою і ТОВ "Солнечний круг".
Рішенням Господарського суду АР Крим від 11.08.08, ухваленим суддею Мокрушин В.І., у задоволенні позову Ват "Сімферопольський райагроснаб" відмовлено. Позов ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект" задоволено частково, визнано недійсним та скасовано п. 2.11 рішення 21 сесії XXIV скликання Сімферопольської міської ради від 15.07.04 № 303 у частині надання ТОВ "Солнечний круг" земельної ділянки у розмірі 5, 1 кв.м., на якій розташовано майно ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-комплект" -об"єкт нерухомості під літ. "Э", а також визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.11.04 у частині передачі в оренду земельної ділянки у розмірі 5, 1 кв.м., на якій розташовано майно третьої особи -об"єкт нерухомості під літ. "Э". Рішення вмотивоване посиланнями на статті 120, 123, 124, 151 Земельного кодексу України. Приймаючи оскаржуване рішення, суд дійшов висновку про те, що права ВАТ "Сімферопольський райагроснаб" не порушено, оскільки майно, яке знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Москальова, 9/2 та яке передано позивачем до статутного фонду ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-комплект" є власністю останнього.
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Котлярової О.Л. -головуючого, Лисенко В.А., Заплава Л.М.), постановою від 06.11.08 перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект" і ВАТ "Сімферопольський райагроснаб" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять рішення Господарського суду АР Крим від 11.08.08 і постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.11.08 скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову. Касаційні скарги вмотивовані доводами щодо порушення судами обох інстанцій приписів статей 377 Цивільного кодексу України, статей 118, 123, 124 Земельного кодексу України, статей 1, 5 Закону України "Про основи містобудування".
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Як установлено судами обох інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 15 липня 2004 року Сімферопольською міською радою (21 сесія XXIV скликання) прийнято рішення № 303, відповідно до п. 2.1.. якого припинено право фактичного користування ВАТ "Сімферопольський райагроснаб" земельною ділянкою, площею 0,0172 га та надано ТОВ "Солнечний круг" у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку, площею 0,04 га за адресою: м. Сімферополь, вул. Москальова, 9/2 для будівництва та обслуговування стаціонарної автозаправної станції на дві паливороздаточні колонки. Виконкомом Сімферопольської міської ради 23 липня 1999 року прийнято рішення № 1058 про дозвіл ТОВ "Солнечний круг" на розробку проекту відведення земельної ділянки. 05 листопада 2004 року між Сімферопольською міською радою та ТОВ "Солнечний круг" укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,04 га, розташованої за адресою: м. Сімферополь, вул. Москальова, 9/2. Між товариством з обмеженою відповідальністю "Солнечний круг" та товариством з обмеженою відповідальністю "Центр проектного менеджмента" був укладений договір купівлі-продажу від 19 січня 1998 року стосовно 4 металевих ємкостей об'ємом: 2 шт. по 20 м. куб. та 2 шт. по 10 м. куб., власником яких, відповідно до договору, стало товариство з обмеженою відповідальністю "Солнечний круг". Також факт права власності підтверджується на підставі договору зберігання від 04 грудня 2001 року. Заявник апеляційної скарги стверджує, що металеві ємкості належать товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект". Наказом № 849 Фонду майна АР Крим від 25 червня 1996 року створено відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський райагроснаб" шляхом приватизації державного підприємства "Сімферопольське районне підприємство матеріально-технічного забезпечення". Наказом № 522 Фонду майна Автономної Республіки Крим від 25 червня 2002 року був затверджений перелік нерухомого майна, яке було передано у власність відкритому акціонерному товариству "Сімферопольський райагроснаб" за адресою: місто Сімферополь, вул. Москальова, 9/2 А. Судами також установлено, що 15 червня 2005 року Відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський райагроснаб" передало до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельна компанія "ВЛ-Комплект" в якості статутного внеску нежитлові будівлі, в тому числі, будівлю під літ."Э".
Предметом даного спору є вимоги: ВАТ "Сімферопольський райагроснаб" до Сімферопольської міської ради, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солнечний круг" про визнання недійсним та скасування пункту 2.11 рішення 21 сесії XXIV скликання Сімферопольської міської ради від 15.07.04 № 303 про припинення права фактичного користування земельною ділянкою, площею 0,0172 га ВАТ "Сімферопольський райагроснаб" та надання ТОВ "Солнечний круг" у довгострокову оренду строком на 10 років земельну ділянку, площею 0,04 га для будівництва та обслуговування стаціонарної автозаправної станції на дві паливороздаточні колонки; про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.11.04, площею 0,04 га, розташованої у м. Сімферополь, вул. Москальова, 9/2. Вимоги ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект" до Сімферопольської міської ради, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солнечний круг" про визнання недійсним та скасування п. 2.11 рішення 21 сесії XXIV скликання Сімферопольської міської ради від 15.07.04 № 303 про припинення права фактичного користування земельною ділянкою, площею 0,0172 га ВАТ "Сімферопольський райагроснаб" та надання ТОВ "Солнечний круг" у довгострокову оренду строком на 10 років земельну ділянку, площею 0,04 га для будівництва та обслуговування стаціонарної автозаправної станції на дві паливороздаточні колонки і визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 05.11.04 між Сімферопольської міською радою і ТОВ "Солнечний круг".
Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-комплект", суди обох інстанцій, застосувавши до спірних правовідносин норми статті 120 Земельного кодексу України, виходили з того, що внаслідок переходу до третьої особи нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, право користування нею переходить до цієї особи. Відтак суди дійшли висновку, що спірним рішенням 21 сесії XXIV скликання Сімферопольської міської ради від 15.07.04 № 303 в частині передачі вказаної земельної ділянки в довгострокову оренду ТОВ "Солнечний круг" порушено права ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-комплект" як землекористувача земельної ділянки.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у позові ВАТ "Сімферопольський райагроснаб", апеляційний суд виходив з того, що позивач належними засобами доказування не довів в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України наявності у нього документів, які підтверджують передачу йому або підприємству, правонаступником якого воно є, земельної ділянки, розташованої за адресою: місто Сімферополь, вул. Москальова, 9/2 в користування або у власність. За таких обставин узгодження з відкритим акціонерним товариством "Сімферопольський райагроснаб" надання товариству з обмеженою відповідальністю "Солнечний круг" спірної земельної ділянки не передбачено, тим самим апеляційний суд визнав безпідставними посилання позивача на наявні у нього права на земельну ділянку відповідно до статті 120 Земельного кодексу України.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з вказаними висновками судів обох інстанцій, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 5 статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни їх цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією земельною ділянкою, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Аналогічна норма кореспондується зі статтею 377 Цивільного кодексу України. Момент набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду визначається за статтею 334 Цивільного кодексу України. Таким чином, в силу статті 377 Цивільного кодексу України, частини 5 статті 120 Земельного кодексу України, необхідною умовою переходу до набувача нерухомого майна права користування земельною ділянкою є не тільки існування у продавця майна права користування земельною ділянкою під відчужуваним майном, а також існування у продавця майна такого права користування земельною ділянкою, яке може бути ним передане за цивільно-правовими договорами одночасно з об'єктом нерухомості. Аналіз положень Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що частина 5 статті 120 цього кодексу, як і стаття 377 Цивільного кодексу України, диспозитивно унормовують перехід при відчуженні нерухомості до її набувача права користування землею, яке виникло у продавця нерухомого майна на підставі договору оренди землі з її власником. Апеляційний суд установив, що факт передачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський райагроснаб" до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельна компанія "ВЛ-Комплект" майна, в тому числі нежитлової будівлі під літ."Э" відбувся 15 червня 2005 року. Таким чином, суд вірно дійшов висновку, що саме з цього моменту земельна ділянка із переданим майном вибула із володіння ТОВ “Сімферопольський райагроснаб" і перейшла у користування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельна компанія "ВЛ-Комплект", що підтверджується рішенням виконкому Сімферопольської міської ради № 1842 від 23.09.05 і свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.10.05.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується також з висновками судів обох інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ВАТ "Сімферопольський райагроснаб" з огляду на те, що останнім належними засобами доказування не довів факт порушення його прав як власника спірного майна, а відтак і прав щодо земельної ділянки, на якій це майно знаходиться. Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційний суд виконав всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, тому підстави для скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду відсутні.
Щодо доводів касаційних скарг, то вони не спростовують вказаного висновку суду, та пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції. Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ВЛ-Комплект" і Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський райагроснаб" залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2008 року у справі № 2-19/17431-2007 - без змін.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Т. Гоголь
Судді:
В. Швець