25 березня 2009 р.
№ 2-24/4765-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Подоляк О.А.
суддів :
Грека Б.М.,
Міщенка П.К.,
розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства
лікувально-оздоровчих закладів
професійних спілок України
"Укрпрофоздоровниця"
та касаційне подання
Першого заступника прокурора
Автономної Республіки Крим
на постанову
від 18.11.2008 р. Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі
№ 2-24/4765-2008
за позовом
ТОВ "Альянс КС"
до
ДП "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками закритого акціонерного
товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця";
Закритого акціонерного товариства
лікувально-оздоровчих закладів
професійних спілок України
"Укрпрофоздоровниця"
про
визнання права власності та
стягнення 12500000 грн.
за участю представників:
від позивача
- Матківський С.М.
від відповідача-1
- Ніцоса А.А.
від відповідача-2
- Коломієць А.І.
від прокуратури
- Попенко О.С.
У квітні 2008 р. ТОВ "Альянс КС" (надалі - Товариство) звернулось до господарського суду з позовом до ДП "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця" (надалі -Підприємство) та Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця" (надалі -ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"), у якій просило визнати право власності на частку у розмірі 50% у спільному майні (комплекс, санаторій "Ударник"), яке розташоване у м. Євпаторія по вул. Урицького, 7/3 та стягнути грошову компенсацію вартості частки у спільному майні у розмірі 12500000 грн.
В процесі розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог та просив суд визнати право власності на частку у спільному майні та стягнути з ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" грошову компенсацію вартості частки у спільному майні у розмірі 25 000 000 грн.
Рішенням господарського суду АР Крим від 20.05.2008 р. (суддя Колосова Г.Г.) в позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 р. (судді: Антонова І.В., Лисенко В.А., Заплава Л.М.) рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та перший заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та касаційним поданням, в яких, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування скарги ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" посилається на те, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано положення ст. 364 ЦК України, адже Товариство не набуло право спільної власності на нерухоме майно внесене до спільної діяльності і даний факт встановлено рішеннями судів у господарських справах за № 2-1/5592-2006, № 2-13/420-2007А та № 2-1592/2007. Також, як вважає скаржник, судом на порушення приписів ст.ст. 11, 12, 13, 14 ЦК України безпідставно стягнено з нього 25000000 грн., адже останній не є учасником договору про спільну діяльність.
В касаційному поданні перший заступник прокурора Автономної Республіки Крим вказує на те, що оскаржуванна постанова стосується прав і обов'язків Республіканського комітету з охорони культурної спадщини АР Крим, який не був залучений до участі у справі, адже згідно вимог ст.ст. 3, 17, 22, 23, 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень останнього відноситься погодження відчуження або передача пам'яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління, якими є будівлі передані до спільної діяльності. Також в касаційному поданні вказується на невірне застосування судом положень ст.ст. 364, 365, 370 ЦК України, оскільки право спільної часткової власності між сторонами договору про спільну діяльність № 0102011/2003-29 не існує, так як не було оформлено у встановленому законом порядку.
Товариством подано відзив на касаційну скаргу та касаційне подання, в якому останнє вказує на те, що касаційна скарга Відповідача та касаційне подання є необґрунтованими, безпідставними, доводи, які в них викладені є помилковими, а тому вони задоволенню на підлягають.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги та касаційного подання, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшли висновку, що касаційна скарга та касаційне подання не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 29.07.2003 р. між Підприємством та Державним підприємством "Державний департамент по забезпеченню та контролю за використанням матеріально-технічних ресурсів південно-західного регіону України" укладено Договір про спільну діяльність № 0102011/2003-29 (надалі -Договір про спільну діяльність).
21 серпня 2003 р. згідно трьохсторонньої Угоди про передачу прав і обов'язків по Договору про спільну діяльність від Державного підприємства "Державний департамент по забезпеченню та контролю за використанням матеріально-технічних ресурсів південно-західного регіону України" права та обов'язки інвестора перейшли до Товариства. 27.08.2003 р. дану угоду затверджено Головою правління ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".
Судами встановлено, що 10.09.2003 р. між Товариством та Підприємством укладено Додаткову угоду до Договору про спільну діяльність, відповідно до п. 7.1. якої, Договір про спільну діяльність діє безстроково. Вказану додаткову угоду також затверджено Головою правління ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".
Рішенням правління ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" № П3 від 02.11.2001 р. затверджено "Положення про порядок укладання договорів про сумісну діяльність в дочірніх підприємствах ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"".
Пунктом 1.3. Положення, передбачено, що воно регулює надання документів апарату Правління, їх підготовку для затвердження Головою Правління або розгляду керівними органами ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".
Відповідно до п. 4.2. Положення, договори про спільну діяльність підписуються керівником дочірнього підприємства і затверджуються Головою Правління. Договір вважається укладеним з моменту затвердження його Головою правління.
Відповідно п. 4.1. Статуту, майно підприємства є власністю ЗАТ (ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"). Продаж, передача іншим підприємствам, організаціям і установам, обмін, здавання в оренду, в т.ч. громадянам, передача в заставу, а також списування з балансу майна, що належить підприємству, здійснюється лише в установленому ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" порядку.
Підпунктом 1.1. Договору про спільну діяльність передбачено, що підприємство та інвестор зобов'язуються об'єднати свої внески для здійснення спільної інвестиційної діяльності на території "Санаторія Ударник" та діяти без створення юридичної особи з метою одержання прибутку шляхом спільної експлуатації переданого згідно переліку майна та використання інвестицій.
Пунктом 2.1.1. зазначено, що внеском підприємства є об'єкти, розташовані на його території, повний перелік яких наведений у Додатку № 1 до Договору про спільну діяльність, а внеском інвестора, згідно п. 2.2. Договору, є грошові кошти у розмірі 2960000 грн.
Судами встановлено, що на виконання Договору про спільну діяльність Товариством перераховано 2960000 грн.
Підприємство за погодження ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" в свою чергу внесло до спільної діяльності майно, перераховане у Додатку № 1, а саме майновий комплекс санаторію "Ударник" (адміністративний корпус, спальний корпус (літера "А"), спальний корпус № 2, спальний корпус № 3, спальний корпус № 4, спальний корпус № 5, спальний корпус № 6, спальний корпус "Рів'єра", столова, столова № 2, центральна котельна та пральня), який розташований у м. Євпаторія по вул. Урицького, 7/3.
Листом від 23.01.2004 р. Підприємство повідомило Товариство про те, що внески сторін об'єднані та майно фактично передано у спільну діяльність.
Пунктом 2.4. Договору встановлено, що грошові, або інші майнові вклади Учасників у спільну діяльність, а також майно створене чи придбане в результаті спільної діяльності Учасників, є їх спільною власністю, згідно ст. 432 ЦК УРСР. Частки Учасників спільної діяльності складають: Підприємства -50%; Інвестора -50% (п. 2.3. Договору).
У відповідності до п. 9 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що набрав чинність з 01.01.2004 р. він застосовується до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
З огляду на вимоги ст.ст. 202, 328, 356, 1132, 1134 ЦК України та затвердження Договору про спільну діяльність власником майна, що передавалося до спільної діяльності, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, щодо виникнення у Товариства спільної часткової власності на нерухоме майно внесене до спільної діяльності. Затверджуючи вказаний договір ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" було вчинено дії спрямовані на зміну своїх цивільних прав та обов'язків з відповідними правовими наслідками встановленими в Договорі про спільну діяльність, а саме -внесення нерухомого майна до спільної діяльності (п. 2.1.1. Договору) та виникнення спільної власності на дане майно у учасників Договору (п. 2.4. Договору). Доводи викладені в касаційній скарзі та касаційному поданні, щодо не набуття Товариством права спільної власності на нерухоме майно внесене до спільної діяльності та встановлення даного факту рішеннями судів у господарських справах за № 2-1/5592-2006, № 2-13/420-2007А та № 2-1592/2007, колегією суддів не приймаються до уваги, адже предметом зазначених справ не було розгляд питання про визнання права власності на частку у спільному майні, яке було внесено до спільної діяльності. Крім того, скаржником безпідставно надається преюдиціальне значення оціночним судженням, зробленими судами при вирішенні іншої справи та ототожнюються факти, встановлені судом, з їх юридичною оцінкою.
Враховуючи викладене, приписи ст. ст. 364, 370,1141 ЦК України, а також Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості нерухомого майна, переданого до спільної діяльності, висновки суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на користь Товариства грошової компенсації вартості частки останнього у спільному майні у розмірі 25000000 грн. є правомірними, у зв'язку з тим, що відповідно до положень зазначених статей Цивільного кодексу, учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів, а співвласник, який бажає виділу, у такому випадку має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється (ч. 2 ст. 267 ЦК України).
Частка позивача у спільній власності складала 50%, тому суд апеляційної інстанції правомірно визнав право власності на цю частку за позивачем, але враховуючи, що виділ майна є неможливим, суд апеляційної інстанції стягнув на користь Товариства вартість частки у спільному майні.
Доводи викладені у касаційному поданні першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим щодо порушення оскаржуваною постановою прав і обов'язків Республіканського комітету з охорони культурної спадщини АР Крим, який не був залучений до участі у справі, тоді як до його компетенції, згідно положень п. 16 ст. 6 ЗУ "Про охорону культурної спадщини", відноситься погодження відчуження або передачі пам'яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління, судовою колегією відхиляються як безпадставні, оскільки даним судовим рішенням не вирішувалось питання щодо відчуження, передачі у володіння, користування або управління нерухомих об'єктів, які є об'єктами культурної спадщини іншим особам.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувачів на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувачів про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця" та касаційне подання першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 р. у справі № 2-24/4765-2008 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і Б. Грек
П. Міщенко