79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.03.09 Справа № 2/49
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Дубник О.П.
суддів Процика Т.С.
Слуки М.Г.
При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.
розглянув апеляційне подання прокурора Кам'янка-Бузького району Львівської області від 19.12.08р. №934 вих-08
на рішення господарського суду Львівської області від 25.11.08р.
у справі №2/49
за позовом Прокурора Кам'янка-Бузького району Львівської області в інтересах держави в особі Великоколоднівської сільської ради, с.Велике Колодно
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого комерційного підприємства (далі ТзОВ НВКП) «Термінал ЛТД», м.Львів
про стягнення 3375 грн.
за участю представників
від позивача -11.03.09р. -Коваль А.П. -сільський голова, Філіпович С.Г. -представник (дов. у справі); 18.03.0.09р. - не з'явився (належно повідомлений);
від відповідача - 11.03.09р. - Мілянець М.В. -директор, Кравчук Р.С.- представник (дов. у справі); 18.03.09р. - Мілянець М.В. -директор;
від прокуратури -Макогон Ю.І. -представник (посвідчення №28).
В судовому засіданні 11.03.09р. оголошувалась перерва до 18.03.09р.
Представниками сторін та прокурором заявлено клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу.
Сторони належним чином повідомленні про час та місце засідання суду, докази чого знаходяться в матеріалах справи.
Права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало.
Рішенням господарського суду Львівської області від 25.11.08р. у справі №2/49 (суддя Мазовіта А.Б.) в задоволенні позову прокурора Кам'янка-Бузького району Львівської області в інтересах держави в особі Великоколоднівської сільської ради до ТзОВ НВКП «Термінал ЛТД»про стягнення 3375 грн. як плату за фактичне використання земельної ділянки відмовлено повністю.
Рішення судом мотивовано ст.ст.2, 13 Закону України «Про плату за землю», ст.ст.13, 14. 18, ч.2 ст.21 Закону України «Про оренду землі», ст.126 Земельного кодексу України, ст.ст.33, 34, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України, на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про безпідставність уточнених позовних вимог прокурора, заявлених в інтересах держави в особі позивача, оскільки останніми не подано жодного доказу належності земельної ділянки відповідачу на праві власності чи користування, доказів надання земельної ділянки саме в розмірі 0,40 га, доказів нормативного встановлення грошової оцінки саме в таких розмірах і не обґрунтовано нарахування земельного податку даними державного земельного кадастру, а також не надано суду належним чином оформленого договору оренди цієї.
З підстав, зазначених в апеляційному поданні, прокурор Кам'янка-Бузького району Львівської області оскаржив рішення суду, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, стверджуючи, що відсутність у користувача земельної ділянки (відповідача) документів, визначених у ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, не звільняє його від обов'язку сплатити за період фактичного користування земельною ділянкою податок за землю. Зокрема, на думку апелянта, таке використання земельної ділянки виникає із обставин та факту використання будівель, придбаних відповідачем на підставі договору купівлі-продажу №235 від 23.05.02р.
Крім того, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції на підставі помилкових висновків, що предметом даного спору є відносини з приводу податкового боргу, необґрунтовано вказано про доцільність розгляду даного спору за правилами адміністративного судочинства, оскільки в даному випадку спір стосується несплати плати за фактичне використання земельної ділянки під придбаними за зазначеним вище договором купівлі-продажу будівлями.
Крім того, прокурор вважає безпідставним зменшення позивачем розміру позовних вимог з 3375 грн. до 533,49 грн.
Враховуючи вищевикладене, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
У відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ НВКП «Термінал ЛТД» заперечує проти доводів апелянта з тих підстав, що такої форми оплати за землю, як плата за фактичне використання земельної ділянки, що є предметом заявлених позовних вимог, чинним законодавством не передбачено, тому правові підстави стягнення з відповідача плати за землю відсутні, адже він не набув статусу ні власника земельної ділянки, ні її користувача, ні орендаря.
Розглянувши матеріали справи та апеляційного подання, судом встановлено наступне:
за результатами проведеної прокуратурою Кам'янка-Бузького району Львівської області перевірки встановлено, що ТзОВ НВКП «Термінал ЛТД»всупереч вимогам ч.ч.1, 2 ст.116, ст.125, ч.2 ст.126 Земельного кодексу України, ст.35 Закону України «Про охорону земель»самовільно, без відповідних документів на право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельної ділянки, використовує земельну ділянку орієнтовною площею 0,4 га в с.Велике Колодно Кам'янка-Бузького району для обслуговування викуплених будівель (цеху для сушіння відходів плодоовочевої продукції) та належить до земель сільськогосподарського призначення.
Використання зазначеної земельної ділянки здійснюється ТзОВ НВКП «Термінал ЛТД»без встановлення її меж в натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує право на неї.
Зазначене вище стало підставою подання прокурором Кам'янка-Бузького району Львівської області позову в інтересах держави в особі Великоколоднівської сільської ради про стягнення з ТзОВ НВКП «Термінал ЛТД»в користь місцевого бюджету 3375 грн., як плату за фактичне використання земельної ділянки, який в подальшому позивачем було уточнено і заявлено до стягнення з відповідача плату за землю за 2007-2008 роки в розмірі 533,49 грн.
У поданому суду першої інстанції розрахунку плати за землю позивач визначив заявлену ним до стягнення уточнену суму позову (533,49 грн.) виходячи з площі земельної ділянки, яка використовується відповідачем -0,40 га, нормативно грошової оцінки цієї земельної ділянки та договору, укладеного 06.07.07р.
Згідно ст.2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (ст.15 зазначеного вище Закону).
Однак, судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач є власником земельної ділянки чи її користувачем, в тому числі орендарем.
Зокрема, зі справи вбачається, що рішенням господарського суду Львівської області від 20.03.08р. у справі №9/49 відмовлено в задоволені позову прокурора Кам'янка-Бузького району Львівської області в інтересах держави в особі Великоколоднівської сільської ради до ТзОВ НВКП «Термінал ЛТД»про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 2911 грн., як орендної плати, з тих підстав, що договір оренди землі, відповідно до умов якого нараховувалась орендна плата, не має юридичної сили, так як не був зареєстрований у встановленому законом порядку.
Вищевикладене, відповідно до ст.35 ГПК України, якою передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, правомірно враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ст.116 Земельного кодексу України).
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ч.1 ст.125 Земельного кодексу України).
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ч.2 ст.125 вказаного Кодексу).
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини. На які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судова колегія, з'ясувавши, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що посвідчують право власності чи право постійного користування відповідача спірною земельною ділянкою, відповідні рішення органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи користування відповідача, відсутній належним чином зареєстрований договір оренди цієї земельної ділянки, а також дані державного земельного кадастру цієї земельної ділянки, які є підставою нарахування земельного податку, погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність вимог позивача.
Відповідно до ч.ч.5. 6 ст.29 ГПК України відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті.
Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.
Придбання відповідачем 23.05.02р. незавершеного будівництва згідно ст.120 ЗК України, в чинній на цей час редакції, не тягло автоматичного переходу права власності чи користування земельною ділянкою під незавершеним будівництвом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.120 ЗК України, в редакції закону України від 27.04.07р. до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Однак, судом встановлено, що до набрання чинності ЦК України відповідач не зареєстрував права власності на незавершене будівництво, а згідно із чинним цивільним законодавством він вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), (ч.3 ст.331 ЦК України).
Таким чином, апеляційне подання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційне подання залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 25.11.08р. у цій справі -без змін.
2. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно ст.ст.107, 109 ГПК України.
3. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуюча-суддя О.П. Дубник
суддя Т.С.Процик
суддя М.Г.Слука
Постанова підписана 20.03.2009р.