17.03.09
23.03.09 УКРАЇНА
Чернігівської області
14000 , м. Чернігів тел. 77-44-62
проспект Миру, 20
Іменем України
»17» березня 2009 року справа № 11/217/47
Позивач: Закрите акціонерне товариство «Чернігівське підприємство по переробці та реалізації рибних товарів «Чернігівриба»
14014, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 69
Відповідач: Приватне підприємство «Союз - Лідер»
14005, м. Чернігів, вул. Боженка, 100
Про стягнення 67605,40 грн. заборгованості
Суддя Ю.М.Бобров
Від Позивача: Слесаренко Д.Ю. -юрист, довіреність № 199 від 26.03.2008 р.
Від Відповідача: участі не взяв.
Позивачем -Закритим акціонерним товариством «Чернігівське підприємство по переробці та реалізації рибних товарів «Чернігівриба» м. Чернігів подано позов до Приватного підприємства «Союз - Лідер» м. Чернігів про стягнення 168 490,97 грн. боргу та 4 358,25 грн. пені.
Строк вирішення спору продовжувався, розгляд справи відкладався.
У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки від 31.12.2007 р., несвоєчасно здійснює оплату за поставлений товар.
До прийняття рішення по справі, позивач у письмовій заяві від 19.12.2009 р. (т.1 а.с.42), у зв'язку зі сплатою відповідачем частини боргу, змінив позовні вимоги: просить суд стягнути з відповідача 59 632,72 грн. боргу та 7972,68 грн. пені, з урахуванням 3614,43 грн. донарахованої пені.
В судовому засіданні представник позивача підтримав ці позовні вимоги .
Відповідач у відзивах на позов (т.1 а.с.54, т.2 а.с.89) позовних вимог не визнає у повному обсязі, вважаючи, що позивачем не надано належних доказів, не доведено факту належного виконання позивачем договору (передачі товару відповідачу саме на умовах договору поставки від 31.12.2007 р.) та факту порушення з боку відповідача умов договору. Акт звірки розрахунків, на думку відповідача, не може бути належним доказом виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати отриманого товару. Відповідач вказує на відсутність зобов'язань відповідача перед позивачем, які відповідно до чинного законодавства можуть виникати лише на підставі договору.
Крім того, відповідач у відзивах на позов зазначає, що протягом 23.12.2008 р. -03.02.2009 р. відповідач перерахував на адресу позивача в рахунок погашення дебіторської заборгованості за 2008 р. 104 500,00 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення на позов з мотивів, викладених у відзивах на позов.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено договір поставки № 01/525 від 31.12.2007 р. (далі -Договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язався в порядку та строки, встановлені даним Договором, передати у власність, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного Договору товар (п.1.1 Договору).
Відповідно до п.6.1 Договору розрахунок здійснюється за кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку на протязі 30 календарних днів з моменту підписання накладної на цей товар, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Сторони домовилися, що у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу (п.8.3 Договору).
Договір, згідно п.10.1, набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2007 р.
Якщо жодна із сторін не заявить про свої наміри розірвати договір за 30 днів до його завершення, даний Договір вважається пролонгованим на строк в один календарний рік (п.10.2 Договору).
Як вбачається із матеріалів справи, у 2008 р. позивач здійснював поставку відповідачу товару партіями, що підтверджується наданими позивачем (Постачальником) копіями товарно-транспортних накладних, підписаних уповноваженими відповідачем (Покупцем) особами (додаток до Договору № 01/525 від 31.12.2007 р.) (т.2 а.с.94).
Але відповідач, в порушення вимог п.6.1 Договору, несвоєчасно здійснював оплату за поставлені партії товару.
Станом на 20.12.2008 р., на час подання позивачем позовної заяви, сума боргу відповідача складала 164 132,72 грн.
Після подачі позивачем позову, відповідачем здійснювалась часткова сплата за поставлений у 2008 р. за Договором товар.
Як свідчать матеріали справи, зокрема, лист ПП «Союз-Лідер» від 25.02.2009 р. № 62 (т.2 а.с.97), в якому відповідач просить зарахувати кошти, як заборгованість за Договором, відповідачем, станом на 17.02.2009 р., було сплачено:
- платіжним дорученням № 57 від 23.12.2008 р. -10 000,00 грн.;
- платіжним дорученням № 5688 від 30.12.2008 р. -500,00 грн.;
- платіжним дорученням № 280 від 06.01.2009 р. -2 000,00 грн.;
- платіжним дорученням № 87 від 09.01.2009 р. - 1 000,00 грн.;
- платіжним дорученням № 344 від 12.01.2009 р. -1 000,00 грн.;
- платіжним дорученням № 606 від 13.01.2009 р. -45 000,00 грн.;
- платіжним дорученням № 835 від 03.02.2009 р. -45 000,00 грн.,
всього 104 500,00 грн.
У зв'язку з цим, позивачем було зменшено суму основного боргу до 59 632,72 грн. (164 132,72 грн. -104 500,00 грн.)
Крім того, позивачем, відповідно до п.8.3 Договору, відповідачу нараховано пеню за період з 08.08.2008 р. по 06.02.2009 р., яка згідно наданих позивачем розрахунків складає 7972,68 грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановленого договором або законом.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Обов'язок доказування, відповідно до приписів ст.33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, як на підстави своїх вимог та заперечень, це стосується і відповідача, який повинен довести факт належного виконання своїх зобов'язань перед позивачем за Договором.
Відповідачем не надано суду відомостей (доказів) за якими саме зобов'язаннями перед позивачем здійснено платежі за вищевказаними платіжними дорученнями, крім зобов'язань за Договором.
Отже, суд вважає, що факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором відповідачем не спростовано.
В свою чергу, позивачем надано суду докази на підтримання обставин, на які він посилається, як на підстави своїх позовних вимог.
До прийняття рішення по справі, після зменшення позивачем суми основного боргу до 59 632,72 грн., відповідачем платіжним дорученням від 24.02.2009 р. № 234 було сплачено 45 000,00 грн. (т.2 а.с.84), тому в цій частині сплати основного боргу провадження у справі підлягає припиненню, оскільки в цій частині між сторонами відсутній предмет спору.
Щодо сплати відповідачем платіжним дорученням від 12.03.2009 р. № 150 (т.2 а.с.91) 20 000,00 грн. в рахунок погашення залишку основного боргу в сумі 14 632,72 грн. (т.2 а.с.92), то суд не приймає це платіжне доручення, як доказ сплати залишку боргу, оскільки в реквізиті цього доручення «Призначення платежу» зазначено про оплату за товар, отриманий у березні 2009 р.
Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку про задоволення позову, з урахуванням зменшення позивачем суми основного боргу та сплати відповідачем 45 000,00 грн. основного боргу, в частині стягнення 14 632,74 грн. основного боргу та 7972,68 грн. пені.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій ПП «Союз-Лідер», судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В частині стягнення 45 000,00 грн. основного боргу -провадження у справі припинити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Союз - Лідер» (14005, м. Чернігів, вул. Боженка, 100, р/р 26008007677 в Полікомбанку м. Чернігів, МФО 353100, код 31895563) на користь Закритого акціонерного товариства «Чернігівське підприємство по переробці та реалізації рибних товарів «Чернігівриба» (14021, м. Чернігів, вул.. Старобілоуська, 69, р/р 2600600014504 в філії ВАТ «Укрексімбанк», м. Чернігів, МФО 353649, код 14238455) 14 632,72 грн. основного боргу, 7972,68 грн. пені, 1721,05 грн. на відшкодування витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. на відшкодування витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду у судах.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 17.03.2009 р., на підставі ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення підписано 23.03.2009 р.
Суддя Ю.М.Бобров