79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.02.09 Справа№ 2/147
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника відповідача Кохановського О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Галавтосвіт» м. Львів до Закритого акціонерного товариства “Львівшляхрембуд», м. Львів про визнання договору недійсним
Товариства з обмеженою відповідальністю “Галавтосвіт» м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Львівшляхрембуд», м. Львів про визнання договору підряду від 27.12.2007р. недійсним.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 22.12.2008р. призначив розгляд справи на 22.01.2009р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 05.02.2009р., 19.02.2009р.
В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив в задоволенні відмовити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду, умови якого відповідачем були виконані повністю.
Представнику відповідача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
Позивач в судові засідання явку представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 22.12.2008р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне:
27 грудня 2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду №02-12/07.
За цим договором підрядник (відповідач) зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик виконати за завданням замовника (позивача) з використанням своїх матеріалів та устаткування, а замовник (позивач) зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити наступну роботу: влаштування доріг і площадок на території яка належить ТзОВ “Галавтосвіт», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 357.
В позовній заяві позивач просить визнати вказаний договір підряду недійсним у зв'язку з тим, що предмет договору, тобто роботи з влаштування доріг і площадок на території яка належить ТзОВ “Галавтосвіт», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 357, не були виконані. Невиконання таких робіт позивач пов'язує з тим, що за вказаною адресою орендує лише офісне приміщення.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Як вбачається з договору підряду №02-12/07 від 27.12.2007р., він підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками позивача та відповідача, що свідчить про досягнення сторонами усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і супільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частиною 2 ст. 203 ЦК України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Позивачем в позовній заяві не наведено обставин та не подано доказів, які б свідчили, що договір підряду №02-12/07 від 27.12.2007р. не відповідає частинам першій-третій, п'ятій та шостій ст. 203 ЦК України, ст. 207 ГК україни.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні, а тому в позові слід відмовити.
Оскільки спір виник з вини позивача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 16, 203, 204, 215, 626, 638 ЦК України, ст. 207 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Мазовіта А.Б.