Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "23" березня 2009 р.
Справа № 14/1257
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Костриці О.О.
за участю представників сторін
від позивача Шкляревська Л.М. дов. від 16.03.2009р. (була присутня в судовому засіданні 17.03.2009р.)
від відповідача не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "КОНТАКТ" (м. Київ)
до Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб" (м. Житомир)
про стягнення 2779,38 грн.
Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 17.03.2009р. оголошувалась перерва до 23.03.2009р.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на його користь 2779,38грн., з яких: 2100,00 грн. боргу, 266,70 грн. інфляційних нарахувань, 48,15 грн. 3% річних, 364,53 грн. пені.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
На оплату товару, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика Труд" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "КОНТАКТ" (позивач у справі) рахунок № 105 від 24.01.2008р. про сплату коштів в сумі 2100,00 грн. (а.с. 26).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2008р. позивач перерахував Відкритому акціонерному товариству "Житомирхліб" (відповідач у справі) грошові кошти в сумі 2100,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 50 від (а.с. 10), оригінал якого був оглянутий в судовому засіданні.
Факт перерахування коштів відповідачу коштів також підтверджується банківською випискою за 28.01.2008р. (а.с. 9).
Як вбачається з вищевказаного платіжного доручення та банківської виписки в графі "Призначення платежу" було зазначено, що оплата проводиться саме за лічильники згідно рахунку № 105 від 24.01.2008р., в т.ч. ПДВ 350,00 грн.
За даними позивача, вказана сума коштів була сплачена відповідачу помилково, оскільки кошти в сумі 2100,00 грн., як вже зазначалось, мали бути спрямовані дійсному контрагенту позивача (Товариству з обмеженою відповідальністю "Фабрика Труд") за товар, а не відповідачу, оскільки господарські відносини, які могли б бути підставою для перерахування коштів, між сторонами відсутні.
Відповідно до п. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно п.2.35 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004р. № 22, кошти, помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.
Відповідно до п.1.4 Інструкції помилкове зарахування коштів - зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх зарахування на рахунок неналежного отримувача.
Згідно п.6 Указу Президента України від 16.03.1995р. за № 227/95 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" установлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.
Відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого, станом на день пред'явлення позову створилась заборгованість в сумі 2100,00 грн., що підтверджується довідкою позивача (а.с. 25).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, посилаючись на п. 6 ст. 231 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. нарахував відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань пеню, яка згідно розрахунку позивача складає 364,53 грн.
Однак, господарський суд вважає, що сума пені нарахована необґрунтовано виходячи з наступного.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Абзацом 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язані" встановлено, що цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
В роз'ясненні Вищого Арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" зазначається, що оскільки пеня як один із видів неустойки є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена чинним законодавством або договором майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами.
Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Як вже зазначалось вище, за даними позивача, сума коштів була перерахована відповідачу помилково, оскільки кошти в сумі 2100,00 грн., мали бути спрямовані дійсному контрагенту позивача (Товариству з обмеженою відповідальністю "Фабрика Труд") за товар, а не відповідачу, оскільки господарські відносини, які могли б бути підставою для перерахування коштів, між сторонами відсутні.
Таким чином, позивач сам наголошує на тому, що між сторонами по справі відсутні господарські відносини, а перерахування коштів в сумі 2100,00 грн. відбулося помилково та без відповідної на те підстави. Правочин між сторонами в письмовій формі не укладався.
Виходячи з вищевикладеного, у позивача не виникло право на нарахування пені відповідачу за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань.
Отже, вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 364,53 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього кодексу).
Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами не був встановлений розмір процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами.
Оскільки розмір процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами сторони не встановлювали, позивач правомірно застосував до спірних відносин положення ст. 625 ЦК України, тому що це єдиний випадок коли в законі чітко визначений процент стягнення у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання.
Такої ж позиції дотримано в постанові Вищого господарського суду України від 10.06.2008р. по справі №42/498 за позовом ВАТ "Харцизький трубний завод" до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення 84869,36 грн.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача 3% річних за період з 30.01.2008р. по 04.11.2008р. становить 48,15 грн., інфляційних нарахувань за період лютий-жовтень 2008р. - 266,70грн.
Разом з тим, позивач невірно нарахував відповідачу 3% річних, вважаючи, що кількість днів у 2008 році складає 365 днів, тоді як 2008 рік налічував 366 календарних днів, та зазначивши при цьому, що станом на 30.01.2008р. заборгованість відповідача становить 2100,00 грн.
Як зазначалось вище у відповідності п.6 Указу Президента України від 16.03.1995р. за № 227/95 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" установлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.
Таким чином, момент, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання зобов'язання на суму 2100,00 грн., настане з 04.02.2008р.
Крім того, судом було встановлено, що ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.03.2007р. порушено провадження у справі за № 4/41-Б за позовом Приватного підприємства "Надра" до Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб" про визнання банкрутом Відкрите акціонерне товариство "Житомирхліб" (а.с. 20).
Постановою господарського суду Житомирської області від 24.10.2008р. по справі № 4/41-Б визнано банкрутом Відкрите акціонерне товариство "Житомирхліб" та відкрито ліквідаційну процедуру у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб" (а.с. 21,22).
Відповідно до п. 5 ч. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем виникла внаслідок помилкового перерахування позивачем 29.01.2008р. грошових коштів відповідачу в сумі 2100,00 грн. після порушення провадження у справі № 4/41-Б за позовом Приватного підприємства "Надра" до Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб" про визнання банкрутом Відкрите акціонерне товариство "Житомирхліб".
Таким чином, позивач вважається поточним кредитором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.
Таким чином, нарахування 3% річних повинно було здійснюватися за період з 04.02.2008р. по 23.10.2008р. (263 днів) (по день винесення постанови господарським судом Житомирської області від 24.10.2008р. по справі № 4/41-Б про визнання банкрутом Відкрите акціонерне товариство "Житомирхліб".
Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 3% річних за вказаний період: (2100,00 (сума боргу) х 3% х 263 (кількість прострочених днів) : 366 (кількість днів у 2008 році) = 45,27 грн.
Таким чином, загальна сума 3% річних складає 45,27 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позовні вимоги не оспорив, доків сплати заборгованості суду не надав.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на суму 2411,97 грн., з яких: 2100,00 грн. боргу, 266,70 грн. інфляційних нарахувань, 45,27 грн. 3% річних. В частині стягнення 364,53 грн. пені та 2,88 грн. 3% річних в позові необхідно відмовити.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.49,82,84,85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб", 10000, м.Житомир, вул. Л.Українки, 33, ідентифікаційний код 00378595 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "КОНТАКТ", 03150, м.Київ, вул. Горького, 62-Б, ідентифікаційний код 235240065 - 2100,00 грн. боргу, 266,70грн. інфляційних нарахувань, 45,27 грн. 3% річних, 88,52 грн. витрат по сплаті державного мита, 102,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відмовити в позові в частині стягнення 364,53 грн. пені, 2,88 грн. 3% річних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя
Костриця О.О.