ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 6/10
09.02.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське торгово-інвестиційне товариство «Агроленд»(Аgrо1аnd Аgrаrhandels-und Іnvestitionsgesellschaft m.b.Н.)
До відповідача-1 Закритого акціонерного товариства компанія «Райз»
До відповідача-2 Дочірнього підприємства «Райз-Агросервіс»
Про визнання недійсним передавального акту (балансу) та його скасування
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
Від позивача Крадінова В.В. (за дов.)
Від відповідача-1 Адамович Є.В. (за дов.)
Від відповідача 2 не з'явились
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське торгово-інвестиційне товариство «Агроленд»(Аgrо1аnd Аgrаrhandels-und Іnvestitionsgesellschaft m.b.Н.) до закритого акціонерного товариства компанія «Райз» (відповідача-1) та дочірнього підприємства «Райз-Агросервіс»(відповідача-2) про визнання недійсним передавального акту (балансу) від відповідача-2 до відповідача-1 на 25.07.2006 р. та його скасування.
Ухвалою суду від 19.12.2008 р. було порушено провадження у справі № 6/10 та призначено розгляд останньої на 02.02.2009 р..
У вказаному судовому засіданні позивачем було заявлено клопотання про витребування у відповідачів додаткових доказів, потрібних для вирішення спору по суті.
Судом вказане клопотання було задоволено, розгляд справи відкладено на 09.02.2009 р..
Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.
Відповідач-2, відповідно до рішення Міжнародного Арбітражного Суду Федеративної Палати Економіки Австрії, зобов'язаний сплатити на користь позивача 25179,48 доларів США та 7203,96 євро.
Рішення Міжнародного Арбітражного Суду Федеративної Палати Економіки Австрії від 15.03.2006 р., про яке було відомо відповідачу-2, набрало законної сили 13.06.2006 р.
10.05.2006 р. загальними зборами закритого акціонерного товариства компанія Компанія «Райз»було прийнято рішення про припинення діяльності дочірнього підприємства «Райз-Агросервіс»шляхом приєднання його до закритого акціонерного товариства компанія «Райз»з повним правонаступництвом всіх прав та обов'язків.
25.07.2006 р. між відповідачами було підписано передавальний акт (баланс). Однак, до передавального акту (балансу) не було включено заборгованість перед позивачем, внаслідок чого позивач вважає його недостовірним, неповним, складеним з порушенням вимог чинного законодавства та просить визнати з цих підстав недійсним.
Нормативно позивач посилається на ст.ст. 15, 104, 107 Цивільного кодексу України та Конвенцію про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень.
Крім того, позивачем було подано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, яке було відхилено судом як необґрунтоване.
Відповідач-1 відзиву на позов не надав, його представник у судовому засіданні позовні вимоги відхилив та подав клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з порушенням Верховним Судом України касаційного провадження по справі № 6-20750, яке судом було відхилено як необґрунтоване.
Представники відповідача-2 у судове засідання 09.02.2009 р. не з'явились, відзив на позов, письмових заперечень по суті спору та клопотань про відкладення розгляду справи не подали. Ухвала суду про порушення провадження у справі з адреси відповідачів не поверталась, що свідчить про наявність у останніх можливості з'явитися до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
15.03.2006 р. Міжнародним Арбітражним Судом Федеративної Палати Економіки Австрії було прийнято рішення (далі - Рішення), яким зобов'язано дочірнє підприємство «Райз-Агросервіс»сплатити 21966,70 доларів США в рахунок плати за простій, 3203,31 доларів США за часткове невиконання договору, а всього 25170,01 доларів США, а також 9,7 доларів США процентів та суму витрат 3499,60 євро на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське торгово-інвестиційне товариство «Агроленд»(Аgrо1аnd Аgrаrhandels-und Іnvestitionsgesellschaft m.b.Н.) протягом 14-денного терміну, починаючи з моменту вручення рішення відповідачу-2.
Рішення набрало законної сили 13.06.2006 р..
02.06.2006 р. рішення було вручено відповідачу-2.
10.05.2006 р. загальними зборами закритого акціонерного товариства компанія «Райз»було прийнято рішення про припинення діяльності дочірнього підприємства «Райз-Агросервіс»шляхом приєднання його до закритого акціонерного товариства компанія «Райз»з повним правонаступництвом всіх прав та обов'язків.
25.07.2006 р. між відповідачами було підписано передавальний акт (баланс), відповідно до якого закрите акціонерне товариство компанія «Райз»визначено в порядку та строки, встановлені законодавством, правонаступником дочірнього підприємства «Райз-Агросервіс»щодо зобов'язань останнього стосовно всіх його кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, що оспорюються сторонами.
Як свідчать матеріали справи та підтверджується відповідача-1, зобов'язання відповідача-2 перед позивачем не були включені до передавального балансу.
16.01.2007 р. у ході примусового виконання рішення іноземного суду позивачу з листа Дубенського міського районного суду Рівненської області № 2-к-1/07 стало відомо про припинення юридичної особи - дочірнього підприємства «Райз-Агросервіс»шляхом приєднання до закритого акціонерного товариства компанія «Райз».
04.06.2008 р. Голосіївський районний суд міста Києва виніс ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання позивача до відповідача-1 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на тій підставі, що процесуальна заміна боржника у даній справі не здійснювалась, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру станом на 29.05.2007 р. відповідача-2 не виключено з Єдиного державного реєстру.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що передавальний акт (баланс) є правочином, яким порушено його права.
Статтею 1 Господарського процесуального Кодексу України передбачено право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Виключний перелік справ, підвідомчий господарським судам, визначений ст. 12 ГПК України, яка носить імперативний характер. Зокрема, ними, є:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні недійсними господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд не погоджується з твердженнями позивача про те, що передавальний акт (баланс), визнання якого недійсними є предметом позову, є правочином.
Поняття правочину визначає ст. 202 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, правочини носять вольовий характер, який проявляється в бажанні осіб встановити права і прийняти обов'язки з метою досягнення правового результату.
У свою чергу, вчинення особами дій щодо виконання досягнутих домовленостей, тобто виконання прийнятих на себе прав і покладених обов'язків за правочином, є виконанням правочину.
Дане виконання правочину може оформлюватись окремими документами, складеними сторонами за домовленістю, а саме: накладною, актом приймання-передачі майна, передавальним актом та іншими документами, які не породжують самостійних прав чи обов'язків, а є виключено технічною фіксацією виконання умов правочину, тобто документуванням особами своїх дій по реалізацію набутих прав і прийнятих обов'язків.
Жодних прав і обов'язків, характерних для правочину як виду зобов'язання, оспорюваний передавальний акт (баланс) не породжує. У ньому не зафіксовано, які права і обов'язки виникають між сторонами після його підписання.
В оспорюваному передавальному акті відсутні будь-які дані про прийняття сторонами за ним на себе будь-яких прав чи обов'язків, тобто відсутні істотні умови. Натомість, акт зазначає факт передачі майна, який відбувся на підставі рішення від 10.05.2006 р. загальних зборів закритого акціонерного товариства компанія «Райз».
Таким чином, дане рішення є правовстановлюючим документом і укладення передавального акту (балансу) є виконанням обов'язків, які встановлені рішенням загальних зборів закритого акціонерного товариства Компанія «Райз».
З огляду на викладене, оспорюваний передавальний акт (баланс) не є правовстановлюючим, а тільки правопідтверджувальним документом.
Не відноситься також оспорюваний передавальний акт й до акту в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України, оскільки він не є юридичною формою рішень органів, тобто офіційним письмовим документом, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способом захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ст. 16 Цивільного Кодексу можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним. Цією нормою також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.
Оскаржуваний передавальний акт (баланс) за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки засвідчує факт передачі однією стороною та прийняття іншою стороною майна.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального Кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що визнання недійсним передавального акту (балансу) від 25.07.2006 р. не призведе до відновлення порушених прав позивача, а обраний останнім спосіб захисту порушеного права не відповідає способам, визначеним статтею 16 Цивільного кодексу України, позовні вимоги не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя С.А. Ковтун
Рішення підписано 10.03.2009 р.