79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
24.02.09 Справа № 12/210
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Якімець Г.Г.
Зварич О.В.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика масложирпродукт», м.Львів
на рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2008р.
у справі № 12/210
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів», м.Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика масложирпродукт», м.Львів
про стягнення 47476,36 грн.
За участю представників:
позивача: Василевський Р.Й.
відповідача: не з'явився.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.10.2008р. у справі № 12/210 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів»та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика масложирпродукт»на користь позивача 48069,12 грн., з яких 47476,36 грн. основної заборгованості, 474,76 грн. у відшкодування сплаченого державного мита та 118 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.193 ГК України, ст.ст. 526, 625, 692 ЦК України, положень договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами у справі та того, що відповідач в порушення зазначених норм чинного законодавства свої зобов'язання не виконав, оплату вартості отриманого товару не провів.
Скаржник, відповідач у справі, не погоджуючись з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального права справу направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області, мотивуючи зокрема тим, що суд першої інстанції всупереч ст.61 Конституції України застосував до відповідача подвійну відповідальність, а саме стягнув пеню і штраф за невиконання грошового зобов'язання, прострочення оплати отриманого товару.
Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив, пояснень з приводу апеляційної скарги не надав.
Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Розглянувши доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, оцінивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, між ТзОВ «Метал Холдинг Львів»(продавець), позивачем у справі, та ТзОВ «Львівською фабрикою масложирпродукт»(покупець), відповідачем у справі, було укладено договір купівлі-продажу № 083/08 від 01.04.2008р., за умовами п 1.1 якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупцю металопрокат, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість відповідно до умов цього договору.
Згідно з п.4.3 Договору покупець здійснює повну оплату вартості кожної партії продукції протягом 10-ти банківських днів з дати поставки відповідної партії та відповідно п.3.2 датою поставки продукції є дата видачі продавцем видаткової накладної.
Згідно з п.4.1 Договору ціна договору складає суму вартості фактично поставлених партій продукції на протязі дії договору, згідно з специфікаціями або рахунками-фактурами.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором і поставив відповідачу продукцію - труби на суму 39303,42 грн. згідно з видатковою накладною № РН-0002508 від 01.04.2008р. Позивач отримав вказану продукцію, що підтверджується довіреністю ЯОГ № 508714 від 31.03.2008р.
Однак, відповідач зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу претензію № 20 від 18.07.2008р. на загальну суму 45906,37 грн., з яких 39303,42 грн. складає основний борг, решта пеня, штраф та 3% річних, яка останнім залишена без відповіді та реагування.
Відтак, ТзОВ «Метал Холдинг Львів»звернулось в господарський суд з позовом до ТзОВ «Львівської фабрики масложирпродукт»про стягнення з відповідача на користь позивача 39303,42 грн. основної заборгованості за договором купівлі-продажу № 083/08 від 01.04.2008р., пені в сумі 3764,50 грн., штрафу в сумі 3930,34 грн. та 3% річних у сумі 478,10 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк та у відповідності до умов договору та вимог цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно із вимогами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконав і станом на день звернення до суду за ним числиться заборгованість в сумі 39303,42 грн.
Відповідно до п.6.2 Договору купівлі-продажу № 083/08 від 01.04.2008р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Згідно з наведеним у позові розрахунком, нарахована відповідно до п.6.2 Договору пеня за період прострочення платежу з 16.04.2008р. по 10.09.2008р. становить 3764,50 грн.
Відповідно до п.6.3 Договору, крім пені, відповідач зобов'язався сплатити позивачу, в разі прострочення оплати, 10% штрафу від несвоєчасно сплаченої суми.
Згідно з наведеним у позові розрахунком, нарахований відповідно до п.6.3 Договору штраф складає 3930,34 грн.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з наведеним у позові розрахунком, нарахована сума трьох відсотків річних від простроченої суми складає 478,10 грн.
Докази погашення відповідачем боргу в сумі позову 47476,36 грн., з яких 39303,42 грн. складає основна заборгованість за договором купівлі-продажу № 083/08 від 01.04.2008р., 3764,50 грн. - пеня, 3930,34 грн. - штраф та 478,10 грн. - 3% річних, у матеріалах справи відсутні та скаржником не подані.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 47476,36 грн. заборгованості є підставними, обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.
Наведені в апеляційній скарзі доводи скаржника про застосування судом подвійної відповідальності у вигляді стягнення пені і штрафу за невиконання покупцем грошових зобов'язань спростовуються наступним.
Частиною 2 ст.551 ЦК України передбачено - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Тобто (згідно з роз'ясненням Вищого господарського суду, п.49 Інформаційного листа від 07.04.2008р. № 01-8/211), сторони в договорі можуть відступити від положень актів законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами в договорі відповідальність за прострочення виконання зобовязання в більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України.
Відтак, під час визначення розміру пені, слід керуватись саме нормами Цивільного кодексу України, оскільки саме ЦК України відповідно до припису ч.2 ст.4 цього ж Кодексу є основним актом цивільного законодавства. Загальні принципи і засади законодавства не можуть обмежуватись спеціальними нормами, вони можуть лише конкретизуватись. Оскільки загальна норма прямо встановлює право сторін збільшувати розмір неустойки, визначений законом, спеціальна норма не може встановлювати протилежне.
Щодо змісту ст.549 ЦК України слід зазначити, що пеня нараховується лише за невиконання грошового зобов'язання, в той час як штраф може застосовуватися в разі порушення, як грошового зобов'язання, так і зобов'язання щодо надання послуг, виконання робіт, поставки товарів тощо
Договір купівлі-продажу № 083/08 від 01.04.2008р., підписаний сторонами, зокрема з боку відповідача генеральним директором ТзОВ «Львівська фабрика масложирпродукт» Вороновським В.В., є чинним та не визнаний в судовому порядку недійсним. І як уже зазначалось вище, пунктом 6.2 Договору купівлі-продажу № 083/08 від 01.04.2008р. сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення; а пунктом 6.3 Договору встановили, що крім пені, відповідач зобов'язався сплатити позивачу, в разі прострочення оплати, 10% штрафу від несвоєчасно сплаченої суми.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відтак, доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до ст.104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку ст.ст.33, 34 ГПК України скаржником не доведено. Оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Тому керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-
Рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2008р. у справі № 12/210 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика масложирпродукт», м.Львів - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Якімець Г.Г.
Суддя Зварич О.В.