Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 211
Іменем України
18.03.2009
Справа №2-8/10560-2008
За позовом - ТОВ «КРИМ ФЕО ЕКО СЕРВІС», м. Феодосія
До відповідача -Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь
Третя особа - Сімферопольське державне лісомисливське господарство
Про визнання недійсним та скасуванням рішення.
Суддя Чумаченко С.А.
За участю Прокуратури м. Сімферополя
Прокурор - Кулібаба С.С.
Від позивача - Стаднюк Н.М. за дов.
Від відповідача - Тихонова Н.В. за дов.
Третя особа - Терлецькі О.О. по дов. від 29.04.08р.
Сутність спору: Позивач - ТОВ «КРИМ ФЕО ЕКО СЕРВІС», звернувся із позовною заявою до відповідача - Сімферопольської міської ради, просить суд визнати недійсним та скасувати рішення Сімферопольської міської ради № 492 від 28.02.2008 р.
Представник позивача надав суду уточнення позовної заяви, в якій просить суд визнати недійсним рішення Сімферопольської міської ради № 492 від 28.02.2008 р.
Справа слуханням відкладалась, у судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського Процесуального Кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, суд
В грудня 2005 року Сімферопольська міська рада звернулося до Сімферопольського державного лісомисливського господарства для дачі висновку про можливість передачі лісних площ в лісах Сімферопольського лісопаркового лісництва в кварталі 7,8 урочища Каменка площею 4,5 га.
27 грудня 2005 року був складений Акт технічного огляду лісних площ, прошених до відводу із складу державного лісового фонду.
Згідно до Акту від 27.12.05р. вказано, що Сімферопольський ДЛГ вважає можливим передати ділянку Сімферопольського лісопаркового лісництва, в кварталі 7,8 урочища Каменка площею 4,5 га. в землі запасу м. Сімферополя для будівництва комплексу, відповідно до Земельного кодексу України з відшкодуванням потер лісогосподарського виробництва і збитку, нанесеного сімферопольському ДЛГ вилученням лісних площ.
26 липня 2007 року 24-ю сесією 5-ого скликання Сімферопольською міською радою прийнято рішення №341.
Пунктом 11 рішення від 26.07.07р. було вирішено: на підставі п. «а» ст.141 Земельного кодексу України Сімферопольському ДЛГ (квартал 7 виділ 1,4, квартал 8 виділ 1,7) припинено право користування земельною ділянкою площею 4,5га, перевести вказану земельну ділянку на підставі ст.20 ЗК України в землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони і іншого призначення та надати ТОВ «КРИМ ФЕО ЕКО СЕРВІС» земельну ділянку площею 4,5га в Кубанської промзоні в короткострокову оренду строком на 3 року до 26.07.2010року, для будівництва комплексу по сортуванню і переробці твердих побутових відходів. Оплатити в встановленому законом порядку втрати сільськогосподарського виробництва, у течії 2-х місяців з моменту затвердження проекту землеустрою.
14 лютого 2008 року Прокуратурою м. Сімферополя був поданий Протест на п.11 рішення 24-й сесії 5-ого скликання Сімферопольської міської ради від 26.07.07р.
28 лютого 2008 року 35-ї сесії 5-ого скликання Сімферопольською міською радою прийнято рішення №492 «Про розгляд протесту прокурора м. Сімферополя від 14.02.08р. №95вих\08 на п.11 рішення 24-й сесії 5-ого скликання Сімферопольської міської ради від 26.07.07р. №341».
Відповідно до п.1 рішення №492 від 28.02.08р. вирішено Протест прокурора м. Сімферополя від 14.02.08р. №95вих\08 на п.11 рішення 24-й сесії 5-ого скликання Сімферопольської міської ради від 26.07.07р. №341 - задовольнити.
Згідно до п.2 рішення №492 вирішено Пункт 11: «Припинити на підставі п. «а» ст.141 Земельного кодексу України Сімферопольському ДЛГ (квартал 7 виділ 1,4, квартал 8 виділ 1,7) право користування земельною ділянкою площею 4,5га, перевести вказану земельну ділянку на підставі ст.20 ЗК України в землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони і іншого призначення та надати ТОВ «КРИМ ФЕО ЕКО СЕРВІС» земельну ділянку площею 4,5га в Кубанської промзоні в короткострокову оренду строком на 3 року до 26.07.2010року, для будівництва комплексу по сортуванню і переробці твердих побутових відходів. Оплатити в встановленому законом порядку потері сільськогосподарського виробництва, у течії 2-х місяців з моменту затвердження проекту землеустрою» - скасувати.
Позивач обґрунтовує свою позовну заяву, тим що у органу місцевого самоврядування відсутні повноваження по скасування власних рішень.
Суд розглянувши матеріали справи вважає що позовні вимог не обґрунтовані та не підлягають задоволенню за наступними підставами.
По перше, відповідно до ст.3 Кодексу Адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначена компетенція адміністративних судів, до якої віднесені спори фізичних чи юридичних осію із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ((нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Згідно до п.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Так, відповідачем у даній позовній заяві дійсно зазначений суб'єкт владних повноважень, але даний спір не має публічно-правового характеру, оскільки предметом спору у даній справі є відновлення порушеного права позивача.
Тобто, між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Згідно до п.11 рішення №341 Сімферопольської міської ради від 26 липня 2007 року 24-ї сесією 5-ого скликання вирішено надати ТОВ «КРИМ ФЕО ЕКО СЕРВІС» земельну ділянку площею 4,5га в Кубанської промзоні в короткострокову оренду строком на 3 року до 26.07.2010року, для будівництва комплексу по сортуванню і переробці твердих побутових відходів. Оплатити в встановленому законом порядку втрати сільськогосподарського виробництва, у течії 2-х місяців з моменту затвердження проекту землеустрою.
Відповідно до п.3 ст. 207 Земельного кодексу України відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.
Так позивачем при прийнятті рішення, №341 від 26 липня 2007 року, не було вирішене питання щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, відповідно до діючого законодавства.
не представлено суду доказів сплати, згідно до вимог чинного законодавства.
Також, згідно зі ст. 141 Земельного Кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 Земельного Кодексу України, припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.
Відповідно до п.5 ст.116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Представник Сімферопольського державного лісомисливського господарства представив пояснення, відповідно до яких повідомив, що останній не подавав заяви щодо відмови від земельної ділянки або припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою.
Щодо посилань Позивача, про відсутність у органу місцевого самоврядування повноваження по скасування власних рішень, суд вважає за необхідним звернути увагу на наступне.
14 лютого 2008 року Прокуратурою м. Сімферополя був поданий Протест на п.11 рішення 24-й сесії 5-ого скликання Сімферопольської міської ради від 26.07.07р.
28 лютого 2008 року 35-ї сесії 5-ого скликання Сімферопольською міською радою прийнято рішення №492 «Про розгляд протесту прокурора м. Сімферополя від 14.02.08р. №95вих\08 на п.11 рішення 24-й сесії 5-ого скликання Сімферопольської міської ради від 26.07.07р. №341».
Відповідно до п.1 рішення №492 від 28.02.08р. вирішено Протест прокурора м. Сімферополя від 14.02.08р. №95вих\08 на п.11 рішення 24-й сесії 5-ого скликання Сімферопольської міської ради від 26.07.07р. №341 - задовольнити.
Згідно до п.2 рішення №492 вирішено Пункт 11 рішення 24-й сесії 5-ого скликання Сімферопольської міської ради від 26.07.07р. №341 - скасувати.
Відповідно до ст.5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Згідно до ст.13 Конституції України Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 12 земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Стаття 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності.
Додержання принципу законності передбачає також прийняття суб'єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.
Також, згідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року за №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» виходячи з установлених законодавством умов надання земельних ділянок не можна вважати таким, що суперечить закону, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування.
Відповідно до ч. 2 Роз'яснень Вищого господарського суду України за №02-5/35 від 26.01.2000 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Отже, позивачем не виконанні вимоги п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, щодо обґрунтованості позовних вимог, при цьому суд враховує, що обов'язок щодо доказування обставин на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень покладається саме на зацікавлену сторону, в даному випадку позивача, в іншу чергу відповідач надав докази якими підтвердив обставини на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Позивачем не представлено доказів обставинам, викладеним ним в позовній заяві, у зв'язку з чим, суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог не має.
В судовому засіданні 18.03.2009 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення підписано 23.03.2009 року.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 77, 82-84 ГПК України, суд
ВИРIШИВ:
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.