Іменем України
17.02.09 Справа №10/532/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Яценко О.М. судді Яценко О.М. , Колодій Н.А. , Шевченко Т. М.
при секретарі - Акімовій Т.М.
за участю представників:
від позивача: Яланська І.В., довіреність № 15 від 27.08.2008 року;
від позивача : Іванов П.М., паспорт, серія: СА №645171 від 23.12.1997 року, директор;
від відповідача: Фанін П.В. №01-38/580 від 11.04.2008 року, юрисконсульт, головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність № 01-17/1 від 08.01.2009 року;
від 3-ої особи-1 на стороні позивача: не з'явився;
від 3-ої особи-2 на стороні відповідача: Риков В.Ю., довіреність № б/н від 12.01.2009 року;
від 3-ої особи-3 на стороні відповідача: Фанін П.В., довіреність № 01-38/2150 від 30.12.2008 року;
від 3-ої особи-4 на стороні відповідача ПП Соколотиної С.Д.: не з'явився;
від ЗАТ "Дело і слово": не з'явився;
розглянув відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миранда», м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 23.10.2008 року у справі №10/532/08
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миранда», м. Запоріжжя
до відповідача: Виконавчого комітету Запорізької міської ради, м.Запоріжжя
третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», м.Запоріжжя
третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ортус ЛТД», м. Запоріжжя
третя особа-3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Запорізька міська рада, м. Запоріжжя
третя особа-4, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватний підприємець Сколотина С.Д., м.Запоріжжя
про визнання торговельного комплексу у складі чотирьох кіосків (літ. В,Г,Д,Є) розташованого за адресою: м.Запоріжжя, пр. Леніна, 167 / бул. Шевченко, об'єктом нерухомості та про визнання права власності на половину торгівельного комплексу у складі двох кіосків літ. Є та В загальною площею 6,4 кв.м., що є об'єктом нерухомості, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, пр. Леніна, 167 / бул. Шевченко
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду за № 1 від 13.01.2009р. справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий - Яценко О.М., суддів: Колодій Н.А., Шевченко Т.М..
Колегія суддів прийняла справу до провадження.
За клопотанням позивача запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».
Представником позивача у судовому засіданні 04.02.2009 року заявлено клопотання про оголошення тексту постанови у повному обсязі. У судовому засіданні оголошено перерву для підготовки тексту постанови в повному обсязі до 13.02.2009 року.
У судовому засіданні 13.02.2009 року оголошено перерву до 17.02.2009 року у зв'язку із хворобою судді Колодій Н.А..
17.02.2009 року у судовому засіданні оголошено постанову в повному обсязі.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.10.2008 року по справі №10/532/08 (суддя Алейнікова Т.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено. При прийнятті рішення суд зазначив, що спірні кіоски не відповідають визначенню нерухомості, наведеному в Законі України «Про державну реєстрацію майнових прав на нерухоме майно та їх обмеження». Позові вимоги про визнання кіосків (літ. В,Г,Д,Є) нерухомим майном та визнання за позивачем права власності не підлягають задоволенню, оскільки це призведе до обмеження ТОВ «Ортус ЛТД» у праві власності. Крім того, у позивача закінчився строк оренди земельної ділянки - 03.09.2007 року.
ТОВ «Миранда», м. Запоріжжя не погоджуючись з рішенням господарського суду звернулося з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі та поясненнях зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального права. Висновки суду у рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, неповно, з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Суд незважаючи на надані позивачем документи, приходить до необґрунтованого висновку, що спірний об'єкт не є об'єктом нерухомості. Звертає увагу, що в матеріалах справи не міститься жодного дозвільного документу, в якому б було зазначено, що позивачу дозволяється будувати саме тимчасову споруду. Спірний об'єкт має фундамент та цегляний цоколь, що підтверджено, в тому числі, технічною документацією ОП ЗМБТІ. Торговий комплекс, який спочатку будівництва мав бути тимчасовою спорудою, в процесі будівництва з метою дотримання естетичного вигляду фасаду торгівельного комплексу, позивач та ПП Сколотина С.Д. вирішили збудувати як об'єкт нерухомості. Вважає неправомірним висновок суду першої інстанції, що зведення спірних приміщень, порушить права власності ТОВ «Ортус, ЛТД». Звертає увагу суду, що демонтаж кіосків без змінення їх призначення неможливий, надані позивачем суду першої інстанції докази повністю підтверджують той факт, що спірний об'єкт є об'єктом нерухомості, а відтак суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог по визнанню права власності на торговий комплекс. Просить скасувати рішення господарського суду від 23.10.2008 року по справі № 10/532/08 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні повноважні представники підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі.
Виконавчий комітет Запорізької міської ради, м.Запоріжжя, Запорізька міська рада, м.Запоріжжя у відзивах на апеляційну скаргу та повноважний представник у судовому засіданні зазначає, що з урахуванням положень п.1.6. Тимчасового положення та п.3.5. Правил забудови м.Запоріжжя наявні підстави вважати, що спірні кіоски є тимчасовими спорудами, право власності на які не потребує проведення державної реєстрації. Звертає увагу, що на теперішній момент у позивача відсутні правові підстави обіймати земельну ділянку, на якій розташовані спірні кіоски. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», м.Запоріжжя у відзиві на апеляційну скаргу із посиланням на Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 № 7/5 зазначає, що за матеріалами інвентарної справи торговий комплекс (літ. В, Г, Д, Е, Ф), що розташований за адресою: м.Запоріжжя, пр. Леніна 167 має армований бетонний фундамент. Право власності на вищевказаний торгові комплекс в ОП ЗМБТІ не зареєстровано. Запис про належність на праві власності територіальній громаді м.Запоріжжя спірних кіосків анульована, як помилково внесена. Інформацією щодо належності (неналежності) спірних об'єктів до нерухомості ОП ЗМБТІ не володіє, оскільки законодавством не віднесено до функцій надавати оцінку типам споруд.
ТОВ «Ортус ЛТД», м. Запоріжжя відзиву на апеляційну скаргу не надало, повноважний представник у судовому засіданні підтримав доводи Виконавчого комітету Запорізької міської ради, м.Запоріжжя викладені у відзиві на апеляційну скаргу та висловлені повноважним представником у судовому засіданні. Вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу, такою що не підлягає задоволенню. Повідомив суду, що два з чотирьох кіосків у складі торгівельного комплексу демонтовано за рахунок ПП Сколотиної С.Д., м.Запоріжжя, залишилось два бокових кіоски, але вони не функціонують.
ПП Сколотина С.Д., м.Запоріжжя до судового засідання повноважного представника не направила, відзиву на апеляційну скарги не надала, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином. Про причини неявки не повідомила.
У судовому засіданні 13.01.2009 року прийняв участь Кузьменко В.О., який пояснив, що згідно замовлення позивача виступав генеральним проектувальником спірного майна. Зазначив, що виконані роботи відповідають всім будівельним документам та будівельним нормам.
Представник ЗАТ «Дело і слово» запрошений Запорізьким апеляційним господарським судом в порядку статті 38 ГПК України для надання пояснень, до судового засідання не з'явився, пояснень не надав.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення присутніх представників сторін та третіх осіб, суд
Листом № 983 від 02.06.2008 року виконавчий комітет Запорізької міської ради відмовив ТОВ «Миранда», м. Запоріжжя в оформленні права власності на торгівельний комплекс розташований за адресою м.Запоріжжя, пр. Леніна, 167. Отримавши відмову ТОВ «Миранда», м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області із позовними вимогами про визнання права власності на торгівельний комплекс у складі двох кіосків як об'єктів нерухомості (з урахуванням уточнених позовних вимог).
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:
На підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.12.1997 року № 698/55 ТОВ "Миранда", яким погоджено місце розташування торговельного комплексу на схрещенні пр. Леніна та бул. Шевченка, дозволено вести проектування на протязі одного року на земельній ділянці орієнтовною площею 0,0115 га та архітектурно-планувального завдання. На замовлення ТОВ "Миранда" у 1999 р. виконано робочий проект торговельного комплексу на схрещенні пр. Леніна та бул. Шевченка. Виконавець проекту - Архітектурна майстерня "В. Кузьменко".
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 377/23 від 29.07.1999 року ТОВ "Миранда" було відведено та надано в оренду строком до 01.10.2001 р. земельну ділянку загальною площею 0,015 га на перехресті пр. Леніна та бул. Шевченко для будівництва та подальшого функціонування торговельного комплексу. В подальшому договір оренди земельної ділянки було подовжено до 02.09.2007 року.
Згідно із статтею 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
У відповідності з ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні визначені в Законі України “Про основи містобудування» - далі Закон.
Відповідно до ст. 22 Закону забудова земельних ділянок, які надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому цим законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно ст. 5 цього Закону при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови.
Відповідно до ст. 18 вказаного Закону будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад. Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.3.5 Правил забудови м. Запоріжжя, затверджених Рішенням Запорізької міської ради 15.10.2003 року за № 34, кіоски, павільйони, металеві гаражі, зупинкові комплекси віднесені до тимчасових споруд. При цьому тимчасовими визнаються споруди, не пов'язані з землею фундаментами, або визначені як тимчасові відповідними рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради. Дозвіл на встановлення тимчасових споруд, не пов'язаних з землею фундаментами, надається виконавчим комітетом Запорізької міської ради на підставі позитивного висновку районної адміністрації міської ради.
Відповідно до п.3.1 Правил види, склад, порядок розробки, погодження та затвердження проектно-кошторисної документації визначаються ДБН А.2.2-3.-97 “Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва». Прийняття в експлуатацію тимчасових споруд покладається на технічну комісію, що утворюється при райадміністраціях міської ради (п. 3.5 Правил).
Актом №28 державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого розпорядженням міського голови від 21.03.2000 року №264р, введено в експлуатацію торговельний комплекс загальною площею 12,8 кв.м. на перехресті пр. Леніна та бул. Шевченка ТОВ «Миранда». Відповідно до матеріалів технічної інвентаризації торговельний комплекс по пр.Леніна. 167 складається з кіосків літ. В, Г, Д, Е.
Колегія суддів наголошує, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 377/23 від 29.07.1999 року ТОВ "Миранда" було відведено та надано в оренду строком до 01.10.2001 р. земельну ділянку загальною площею 0,015 га на перехресті пр. Леніна та бул. Шевченко для будівництва та подальшого функціонування торговельного комплексу, яку тимчасово вилучили у ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» ім. С. Орджонікідзе».
Згідно архітектурно-планувального завдання від 30.01.1998 року (а.с.24-27, т.1) зазначено про зведення спірного об'єкту з легких металевих конструкцій; згідно робочого проекту (а.с. 28-31, т.1) торгівельний комплекс, що складається з чотирьох торгових точок, розроблено як елемент вітрини першого поверху житлового будинку, той факт, що дозвіл позивачу було надано для зведення споруди тимчасового типу, підтверджено також листом від 01.10.2008 року № 7060 (а.с.70, т.1), завданням на проектування(а.с.71, т.1).
Повноважний представник продублював доводи зазначені в позовній вимозі стосовно зведення, в наступному, на його думку, об'єкту нерухомості. Пояснив, що при зверненні за дозволом на зведення кіосків, при розробці необхідних документів планував, що будуть мати місце тимчасові споруди, але в наступному з метою дотримання єдиного архітектурного стилю, будівництво проведено із застосуванням більш фундаментальних будівельних засобів.
Колегія суддів наголошує, що відхилення при зведенні кіоску, від розроблених документів та наданого дозволу є самоуправством позивача та не є підставою для визнання права власності на об'єкт, який по суті не є об'єктом нерухомості. Наявність фундаменту з армованого бетону, не є ознакою, за якою об'єкт автоматично набуває статусу об'єкту нерухомості. Об'єкти нерухомості характеризують певна низка ознак, якими спірний об'єкт не володіє.
Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 року №127 кіоски є будівлями тимчасового характеру.
Згідно з п.1.6. "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції №6/5 від 28.01.2003 року, тимчасові споруди не підлягають державній реєстрації та право власності на них не оформлюється.
Колегія суддів наголошує, що позивач не надав належних доказів того, що його право власності на спірні споруди, які він вважає нерухомим майном, виникло з підстав, які заявлено правомірно, в установленому законом порядку. Він не підтвердив належним чином, що будівництво кіосків відбувалося з дотриманням всієї процедури будівництва нових об'єктів, зокрема, щодо отримання дозволу на будівництво, складання проектної документації та її погодження у відповідних державних органах тощо. Позивачем дотримано процедури, що встановлена для зведення та введення в експлуатацію тимчасових споруд.
Крім вищевикладеного, слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України “Про планування і забудову територій» у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову.
Долученими до справи доказами підтверджується, що власником земельної ділянки є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, якою земельна ділянка, розташована під спірними об'єктами була передана на підставі договорів оренди. Термін дії договору оренди земельної ділянки по пр. Леніна, 167 від 15.11.2002 року для розташування двох кіосків у складі торговельного комплексу закінчив свою дію 03.09.2007 року.
Листом від 26.11.2007 року № 01-32/2009 Запорізька міська рада повідомила про необхідність використання даної земельної ділянки для суспільних потреб територіальної громади та термін оренди земельної ділянки не буде поновлений. Позивачу необхідно земельну ділянку площею 0,00114 га по пр. Леніна, 167 /бул. Шевченко звільнити та повернути до фонду земель Запорізької міської ради у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому було одержано її в оренду, як то передбачено п.5.1 договору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Всупереч вимог вищенаведеної норми позивач не надав належних доказів того, що відповідач оспорює його право власності на кіоски, як тимчасові споруди. Доказів того, що спірні об'єкти є нерухомим майном позивачем не надано. Посилання позивача на дані представлені ОП ЗМБТІ, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки інформацією щодо належності (неналежності) спірних об'єктів до нерухомості ОП ЗМИТІ не володіє, законодавством не віднесено до функцій органів БТІ надавати оцінку типам споруд.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а також наступним:
Згідно статті 331 ЦК України, на яку посилається заявника апеляційної скарги, особа, яка виготовила (створила) річ із своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Тобто положення зазначеної статті стосуються об'єктів нерухомості, і дії проведення яких вимагає позивач від відповідачів є діями по реєстрації об'єктів нерухомості. При цьому позивач не заперечує, що позов подано з метою визнання права власності саме на торговельний кіоск (а.с. 5).
Згідно зі ст. 181 ЦК України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Як вище зазначалось, позивач належних доказів належності спірного кіоску до нерухомого майна, всупереч статтям 32-34 ГПК України не надав.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтовану відмову господарським судом у задоволенні позовних вимог, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миранда», м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 23.10.2008 року у справі № 10/532/08 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 23.10.2008 року у справі №10/532/08 залишити без змін.
Головуючий суддя Яценко О.М.
судді Яценко О.М.
Колодій Н.А. Шевченко Т. М.