Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16
тел. 230-31-77
Іменем України
"06" листопада 2008 р. Справа № А6/527-08
Господарський суд Київської області у складі судді Маляренко А.В. при секретарі судового засідання Поліщук О.Д. розглянув адміністративну справу
за позовом
Військової частини А 1552, м. Біла Церква
до
Контрольно ревізійного відділу в м. Біла Церква і Білоцерківському районі, м. Біла Церква
про
визнання правомірності використання коштів на виплату грошового забезпечення військовослужбовців військової частини А 1552
Представники:
від позивача
не з'явився;
від відповідача
Кузьменко А.М. (довіреність № б/н від 31.05.2008 року);
Городілова П.С. (довіреність № б/н від 21.10.2008 року)
Обставини справи:
Військова частина А 1552 (далі - позивач) звернулась з адміністративним позовом до Контрольно ревізійного відділу в м. Біла Церква і Білоцерківському районі (далі -відповідач) про визнання правомірності використання коштів на виплату грошового забезпечення військовослужбовців військової частини А 1552.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не погоджується з висновками акту ревізії фінансово -господарської діяльності № 11-31/36 від 16.11.2007 року.
Представник позивача в судовому засіданні 21.10.2008 року позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених в позовній заяві. В судові засідання 30.09.2008 року, 30.10.2008 року, 06.11.2008 року позивач не зявився. Повістки про виклик направлялись позивачу своєчасно, за наявною в матеріалах справи адресою.
Представники відповідача в судових засіданнях проти позовних вимог заперечили, подавши суду заперечення на адміністративний позов № б/н від 21.10.2008 року, у якому відповідач зазначає, що позов взагалі не підлягає розгляду за відсутністю предмету спору, оскільки акт ревізії, який оскаржується позивачем, носить інформаційний характер.
Також відповідач зазначає, що не можуть оскаржуватися в суді акти ревізій і перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
встановив:
Контрольно ревізійним відділом на виконання п. 1.1.3.1. плану контрольно -ревізійної роботи КРУ в Київській області, п. 1.6 плану роботи контрольно-ревізійного відділу в м. Біла Церква і Білоцерківському районі на IV квартал 2007 року та на підставі направлень від 15.10.2007 року № 279, від 30.102007 року № 288, від 07.11.2007 року № 292, ревізійною групою у складі Городілової П.С., Шевчук М.О., Маслик С.В., було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Військової частини А 1552 за період з 01.01.2005 року по 30.09.2007 року, щодо використання бюджетних коштів, виділених на керівництво та військове управління Збройними Силами України, утримання особового складу, тилове забезпечення, утримання, експлуатацію, обслуговування казарменно - житлового фонду, будівель, споруд та об'єктів, що належать Збройним Силам України; забезпечення їх зв'язком, створення та розвиток командних пунктів та автоматизованих систем управління у військовій частині.
Ревізія проводилась з 15.10.2007 по 16.11.2007 року з відома командира військової частини А 1552 Гавриленко А.М. в присутності начальника фінансово-економічної відділу Васильєва А.М.
За результатами перевірки ревізійною групою було складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини А 1552 № 11 - 31/36 від 16.11.2007 року.
Як вбачається з висновків вищезазначеного акта, в результаті проведеної ревізії виявлено ряд порушень законодавства з фінансових питань, а саме:
- незаконні витрати на загальну суму 103 691,06 грн.;
- нецільове використання бюджетних коштів на загальну суму 7600,0 грн., а саме: кошти передбачені для проведення оплати комунальних послуг, спожитих мешканцями гуртожитку без відповідних кошторисних призначень використані на проведення видатків по КЕКВ 1137«Поточний ремонт облад нання, інвентарю та будівель; технічне обслуговування обладнання";
- отримання доходів за джерелами не передбаченими чинним законо давством в сумі 49790,5 грн., а саме зараховування протягом серпня 2006 - ве ресня 2007 до фондів спеціального фонду кошторису за КІЖВ 2101020 квар тирної плати мешканців гуртожитків та коштів, отриманих від мешканців гур тожитку, як оплата за спожиті комунальні послуги тепло - енергопостачання.
- інші порушення на загальну суму 487046,38 грн. а саме: взяття до сплати зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань, заниження в обліку вартості необоротних активів внаслідок не проведення індексації в 2005 та 2006 роках, завищення в обліку вартості активів внаслідок не зняття з обліку переданих будівель та споруд на баланс КЕВ м. Біла Церква та інше.
За результатами ревізій усунуто незаконних видатків на суму 2577, 14 грн. інших фінансових порушень на суму 211877,38 грн.
Таким чином, в результаті проведеної ревізії встановлено фінансових порушень на загальну суму 648 127,94 грн.
З акту перевірки також вбачається (сторінка 21-23), що згідно договору укладеного між Міністерством оборони України та ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» від 21.03.2006 року №251/4/2/06/21 та відповідно до акту приймання-передачі військової частини А1552 у зв'язку з переходом військовослужбовців строкової служби частини на харчування у військ торг м. Біла Церква з 30 травня 2006 року відпала, необхідність подальшого використання за службовим призначенням кухарів. Командування частини не вживало належних заходів щодо скорочення відповідних посад та звільненні військовослужбовців (кухарів). До того ж військовослужбовцям служби за контрактом, що виконували штатні обов'язки кухарів, а саме: Мельник А.П., Шпирка О.П., Хлопоніна СІ., Рублено В.М. в період з травня 2006 року по вересень 2007 року без належних підстав виплачувалось грошове забезпечення в повному обсязі на загальну суму 103691,06 грн.
Крім того, як зазначає позивач надлишково проведена виплата в сумі 15796,64 грн. за рахунок загального фонду грошового забезпечення старшому солдату - радіо телефоністу Старинко Ж.М., яка виконувала обов'язки завідуючої гуртожитком, що знаходиться на балансі військової частини А 1552.
Отже позивач з вказаними в акті порушеннями не погоджується, наголошує на тому, що згідно штатної книги військової частини А 1552 посади військовослужбовців (кухарів) на яких знаходяться солдати служби за контрактом Мельник А.П., Шпирка О.П., Хлопоніна С.І., Рублено В.М. входять в штат підрозділів військової частини А 1552. Рішення щодо внесення змін до штату військової частини (скорочення штатних посад) приймається вищим командуванням Генерального штабу Збройних Сил України, без надання пропозицій військовою частиною щодо їх зміни чи скорочення.
Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України , затвердженого Законом України № 548 від 24 березня 1999 року, військовослужбовці зобов'язані виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених їм за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями і інструкціями. В даному випадку вище вказані військовослужбовці виконували обов'язки передбачені ст.ст. 11,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та займались згідно плану бойової підготовки частини. Виплата грошового забезпечення даним військовослужбовцям здійснювалась на підставі Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України затвердженого наказом Міністра оборони України №75 від 05.03.2001 року.
Розглядаючи спір по суті, суд відзначає наступне.
Позивач просить суд визнати протиправними та скасувати окремі висновки Акту ревізії, а саме: визнати виплату грошового забезпечення в період з травня 2006 року по вересень 2007 військовослужбовцям служби за контрактом Мельник А.П. , Шпирка О.П, Хлопоніна СІ., Рублено В,М. , Старинко Ж.М., такою що відповідає вимогам чинного законодавства.
Суд відмічає, що в роз'ясненні Вищого арбітражного суду від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (далі Роз'яснення), акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки того суб'єкта (чи визначеного ним певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Зазначене вище підтверджено також і п. 3 Листа Вищого господарського суду від 24.07.2001 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів".
Акт ревізії - службовий двосторонній документ, який стверджує факт ревізійних дій та їх результатів, і є носієм доказової інформації при виявленні недоліків у господарюванні.
Отже акт ревізії, який оскаржується позивачем, носить інформаційний характер. Дане визначення є загальноприйнятим і додатковому тлумаченню не підлягає.
Крім того, у відповідності до п.п. 40, 42, 43, 44 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550, керівник, головний бухгалтер та інші визначені працівники об'єкта контролю зобов'язані ознайомитися з актом ревізії та у разі погодження з викладеними у ньому фактами підписати отримані примірники акта. У разі наявності заперечень (зауважень) щодо змісту акта ревізії керівник, головний бухгалтер чи інші особи підписують його із застереженням.
У разі підписання акта ревізії із запереченнями (зауваженнями) керівник об'єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення органу служби акта ревізії повинен подати йому письмові заперечення (зауваження). Якщо протягом цього строку заперечення (зауваження) щодо акта не надійдуть, то орган служби має право вжити відповідних заходів для реалізації результатів ревізії. Рішення про розгляд заперечень (зауважень), що надійшли з порушенням встановленого строку, приймає керівник органу служби.
Орган служби аналізує правильність обґрунтувань, викладених у запереченнях (зауваженнях), і в строк не пізніше ніж 15 робочих днів після отримання заперечень (зауважень) дає на них письмовий висновок, який затверджується керівником органу служби або його заступником.
Позивач не довів суду правомірність своїх дій.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.
У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Згідно ч.4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач довів правомірність своїх дій.
За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.
Суддя Маляренко А.В.