79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
10.02.09 Справа № 12/117-2179
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Городечна М.І.
Кузь В.Л.
при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) “Тернопільагроспецмонтаж» від 04.08.2008р.
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.07.2008р.
у справі № 12/117-2179
за позовом Приватного підприємства “Поліс», м. Тернопіль
до відповідача ВАТ “Тернопільагроспецмонтаж», м. Тернопіль
про стягнення 122 485, 98 грн.
за участю представників:
від позивача -Поліщук М.Б. -директор, Грицаєв П.М. -представник;
від відповідача -Кулик В.В. -представник.
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.22 ГПК України, роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.07.2008 р. (підписане 21.07.2008 р.) у справі № 12/117-2179, суддя Скрипчук О.С., позов задоволено, стягнуто з ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж" в інтересах Спеціалізованої пересувної механізованої колони № 6 ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж" м. Тернопіль на користь ПП "Поліс" 57105 грн. боргу; 4989,26 грн. трьох процентів річних; 30151,44 грн. інфляційних нарахувань; 922 грн. державного мита та 89 грн. інформаційних послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 526, 599, 625, 837 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а також зокрема тим, що згідно акту приймання виконаних електромонтажних робіт за червень 2005 року позивачем були здійсненні підрядні роботи на суму 57105 грн. З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача на час розгляду справи становить 57105 грн. боргу, 4989,26 грн. трьох процентів річних та 30151,44 грн. інфляційних нарахувань; доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж", відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.07.2008р. у справі № 12/117-2179 скасувати і прийняти нове рішення, згідно з яким позивачу ПП "Поліс" у позові відмовити.
Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального права та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, зокрема, судом першої інстанції не було враховано того факту, що через ненадання позивачем належно оформлених актів виконаних робіт за червень 2005 року генпідряднику -СПМК-6 ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж" у відповідача не було можливості провести його оплату. Скаржник зазначає, що позивачем безпідставно та необґрунтовано нараховуються інфляційні втрати, три проценти річних, які не перевірялися судом першої інстанції на законність, обґрунтування та правильність їх розрахунку.
У доповненнях на апеляційну скаргу відповідач вказує зокрема те, що суд першої інстанції при винесенні рішення послався на неіснуючий за номером 995_а14 нормативний акт, не врахував вимог Наказу, виданого Державним комітетом статистики України та Державним комітетом України з будівництва та архітектури № 237/5 від 21.06.2002 р. "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", за яким типова форма документу № КБ-3 поширюється на усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують підрядні роботи. А відтак, відсутність у позивача довідки КБ-3 (довідка про вартість виконаних робіт) вказує на те, що остаточного погодження між сторонами щодо виконаних робіт так і не відбулося, що і є причиною неоплати. Поданий позивачем Акт приймання виконаних робіт не відповідає вимогам вищезазначеного Наказу та розцінюється відповідачем як попередній погоджувальний документ, який не став підставою для проведення оплати.
Позивач - ПП "Поліс" - подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.07.2008 року у справі № 12/117-2179 залишити без змін з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.
У судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, суд встановив наступне.
ПП "Поліс" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж" (в інтересах Спеціалізованої пересувної механізованої колони № 3 ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж") про стягнення з нього 122485,98 грн. боргу за виконанні електромонтажні роботи, де сума основного боргу становить 57105,00 грн., сума інфляційних втрат становить 30151,44 грн. , сума 3 % річних становить 4989,26 грн., пеня за несвоєчасну оплату становить 30240,28 грн.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, в квітні 2004 року між ПП «Поліс»(субпідрядник) в особі директора Поліщука П.М., що діє на основі Статуту та СПМК № 6 ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж" в особі начальника Базарника Б.В. (підрядник), що діє на основі Статуту був укладений договір № 0104 підряду на виконання окремих видів та комплексів робіт.(а.с. 8).
За умовами договору «Субпідрядник»зобов'язується виконати електромонтажні роботи по житловому будинку за адресою м. Тернопіль, вул. Лучаківського, 14. (п.1.1.).
Пунктом 1.2. договору передбачено, що вартість електромонтажних робіт визначається на підставі проектно-кошторисної документації, а фактично -по Актах виконаних робіт.
За умовами договору «субпідрядник»зобов'язується забезпечити своєчасне та якісне виконання робіт; після завершення робіт здавати «підряднику», згідно Актів виконаних робіт.(п.п. 2.2.2., 2.2.3.)
«Підрядник»зобов'язується передати «субпідряднику»у встановленому порядку затверджену проектно-кошторисну документацію та прийняти від «субпідрядника»за актами виконаних робіт виконанні електромонтажні роботи;своєчасно оплатити виконані роботи і передані матеріали (п.п. 2.3.1., 2.3.2.).
Пунктом 3.2. цього договору передбачено, що оплата фактично-виконаних підрядних робіт, послуг, переданих матеріалів здійснюється «підрядником»на підставі Актів виконаних робіт. Оплата проводиться поетапно-щомісячно, після підписання «підрядником»Актів виконаних робіт.
На виконання умов договору № 0104 позивач виконав електромонтажні роботи на загальну суму 57105,00 грн., що підтверджується актом приймання електромонтажних робіт за червень 2005 року, який був укладений між представниками сторін по договору, підписаний і скріплений печатками відповідних підприємств (а.с. 9) (оригінал даного акту був наданий позивачем суду для огляду в судовому засіданні).
12.04.2007 р. позивачем на адресу ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж" (в інтересах Спеціалізованої пересувної механізованої колони № 6 ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж") була надіслана претензія № 1201 з вимогою погасити суму основного боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення в розмірі 63803,42 грн., а також суму, що дорівнює 3 % річних в розмірі 3055,51 грн. і пеню в розмірі 18584,51 грн. (а.с.13-14).
03.07.2008 р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог № 0407, в якій просить суд стягнути з ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж" суму основного боргу в розмірі 57105,00 грн., суму інфляційних втрат - 30151,44 грн. , суму 3 % річних становить 4989,26 грн. (а.с. 35).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на виставлену претензію направив відповіді від 07.05.2007 р. № 46-01-102 та від 01.06.2007 р. № 46-01-168, яким позивача повідомлялося про відсутність у ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж" акту виконаних робіт за червень 2005 року на суму 57105 грн. та необхідність звірки взаєморозрахунків та оформлення акту звірки (а.с. а.с.16,17).
Згідно з ч.1, ч.2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові..
Згідно з ч.3 ст.843 ЦК України ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Згідно з ч.1 ст.853 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
У відповідності до умов даного договору сторонами було визначено права та обов'язки сторін за угодою, а також термін виконання підрядних робіт, порядок здійснення розрахунків та відповідальність за порушення зобов'язань сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи та відповідно до норм статей 846,853,854 ЦК України, пунктів 1.1.,2.3.1,2.3.2.,2.2.3. договору підряду на виконання окремих видів та комплексів робіт, субпідрядник зобов'язується виконати електромонтажні роботи по житловому будинку за адресою м. Тернопіль, вул. Лучаківського, 14 та після завершення робіт здавати підряднику згідно актів виконаних робіт, а підрядник, в свою чергу, повинен був прийняти від субпідрядника за Актом виконаних робіт виконані електромонтажні роботи, що сторонами договору і було зроблено, про що свідчить завірена копія акту приймання виконаних робіт за червень 2005 р. (а.с. 9-12) та оригінал цього документу, підписаного сторонами договору, який надавався позивачем для ознайомлення у судовому засіданні.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Тобто, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст.11 ЦК України, вони виникають зокрема з договорів (що і є у цьому випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.
Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.174 ГК України Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, сума основного боргу, не спростована документальними доказами відповідачем, у відповідності до договору підряду становить 57105 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч.4 ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу на підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховано три проценти річних від простроченої суми та втрат від інфляції за період за липень-грудень 2005р., які згідно його розрахунку складають відповідно 4989,26 грн. та 30151,44 грн.(а.с. 36).
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції правильно встановлено, що з відповідача належить стягнути 30151,44 грн. інфляційних втрат за період з липень 2005 р. по квітень 2008 р. та 4989,26 грн. три проценти річних за період з 01 липня 2005 року по 28 травня 2008 року.
Відтак, такими, що підлягають до задоволення, оскільки ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України та ч. 4 ст. 232 ГК України, є позовні вимоги про стягнення з відповідача 4989,26 грн. трьох процентів річних та 30151,44 грн. інфляційних нарахувань.
Щодо тверджень відповідача про те, що акт приймання виконаних електромонтажних робіт за червень 2005 р. не є належним доказом у справі, оскільки складений в порушення наказу Держкомстату України та Держкомбуду України “Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві » від 21.06.2002 року № 237/5, відповідно до якого типова форма № КБ-2в має складатися щомісячно, якщо у звітному періоді підрядником виконувалися ремонтні та інші підрядні роботи, а також твердження про те, що представлений позивачем акт приймання виконаних робіт є попереднім погоджувальним документом та не є підставою для проведення оплати, спростовуються наявністю акта виконаних електромонтажних робіт за червень 2005 р. , в якому наведені дані про види, обсяги та вартість виконаних підрядних робіт, які обумовлені предметом договору, зокрема пунктом 1.1. договору підряду, та який підписаний і скріплений печатками замовника - ВАТ "Тернопільагроспецмонтаж" - та підрядника -ПП "Поліс" - а також підписами посадових осіб представників сторін.
Акт приймання виконаних підрядних робіт є належним та допустимим доказом в розумінні ст.34 ГПК України.
Порядок і спосіб приймання виконаних підрядних робіт сторони встановили в договорі підряду і він є обов'язковим для виконання учасниками господарського зобов'язання відповідно до вимог статей 173, 193 Господарського кодексу України.
При цьому, судовою колегією встановлено, що місцевим господарським судом при винесенні рішення помилково вказано номер 995_а14 Наказу Державного комітету статистики України, Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві".
Допущена місцевим судом помилка у зазначенні номеру названого наказу не вплинула на загальну правову оцінку обставин справи та правильність судового висновку щодо вирішення спору, а відтак в суду апеляційної інстанції не має підстав для скасування рішення суду першої інстанції (п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008 року).
Посилання скаржника на те, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., акт приймання виконаних електромонтажних робіт за червень 2005 р. не містить всіх необхідних реквізитів первинного документу, не звільняє відповідача від договірного обов'язку оплатити виконанні роботи.
Згідно п. 2.4. вищезазначеного положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Акт приймання виконаних електромонтажних робіт за червень 2005 р. містить назви підприємств, назву документа, дату і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, підписи посадових осіб і відтиски печаток підприємств.
Вищезгадані нормативні акти не звільняють сторону по договору при відсутності якогось реквізиту на первинному документі від оплати виконаних робіт.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:
1. Залишити рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.07.2008р. у справі № 12/117-2179 без змін, а апеляційну скаргу ВАТ “Тернопільагроспецмонтаж» - без задоволення.
2. Судові витрати покласти на скаржника.
Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Городечна М.І.
Суддя Кузь В.Л.