Справа № 22-ц/793/1954/13Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 51 Степаненко О.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Ювшин В. І.
18 липня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшин В. І.
суддів Гончар Н. І. , Сіренко Ю. В.
при секретаріБражнюк О.В.
позивача ОСОБА_6
представників відповідача Майстренко Т.В., Школьна І.П.
ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Головного управління державної санітарно-епідеміологічної служби України в Черкаській області, третя особа територіальна державна інспекція з питань праці у Черкаській області про визнання відмови в прийнятті на роботу неправомірною та зобов'язання укласти трудовий договір, мотивуючи свої вимоги тим, що їй було відмовлено в прийнятті на роботу на посаду помічника лікаря-епідеміолога з підстав невідповідності отриманої освіти кваліфікаційним вимогам посади помічника лікаря-епідеміолога.
Наказом МОЗ №146 від 23.10.1991 р. посада помічника лікар-епідеміолога віднесена до спеціальностей середніх медичних працівників. На посаді помічника лікаря-епідеміолога ДЗ «Корсунь-Шевченківська районна СЕС «МОЗ України» позивач працювала з 23.09.1994 р., має стаж роботи за відповідною посадою 18 років. У 2005 р. та 2000 р. пройшла курси підвищення кваліфікації помічників лікаря-епідеміолога. З 20.09.2010 р. по 16.10.2010 р. пройшла цикл підвищення кваліфікації з епідеміології, має посвідчення про присвоєння I кваліфікаційної категорії зі спеціальності «Медико-профілактична справа», видане 18.11.2011 р.
Позивач стверджує, що її спеціальність повністю відповідає їй раніше займаній посаді.
Просила суд визнати відмову в прийнятті позивача на роботу незаконною та зобов'язати адміністрацію Головного управління держсанепідслужби у Черкаській області Державної санітарно-епідеміологічної служби України прийняти позивача на роботу на посаду помічника лікаря-епідеміолога Городищенського міжрайонного управління Головного управління держсанепідслужби у Черкаській області і укласти трудовий договір.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.05.2013 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права та просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.05.2013 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до головного управління державної санітарно-епідеміологічної служби України в Черкаській області, третя особа територіальна державна інспекція з питань праці у Черкаській області про визнання відмови в прийнятті на роботу неправомірною та зобов'язання укласти трудовий договір, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що на момент звернення ОСОБА_6 з заявою про прийняття її на роботу, посада помічника лікаря-епідеміолога була зайнята іншою особою, яка має відповідну кваліфікацію для виконання даної роботи. При прийнятті на роботу на вакантну посаду чинне трудове законодавство не передбачає надання переваги в прийнятті на роботу одного працівника перед іншим.
Встановлено, що наказом МОЗ України №146 від 23.10.1991 р. посада помічника лікар-епідеміолога віднесена до спеціальностей середніх медичних працівників. На посаді помічника лікаря-епідеміолога ДЗ «Корсунь-Шевченківська районна СЕС «МОЗ України» ОСОБА_6 працювала з 23.09.1994 р., має стаж роботи за відповідною посадою 18 років. У 2005 р. та 2000 р. пройшла курси підвищення кваліфікації помічників лікаря-епідеміолога. З 20.09.2010 р. по 16.10.2010 р. пройшла цикл підвищення кваліфікації з епідеміології, має посвідчення про присвоєння I кваліфікаційної категорії зі спеціальності «Медико-профілактична справа», видане 18.11.2011 р.
Наказом № 134 від 29.12.2012 року ОСОБА_6 звільнена з посади помічника лікаря-епідеміолога ДЗ «Корсунь-Шевченківська районна СЕС «МОЗ України» в зв'язку з ліквідацією ДЗ «Корсунь-Шевченківська районна СЕС» за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
02 січня 2013 року ОСОБА_6 звернулась з заявою до Головного управління державної санітарно-епідеміологічної служби України в Черкаській області про прийняття її на роботу на посаду помічника лікаря-епідеміолога Городищенського міжрайонного управління Головного управління державної санітарно-епідеміологічної служби України в Черкаській області, але в прийнятті її на роботу було відмовлено.
Штатним розписом на 2013 рік, затвердженого головою державної санепідемслужби України 24.12.2012 року, у Городищенському міжрайонному управлінні Головного управління державної санітарно-епідеміологічної служби України в Черкаській області передбачено дві посади помічників лікаря-епідеміолога. Одночасно з заявою позивачки про прийняття на роботу на дану посаду надійшла ще одна заява про прийняття на вказану посаду. Рішенням керівника управління було прийнято на роботу іншого працівника на вакантну посаду помічників лікаря-епідеміолога, а не позивача по справі.
Відповідно до вимог статей 21, 22 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.
Встановивши, що на час подачі ОСОБА_6 заяви про прийняття на роботу відповідач дав згоду на укладення трудового договору з іншою особою, з якою укладений трудовий договір, що інші вакансії були відсутні та що позивач не відноситься до осіб, які підлягають обов'язковому прийняттю на роботу незалежно від наявності інших кандидатур, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідач підставно відмовив у прийнятті на роботу позивача на посаду помічника лікаря-епідеміолога.
Чинне трудове законодавство не містить підстав за наданими позивачкою доказами про її переважне право в прийнятті на роботу перед іншим працівником на вакантну посаду.
Доводи апелянта про те, що її відмовлено в прийомі на роботу в зв'язку з відсутністю не думку відповідача необхідної кваліфікації та що прийнята на роботу працівник не має належної кваліфікації є безпідставними, так як спростовуються наявними доказами, а відмова в прийнятті позивача на роботу підставно обґрунтована зайняттям вакантної посади іншим працівником.
Вірно встановивши факти і відповідно їм правовідносини, постановивши рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права на підставі наявних та наданих сторонами належних та допустимих доказів, суд першої інстанції ухвалив правильне та справедливе рішення.
Доводи апеляційної скарги ретельно перевірені судом апеляційної інстанції є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять підстав для скасування чи зміни правильного рішення.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 травня 2013 року відхилити, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня її проголошення.
Головуючий :
Судді :