Справа № 2-223/13 Головуючий у І інстанції Підкурганний В.В.
Провадження № 22-ц/780/2777/13 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А.С.
Категорія 50 19.07.2013
Іменем України
15 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Білоконь О.В., Коцюрби О.П., із участю секретарів Антіпова Я.А., Власенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Оболонь» про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення недонарахованої заробітної плати, незаконно утриманої премії та моральної шкоди,
08 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, де, із внесеними змінами та уточненнями, просив визнати причини пропуску строку для звернення до суду поважними, а накази Публічного акціонерного товариства «Оболонь» №2594/к від 31.05.2012 року, №3149/к від 27.06.2012 року, №4383/к від 31.08.2012 року і №284/к від 29.01.2013 року - необґрунтованими, незаконними та скасувати їх, а також стягнути з відповідача на його користь 1 210,42 грн. недорахованої заробітної плати, 12 994,42 грн. позбавленої премії, 7 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 4 000 грн. судових витрат за надання юридичної допомоги та по сплаті судового збору.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що накази, за якими позбавлений заробітної плати та премії у зазначеному розмірі, видані усупереч положень чинного трудового законодавства, колективного договору, Правил внутрішнього трудового розпорядку, з порушенням встановленого порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Перші два накази, окрім цього, оскаржив до суду з пропуском встановленого законом строку через поважну причину - перебування на стаціонарному лікуванні.
Моральна шкода викликана стражданнями, які викликані нервуванням з приводу необ'єктивного, упередженого до нього ставлення, приниженням перед працівниками товариства.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27 березня 2013 року зазначений позов задоволено частково.
Визнано необґрунтованим та незаконним наказ Публічного акціонерного товариства «Оболонь» від 31 серпня 2012 року за №4383/К.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Оболонь» на користь ОСОБА_2 100% премії за серпень 2012 року, а на користь держави - судові витрати у розмірі 26,85 грн.
У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального і процесуального права при його ухвалені.
Просить рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 березня 2013 року змінити та визнати накази №2594/к від 31.05.2012 року, №3149/к від 27.06.2012 року та №284/к від 29.01.2013 року незаконними та необґрунтованими, стягнути з відповідача ненараховану премію, витрати на правову допомогу та понесені судові витрати.
Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково, керуючись наступним.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як встановлено судом, і це підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 з 03 квітня 2001 року страждає захворюванням у вигляді астенічного варіанту вираженого психоорганічного синдрому, є постраждалим від наслідків ЧАЕС 4 категорії, інвалідом другої групи загального захворювання ( а.с. 4, 6 т. 1, а.с. 58 т. 2 ).
Наказом генерального директора Закритого акціонерного товариства «Оболонь», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Оболонь», №58/О/3-11 від 01 лютого 2011 року ОСОБА_2, втретє, поновлений на роботі на посаді начальника юридичного відділу з 18 липня 2006 року ( а.с. 35, 38 т. 1 ).
Наказами генерального директора Публічного акціонерного товариства «Оболонь» №2594/к від 31.05.2012 року, №3149/к від 27.06.2012 року, №4383/к від 31.08.2012 року і №284/к від 29.01.2013 року позивач був притягнутий, окрім іншого, до дисциплінарної відповідальності у виді догани, кожного разу, та позбавлення премії, відповідно, 50% за травень 2012 року, 100% - за червень 2012 року, 100% - за серпень 2012 року, 100% - за січень 2013 року ( а.с. 26, 27, 29 т. 1, а.с. 3 т. 2 ).
Застосування зазначених стягнень було погоджено профкомом Публічного акціонерного товариства «Оболонь», відповідно, 31 травня, 27 червня, 31 серпня 2012 року та 29 січня 2013 року ( а.с. 10, 11, 12, 27 т. 2 ).
При цьому, на переконання апеляційного суду, не були дотримані положення ч. 2 ст. 2, ст. 22 Закону України «Про оплату праці», згідно яких, відповідно, премія входить до структури заробітної плати, а суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про визнання незаконними та скасування наказів відповідача від 31.05.2012 року, 27.06.2012 року та 29.01.2013 року, суд першої інстанції викладеного та положень чинного законодавства не врахував у т.ч. вимог ст. 43 Конституції України, норми якої мають пряму дію, згідно якої право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Окрім цього, суд не звернув уваги на докази перебування позивача та його відсутність на робочому місці у зазначені дні з поважних причин, у т.ч. в зв'язку із проведенням слідчих дій за порушеною проти нього кримінальною справою, проведенням лікування ( а.с. 7, 8, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 23-24, 31, 32, 33, 34, 129, 137, 139, 141 т. 1, а.с. 50-55, 57, 66-67, 91, т. 2 ).
За таких обставин, суд першої інстанції неправильно прийшов до переконання про необґрунтованість заявлених позовних вимог у частині визнання незаконними та скасування наказів відповідача від 31.05.2012 року, 27.06.2012 року та 29.01.2013 року і, без додержання матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 2, 22 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 58-60, 212-213 ЦПК України, ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення про відмову у задоволенні в цій частині позовних вимог.
А тому, доводи ОСОБА_2 про незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального і процесуального права при його ухвалені, на переконання апеляційного суду, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.
Відповідно, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового - про задоволення позову в зазначеній частині згідно положень ст. 309 ЦПК України за обгрунтованістю заявлених вимог про визнання незаконними та скасування наказів відповідача від 31.05.2012 року, 27.06.2012 року та 29.01.2013 року, які видані з порушенням чинного трудового законодавства, Конституції України та порушують права та інтереси позивача.
При цьому, згідно положень ст. 234 КЗОТ України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне поновити строк звернення до суду із цими позовними вимогами, оскільки він пропущений ОСОБА_2 з поважних причин.
Суд також не обмежується доводами апеляційної скарги у відповідності до положень ч. 3 ст. 303 ЦПК України, оскільки встановлено неправильне застосування матеріального права та порушення норм процесуального права стосовно цих вимог.
А тому, доводи представників відповідача та надані у справи докази, зокрема, копії журналів прийому пацієнтів ( а.с. 57 т. 1, а.с. 34-38 т. 2 ), журналу обліку виходу на роботу ( а.с. 58-70 т. 1 ), акти ( а.с. 71-126 т. 1 , а.с. 29-30, 33 т. 2 ), табелів обліку робочого часу ( а.с. 131-133 т. 1 ), записки ( а.с. 31-32 т. 2 ), на переконання суду другої інстанції не можуть бути правовою підставою для відмови, в даному випадку, в задоволенні позову та апеляції саме у цій частині.
Згідно положень ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути із відповідача на користь держави не 26,85 грн., як зазначив суд першої інстанції, а 164,65 ( 107,30 + 57,35 ) грн.
У решті рішення, на переконання апеляційного суду, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, згідно положень ст. 308 ЦПК України, воно не може бути скасовано, а відтак, апеляційні вимоги, в цій частині, не можуть бути задоволені.
Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено при розгляді цієї частини судового рішення.
Зокрема, ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, сплати зазначеної суми вартості правової допомоги адвокату ОСОБА_3, засад його участі у справі, утримання із нього премії, несплату заробітної плати, сплати судового збору, що у відповідності до положень ст.ст. 60, 84, 88, 212-213 ЦПК України, на переконання суду другої інстанції, є підставою, як встановлено судом першої інстанції, для відхилення позовних вимог з цього приводу.
Зазначені ним ( позивачем ) доводи та обставини в апеляційній скарзі, з точки зору суду другої інстанції та у силу викладеного, також не може слугувати правовою підставою для задоволення заявлених позовних та апеляційних вимог у цій частині за їх необґрунтованістю.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Оболонь» про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення недонарахованої заробітної плати, незаконно утриманої премії та моральної шкоди, у частині відмови у визнанні незаконними та скасування наказів, скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову.
Визнати незаконними та скасувати накази Публічного акціонерного товариства «Оболонь» №2594/к від 31 травня 2012 року, №3149/к від 27 червня 2012 року та №284/к від 29 січня 2013 року.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Оболонь» на користь держави судовий збір у розмірі 164,65 грн.
У решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий А.С. Сержанюк
Судді: О.В. Білоконь
О.П. Коцюрба