Справа № 22-ц/793/1680/13Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 20 Орел С.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Корнієнко Н. В.
22 липня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Корнієнко Н. В.
суддів Ювшина В.І., Пономаренка В.В.
при секретаріВоропай О.В.
з участю позивачки ОСОБА_6
представника позивачки ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про стягнення коштів, одержаних від продажу автомобіля, належного на праві спільної часткової власності та моральної шкоди,-
Позивачка ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_8 про стягнення коштів, одержаних від продажу автомобіля, належного на праві спільної частково власності та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги наступним.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 серпня 2011 року було здійснено розподіл майна подружжя, зокрема визнано право власності на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 21074, червоного кольору, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який був зареєстрований за ОСОБА_8
Відповідач 21 квітня 2012 року продав своєму сину ОСОБА_9 вказаний автомобіль за 24 924, 52 грн. Позивачка вважає, що продаж автомобіля було вчинено всупереч рішення суду від 16 серпня 2011 р., є незаконним та порушує право спільної часткової власності позивача та позбавляє права власності. У зв'язку з чим позивачка змушена звернутися до суду за захистом права власності та просила стягнути 12 462, 26 грн., як компенсацію за продаж автомобіля. Також позивачка вказує, що вказаними діями відповідача їй було заподіяно моральної шкоди, розмір якої вона оцінює в 3000 грн.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 березня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_8 12 462, 26 грн. грошової компенсації за продаж автомобіля ВАЗ 21047 та 1000 грн. моральної шкоди. Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_8 оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам закону.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що згідно рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 серпня 2011 року за позивачкою було визнано право власності на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 21047 д.н. НОМЕР_1, відповідачем не надано доказів того, що автомобіль відчужено правомірно або на законних підставах, крім того факт відчуження автомобіля відповідачем не спростовано, а тому позивачка має право на матеріальну компенсацію власності якої була позбавлена та часткове відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.
Судом встановлено, що рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 серпня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 здійснено розподіл майна подружжя, зокрема за ОСОБА_6 визнано право власності на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 21047 д.н.з. НОМЕР_1
Відповідно до облікової картки приватного транспортного засобу д.н. НОМЕР_1 власником автомобіля ВАЗ 71074 д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_9.
21 квітня 2012 року ОСОБА_9 подав заяву на реєстрацію транспортного засобу за договором купівлі - продажу.
Згідно довідки-рахунку вартість автомобіля ВАЗ 21047 д.н.з. НОМЕР_1 становить 24 924, 52 грн.
Заперечуючи проти висновків суду, відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що автомобіль ВАЗ 21047 станом на 21 квітня 2012 року належав сторонам на праві спільної часткової власності, про що вказувала сама позивачка, суд першої інстанції не застосував ч. 4 ст. 364 ЦК України про переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності.
Колегія суддів вважає, що заперечення апелянта не заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Ч. 1 ст. 361 ЦК України передбачено право співвласника самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Згідно з вимог ч. 1 ст. 362 ЦК України, у разі продажу частки спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення на її користь грошової компенсації за половину проданого автомобіля, позивачка посилалася, в тому числі, і дану норму закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у справі спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», недотримання вимог ст. 362 ЦК України у разі продажу учасником спільної часткової власності своєї частки іншій особі не є підставою для визнання правочину недійним. Інші співвласники у цьому випадку вправі вимагати переведення на них прав та обов'язків покупця.
Тобто, співвласник при бажанні може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Проте, питання про переведення прав покупця на неї, як на особу яка має переважне право на придбання автомобіля, позивачка ОСОБА_6 не ставить і придбавати автомобіль, який є спільною власністю її та її колишнього чоловіка, вона не бажає. Питання про визнання правочину недійсним вона також не ставить.
Колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що порушене право позивачки підлягає захисту судом і може бути захищене шляхом отримання грошової компенсації половини вартості проданого автомобіля, оскільки за нею по рішенню суду визнано право власності на його 1/2 частину.
Такі дії позивачки та суду узгоджуються з нормами цивільного законодавства, оскільки відповідно до положень ч.3 ст. 386 ЦК власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Як встановлено в судовому засіданні, автомобіль, відчуження якого провів відповідач, згідно рішення Золотоніського міськрайонного суду від 16 серпня 2011 року, є спільною сумісною власністю подружжя Филь, за позивачкою визнано право власності на 1/2 його частину.
В даному випадку позивачка погоджується на грошову компенсацію її частки в автомобілі, тим більше, що вже відбулося його відчуження.
Тому твердження апелянта про те, що єдино правильним способом захисту прав позивачки на її майно - 1/2 частину автомобіля буде лише звернення з позовом про переведення на неї прав та обов'язків покупця, на думку колегії, є помилковим, адже він, апелянт, сам посилається в скарзі, що з таким позовом інший співвласник може звернутися, коли він не погоджується з продажем його частки. Позивачка не заперечує проти продажу автомобіля, але бажає одержати компенсацію за свою частку в ньому.
Що стосується вартості автомобіля та суми компенсації, стягнутої судом з відповідача на користь позивачки, то суд виходив з доказу, наданого позивачкою, яким є довідка-рахунок, де зазначено, що ОСОБА_9 придбав саме даний автомобіль за 24 924,52 грн. (а.с.11). Вказана довідка відповідачем не спростована, інші дані про ціну проданого відповідачем автомобіля в матеріалах справи також відсутні.
Стягуючи з відповідача на користь позивачки 1000 грн. моральної шкоди, колегія суддів вважає, що суд прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову в цій частині, оскільки в даному випадку законодавством передбачено відшкодування моральної шкоди, так як мова йде про порушене право власника (ч.3 ст.386 ЦК).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору в частині відшкодування моральної шкоди також правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв в цій частині законне судове рішення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про стягнення коштів, одержаних від продажу автомобіля належного на праві спільної часткової власності та моральної шкоди - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :