Справа №22-ц/791/2333/2013 Головуючий в І інстанції Мамаєв В.А.
Категорія 45 Доповідач: Цуканова І.В.
2013 року липня місяця 15 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Цуканової І.В.
Суддів:Вейтас І.В.
Склярської І.В.
При секретарі З участю адвокатаБлаговещенській О.О. ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 22 березня 2013 року за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Великолепетиської селищної ради Херсонської області про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та договору дарування, зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, в якому з подальшим доповненням просив суд
визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХС № 037394 від 28.10.2004 року площею 0,1293 га за адресою: АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_7;
визнати недійсним договір дарування №888 від 27 червня 2009 року, за яким ОСОБА_7 передала безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1293 га в межах згідно плану за вказаною адресою в 1/3 частці кожному - ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 цільовим призначенням - для ведення будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;
визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №0950143 від 30 березня 2012 року площею 0,1293 га за вказаною адресою в розмірі 1/3 частини ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 кожному та список до Державного акта;
зобов'язати Великолепетиську селищну раду (далі Рада) розглянути питання по прийняттю мір по виконанню свого рішення №95 від 18.06.1998 року про надання йому безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_2.
При цьому покликався, що він є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, розташованого на земельній ділянці площею 0,12 га. Домоволодіння прийняте в експлуатацію в 1988 році, при цьому вигрібна яма, яка споруджена з додержанням всіх норм і з дозволу санітарної служби, розташована поза межами земельної ділянки. В січні 1998 року він звернувся до Великолепетиської селищної ради із заявою про перемір землекористування по АДРЕСА_2, з метою включення земельної ділянки, на якій знаходиться вигрібна яма. Перемір було проведено, площа його присадибної земельної ділянки з урахуванням місця знаходження вигрібної ями визначена у розмірі 0,15 га. У зв'язку з переміром за ним рішенням виконкому Великолепетиської селищної ради від 31.01.1998 №17 закріплена земельна ділянка площею 0,15 га. Рішенням виконкому Ради №95 від 18.06.1998 року йому надано дозвіл на безкоштовну приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,15 га.
В 2009 та 2011 роках він звертався до Ради із заявою про виконання рішення №95 від 18.06.1998 року, проте відповіді не отримав.
У 1992 році виконком Ради дав дозвіл ОСОБА_7 на будівництво житлового будинку на земельній ділянці, де знаходиться його вигрібна яма, площею 0,10 га. У 2004 році при складанні технічної документації ОСОБА_7 межі земельної ділянки з ним, ОСОБА_6, як суміжним землекористувачем, не погоджено.
Державний акт від 28.10.2004 року на ім'я ОСОБА_7, за думкою позивача, є незаконним, оскільки виданий на підставі фальсифікованої технічної документації, за рішенням голови Ради та з посиланням на рішення Ради №240 від 26.03.2004 року, яке насправді щодо ОСОБА_7 не приймалося. Наявність послідуючого рішення Ради №71 від 10.08.2006 року про передачу ОСОБА_7 у власність земельної ділянки площею 0,1293 га не має юридичного значення.
Оскільки позивач вважав виданий ОСОБА_7 державний акт незаконним, то він просив визнати його недійсним, а також договір дарування зазначеної в акті земельної ділянки, укладений 27.06.2009 року між ОСОБА_7, з одного боку, та іншими фізичними особами, з іншого, а також виданий останнім державний акт на цю земельну ділянку від 30.03.2012 року.
Вимоги до Ради ОСОБА_6 обґрунтував можливими труднощами при виконанні рішення суду.
Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 22.03.2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10 та Ради про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та договору дарування відмовлено у повному обсязі.
Додатковим рішенням цього ж суду від 12.06.2013 року у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_6 до Ради про розгляд питання по прийняттю мір по виконанню свого рішення відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просив рішення суду від 22.03.2013 року скасувати, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. В судовому засіданні апеляційного суду уточнив, що просить ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.
В письмових запереченнях ОСОБА_7 доводи скарги не визнала, просила рішення суду залишити без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В судове засідання апеляційного суду відповідачі не з'явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, апелянта та його представників, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням сесії Ради від 07.05.2003 р. № 136 «Про передачу у власність земельних ділянок, які раніше були надані громадянам у користування» ОСОБА_7 передано безоплатно у власність земельну ділянку, яка на підставі даних земельнокадастрової книги, раніше була надана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в користування, площею 0,10 га по АДРЕСА_1/.
Згідно рішення Ради від 26.03.2004 р. № 235 ОСОБА_7 надано дозвіл на розробку технічної документації по інвентаризації земельної ділянки по АДРЕСА_1, для подальшого надання у власність /а.с. 25/.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12 виготовлено технічну документацію зі складання державного акту на право власності на землю ОСОБА_7 Технічна документація містить акт встановлення і погодження меж землеволодіння від 31.03.2004 року, згідно якого встановлено в натурі землеволодіння ОСОБА_7, який підписаний і позивачем /а.с. 74/.
При цьому суд не прийняв до уваги як недоведені посилання позивача на те, що з ним не погоджували межі земельних ділянок, він не підписував акт встановлення і погодження меж землеволодіння від 31.03.2004 р., де стоїть не його підпис, оскільки це спростовується показаннями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12, поясненнями відповідача ОСОБА_7, а також поясненнями самого позивача, який у судовому засіданні від 22.03.2013 р. пояснив та надав письмову заяву про те, що не пам'ятає чи ставив підпис в цьому акті.
28.10.2004 р. відповідач ОСОБА_7 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ХС № 037394, згідно якого на підставі рішення голови Ради від 26.03.2004 р. № 240 є власником земельної ділянки площею 0,1293 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Акт зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 400 /а.с. 33/.
Судом встановлено, що рішенням Ради від 26.03.2004 р. № 240 «Про надання у власність земельних ділянок громадянам з земель запасу» не вирішувалось будь-якого земельного питання щодо ОСОБА_7
Згідно довідки ФОП ОСОБА_12 від 12.03.2013 р. та показань свідка ОСОБА_12 вбачається, що ним було виготовлену технічну документацію зі складання вказаного Державного акту. За результатами проведеної геодезичної зйомки в натурі (на місцевості) в 2004 р. була встановлена фактична площа земельної ділянки ОСОБА_7 по існуючим межам, яка склала 0,1293 га. Дана площа земельної ділянки по існуючим межам не перевищує площі визначеної по плану забудови земельної ділянки в будівельному паспорті і відповідає графічній частині Державного акту.
Також судом встановлено, що рішенням Ради від 10.08.2006 р. № 71 ОСОБА_7 передано у власність земельну ділянку площею 0,1293 га по АДРЕСА_1 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд згідно даних інвентаризації /а.с. 23/.
27.06.2009 р. ОСОБА_7 подарувала належну їй земельну ділянку своїм дітям: ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 в 1/3 частці кожному /а.с. 86-87/, які на підставі вказаного Договору дарування отримали Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 0950143 від 30.03.2012 р. на зазначену земельну ділянку площею 0,1293 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у розмірі 1/3 частки кожний, з додатком - списком співвласників земельної ділянки /а.с. 88/.
Рішенням виконкому Ради №169/8 від 17.06.1986 року ОСОБА_6 дозволено будівництво житлового будинку в АДРЕСА_2 на закріпленій земельній ділянці площею 0,12 га /а.с. 21/, який прийнято в експлуатацію 20.09.1988 року /а.с. 20/.
21.09.1988 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок /а.с. 12/.
Рішенням виконкому Ради №17 від 31.01.1998 року у зв'язку з переміром закріплено за ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,15 га /а.с. 16/, яка на теперішній час рахується за ним /а.с. 26/.
Рішенням Ради від 18.06.1998 р. № 95 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам селища» ОСОБА_6 надано дозвіл на безкоштовну приватизацію земельної ділянки площею 0,15 га по АДРЕСА_2 /а.с. 15/.
При цьому межі земельної ділянки в натурі не визначалися, що не заперечує апелянт.
Відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні позову про визнання недійсними державних актів та договору дарування, суд виходив з того, що
- доводи позивача про безпідставність видачі державного акту від 28.10.2004 року носять формальний характер, оскільки Рада в межах своїх повноважень підтвердила волевиявлення на передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_7 шляхом прийняття рішення №71 від 10.08.2006 року,
- позивач не довів порушення відповідачами - фізичними особами його прав як землекористувача, оскільки ним не доведено правомірність влаштування вигрібної ями поза межами первісно виділеної земельної ділянки площею 0,12 га та не доведено передачу у користування в установленому законом порядку земельної ділянки, на якій ця яма розташована (саме по собі рішення виконавчого комітету Великолепетиської селищної ради про закріплення за позивачем земельної ділянки площею 0,15 га не є таким підтвердженням),
- договір дарування земельної ділянки та отриманий обдарованими державний акт відповідають вимогам закону.
Відмовляючи ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог до Ради, суд виходив з того, що оскаржуване рішення №95 від 18.06.1998 року не передбачає виконання будь-яких дій самою Радою для передачі земельної ділянки у власність позивачу, а навпаки обов'язки по виготовленню технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку покладено на останнього.
Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, підтверджуються дослідженими судом доказами, ґрунтуються на вимогах закону.
Рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, оскільки є тотожними доводам позовної заяви, яким суд надав належну юридичну оцінку, та ці доводи не підтверджені доказами, які можуть бути досліджені апеляційним судом за правилами ч. 2 ст. 303 ЦПК України.
Безпідставними є посилання апелянта на сплату ОСОБА_7 земельного податку за ділянку площею 0,10 га, тобто площею меншою, ніж зазначено в оспореному державному акті - 0,1293 га, оскільки дане питання виходить за межі предмету і підстав заявленого ним позову.
З таких же підстав не приймаються також до уваги посилання ОСОБА_6 на неправомірні дії спеціаліста ОСОБА_14 при складанні технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_7
Керуючись ст.ст. 303,308,315, п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 22 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
З оригіналом згідно
Суддя І.В. Цуканова