Справа № 278/184/13- ц
16 липня 2013 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої - судді Зубчук І.В.
секретаря с/з - Забродської Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовною заявою квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу, вказуючи в позові, що 22 листопада 2011 року о 10 год. 36 хв. гр.ОСОБА_2 на перехресті нерівнозначних доріг, керуючи автомобілем УАЗ-31512 державний номерний знак НОМЕР_1, який належить квартирно-експлуатаційному відділу м.Жиомира при виїзді з другорядної дороги на головну, не надав перевагу в русі автомобілю Мітсубіссі держаний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який належить ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та рухався по головній дорозі, в результаті чого відбулося зіткнення, а вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.
Дорожньо-транспортна пригода була визнана страховою подією, яка входить до переліку страхових випадків та безпосередньо на користь страхувальника з КЕВ м.Житомира було стягнуто кошти в сумі 60299,56 грн. на користь ПАТ «Страхова компанія «Уніка».
Відповідач добровільно відмовляється повернути кошти сплачені позивачем, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав зазначених в ньому.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позов визнали частково не заперечують проти відшкодування завданої шкоди в межах середньомісячного заробітку.
Дослідивши матеріали справи, судом були встановлені такі факти.
Наказом по квартирно-експлуатаційному відділу м.Житомир №133 від 03.09.2007 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу на посаду водія 3 класу (а.с.12).
03 вересня 2007 року між КЕВ м.Житомир та водієм ОСОБА_2 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.13).
22 листопада 2011 року о 10 год. 36 хв. гр.ОСОБА_2 на перехресті нерівнозначних доріг, керуючи автомобілем УАЗ-31512 державний номерний знак НОМЕР_1, при виїзді з другорядної дороги на головну, не надав перевагу в русі автомобілю Мітсубіссі держаний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі, в результаті чого відбулося зіткнення. В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 03 січня 2012 року ОСОБА_2 визнано винним у ДТП внаслідок порушення п.п. 16.1 ПДР України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП (а.с.15).
Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 27 березня 2012 року присуджено стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира на користь ПАТ «Страхова компанія «Уніка» 53175,04 грн. за завдану шкоду внаслідок ДТП та 1609,50 грн. судового збору (а.с.17). Яке набрало законної сили.
Квартирно-експлуатаційний відділ м.Житомира виплатило ПАТ «Страхова компанія «Уніка» кошти у розмірі 60299,56 грн., що підтверджується платіжною вимогою №517 від 20 листопада 2012 року (а.с.25).
Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Отже внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія ОСОБА_2 квартирно-експлуатаційний відділ м.Житомир поніс прямі витрати в сумі 61940,56 грн.
Стаття 135-1 КЗпП України встановлює, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт затверджено постановою Державного комітету Ради Мінстрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року №447/24, яка діє на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року №1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР». Цей перелік не підлягає розширеному тлумаченню.
Пленум Верховного Суду України в п.8 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29 грудня 1992 року №14 роз'яснив, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п.1 ст.134 КЗпП України), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст.135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений. За відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному обсязі.
Таким чином, відповідно до ст.135-1 КЗпП України, договір про повну матеріальну відповідальність може укладатися, якщо є одночасно три умови: досягнення працівником 18 років; наявність посади, яку працівник обіймає, або роботи, котрі він виконує у Переліку №447/24; виконання обов'язків згідно з посадою, а також роботи за фахом має бути безпосередньо пов'язане зі збереженням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням чи застосуванням в процесі виробництва довірених працівником цінностей.
Посада водія, яку відповідач ОСОБА_2 займає не включена до Переліку №447/24, а отже виходячи з вимог ст.135-1 КЗпП України позивач не мав права укладати договір про повну індивідуальну відповідальність з відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Згідно довідки КЕВ м.Житомир №2938 від 16 липня 2013 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 за останні два місяці складає 2404,44 грн. (а.с.55), а тому позов підлягає частковому задоволенню, суд стягує з відповідача на користь позивача 2404 грн. 44 коп. в якості шкоди в порядку регрессу.
Крім цього, при подачі позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору в розмірі 619,40 гривня, які суд стягує з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 212, 218, 221-223 ЦПК України, ст.ст. 993, 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України, Закону України «Про страхування», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, суд, -
Позов квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира - 2404 грн. 44 коп. в якості шкоди в порядку регресу, 619 грн. 40 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Житомирський районний суд Житомирської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: І.В.Зубчук