Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16
тел. 230-31-77
Іменем України
"19" березня 2008 р. Справа № А6/557-07
10-25 год.
Господарський суд Київської області в складі:
Головуючого судді Маляренка А.В.
Судді Тищенко О.В.
Судді Євграфової Є.П.
при секретарі Поднєбес О.В.
розглянувши адміністративну справу №А 6/557-07
за позовом Підприємства громадської організації «Київська міська асоціація
інвалідів по слуху «Призма», м. Обухів
до відповідача Обухівської об'єднаної державної податкової інспекції у
Київській обл., м. Обухів
про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00000018220/0/1838 від 25.09.07 р.
Представники:
позивача: Никоноров Є.В. (довіреність № б/н від 26.11.07 р.)
Негреша М.О. (довіреність № б/н від 26.11.07 р.)
Невмержицька О.В. (довіреність № б/н від 01.10.07 р.)
відповідача : Козленко С.Є. (довіреність № 51 від 29.10.07 р.)
Тасаєв К.Х. (довіреність № 41 від 25.09.07 р.)
Колодко О.М. (довіреність № 03 від 16.01.08 р.)
Березовий Є.П. (довіреність № 54 від 29.10.07 р.)
Обставини справи:
Підприємство громадської організації «КМАІС «Призма»(далі -позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про визнання не недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №00000018220/0/1838 від 25.09.07 р. виданого Обухівською ОДПІ (далі -відповідач) на підставі Акту №001536/220/32045000 від 17.09.07 р. «Про результати виїзної позапланової перевірки підприємства громадської організації «Київська міська асоціація інвалідів по слуху «Призма»з питань дотримання валютного законодавства за період з 08.09.06 р. по 31.08.07 р.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем неправомірно було встановлено порушення позивачем п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 р. «Про систему валютного контролю»(із змінами та доповненнями).
Провадження у справі було відкрите відповідно до ухвали від 12.11.2007 р. за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), розгляд справи було призначено на 27.11.2007 р. о 11:20 год.
Відповідачем по справі було подано клопотання №15940/10/10-040 від 26.11.07 р. з проханням здійснити розгляд справи А6/557-07 колегією суддів у відповідності до ч.2 ст. 24 КАС України.
Відповідно до Ухвали Голови господарського суду Київської обл. від 27.11.07 р. було призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченні на позов №16447/10/10-048 від 05.12.07 р., посилаючись на те, що позивач здійснив порушення норм чинного законодавства України, зафіксованих в акті перевірки.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Відповідно до ч.6 п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-ХІІ від 04.12.1990 р. (зі змінами та доповненнями), працівниками Обухівської ОДПІ у Київській обл. 17.09.07 р. була проведена виїзна позапланова перевірка підприємства громадської організації «КМАІС «Призма», з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 08.09.06 р. по 31.08.07 р. про що складено відповідний акт №001536/220/32045000 від 17.09.07 р.
На підставі вищевказаного акту відповідач прийняв рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №00000018220/0/1838 від 25.09.07 р. на загальну суму 11 296 252 грн.
Відповідач приймаючи оскаржуване рішення посилався на той факт, що позивач порушив приписи п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 р. «Про систему валютного контролю»(із змінами та доповненнями).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача такими, що задоволенню не підлягають з огляду на наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та компанією TRADING LIMITED, S.A.», яка є резидентом Республіки Панама, було укладено контракт №08/09/06 від 08.09.06 р., згідно з яким продавець(TRADING LIMITED, S.A.») зобов'язувався поставити на користь позивача комплектуючі до побутової техніки на загальну суму 2 236 991,79 доларів США. Відповідно до умов контракту поставка повинна була бути здійснена в строк до 07.11.06 р.
Позивач, 12.09.06 р. виконуючи умови п.3.1 вищенаведеного контракту, на підставі проформи-інвойсу №12/1 виставленого компанією TRADING LIMITED, S.A.», здійснив 100 % передоплату вартості товару, та перерахував 2 236 991,79 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №9 від 16.11.06 р.
Компанія TRADING LIMITED, S.A.»у строк передбачений контрактом №08/09/06 своїх обов'язків по поставці товару не виконала і в результаті чого, 16.11.06 р. позивач та компанія «KALISTER TRADING LIMITED, S.A.»уклали угоду про розірвання контракту №08/09/06 від 08.09.06 р.
Відповідно до умов вищенаведеної угоди Компанія TRADING LIMITED, S.A.»зобов'язувалась повернути отримані від позивача кошти в сумі 2 236 991,79 доларів США протягом 5 календарних днів, з дати укладення угоди, тобто до 21.11.06 р.
27.11.06 р. між позивачем та компанією LISTER TRADING LIMITED, S.A.», було укладено договір купівлі -продажу цінних паперів №К-58/11/2006-1, згідно із умовами якого, компанія TRADING LIMITED, S.A.»зобов'язалась продати позивачу векселі емітовані юридичною особою -нерезидентом за ціною 2 236 991,79 доларів США, а позивач зобов'язався сплатити їх вартість протягом 5-ти календарних днів, з дати укладення вищезазначеного договору.
Як вбачається із акту прийому-передачі від 27.11.06 р. компанія TRADING LIMITED, S.A.»передала позивачу відповідно до договору купівлі -продажу цінних паперів №К-58/11/2006-1 від 27.11.06 р. прості векселі, на загальну суму 2 236 991,79 доларів США.
Згідно із угодою про залік зустрічних однорідних вимог №06-12-06 від 06.12.06 р. укладеною між позивачем та компанією TRADING LIMITED, S.A.», сторони даної угоди (підприємство громадської організації «КМАІС «Призма»та компанія TRADING LIMITED, S.A.») домовились про взаємозалік зустрічних однорідних вимог, на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України.
На виконання укладеної угоди №06-12-06 від 06.12.06 р. позивач відмовився від грошових вимог на загальну суму 2 236 991,79 доларів США, у відповідності із вимогами контракту №08/09/06 від 08.09.06 р., за яким компанія TRADING LIMITED, S.A.»була боржником, а компанія TRADING LIMITED, S.A.», в свою чергу відмовилась від своїх вимог згідно із договором купівлі -продажу цінних паперів №К-58/11/2006-1від 27.11.06 р., за яким позивач був боржником 2 236 991,79 доларів США.
Відповідно до вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№185/94-ВР від 23.09.94 р., з метою контролю за розрахунками резидентів за експортними, імпортними та лізинговими договорами, а також з метою встановлення нового порядку надання резидентам індивідуальних ліцензій Національного банку України (далі -НБУ) на продовження законодавчо встановлених строків розрахунків за таким договорами, постановою Правління НБУ було затверджено Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями затвердженою постановою НБУ №136 від 24.03.99 р. (далі -Інструкція №136).
Згідно із п.7.10 Інструкції №136, банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в ліцензіях) виручки, товарів або об'єкта лізингу.
У відповідності із вимогами Інструкції №136 до відповідача надійшло повідомлення від ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» №09/738 від 04.01.07 р., в якому йшлося про виявлені порушення позивача законодавчо встановлених термінів розрахунків за імпортною операцією.
Відповідно до направлень ДПІ в Обухівському районі №000595/340 від 06.09.07 р. та №000592/336 від 31.08.07 р. відповідач провів позапланову виїзну перевірку позивача.
В результаті проведеної перевірки відповідачем було виявлені порушення позивача п.п. «е»п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 р. «Про систему валютного контролю»(із змінами та доповненнями), відповідно до якого, здійснення інвестицій за кордон , у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами -резидентами як дарунок або у спадщину , потребує наявності індивідуальної ліцензії НБУ.
Відповідно до п.1.1 Інструкції «Про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон», затвердженої Правлінням НБУ №122 від 16.03.99 р. (із змінами та доповненнями), інвестиція за кордон -це господарська операція, яка передбачає придбання суб'єктами інвестицій (резидентами) основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав, цінних паперів та їх похідних в обмін на валютні цінності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.
Отже, суд прийшов до висновку, що оскільки здійснена позивачем попередня 100% оплата згідно із вимогами контракту №08/09/06 від 08.09.06 р. фактично трансформувалась в оплату за договором купівлі -продажу цінних паперів №К-58/11/2006-1 від 27.11.06 р. то така операція є інвестицією за кордон, а отже підпадає під дію вищенаведеної Інструкції.
Відповідно до п.2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 р. «Про систему валютного контролю»(із змінами та доповненнями), за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії НБУ згідно із п.4 ст. 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії НБУ до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються міри відповідальності у вигляді штрафу у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перераховані у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій.
Посилання позивача на те, що фактично інвестицій за кордон він не здійснював, а лише здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог, як передбачено ст. 601 Цивільного кодексу України і в результаті йому і не треба було отримувати індивідуальну ліцензію НБУ на здійснення інвестицій за кордон, то суд не може погодитись із такими міркуваннями.
Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про порядок проведення розрахунків в іноземній валюті», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного контролю»та Цивільний кодекс України не виключає можливість припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за зовнішньоекономічними договорами, на фактичному здійсненні якого наполягає позивач, але припинення дебіторської та кредиторської заборгованості між суб'єктами при проведенні розрахунків за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог можливе лише за наявності відповідних умов, а саме:
- наявність заборгованості на момент зарахування зустрічних однорідних вимог;
- вимоги повинні бути зустрічними, що витікають із різних взаємних зобов'язань між двома сторонами і строк виконання по яких настав;
- вимоги повинні бути однорідними (грошові вимоги);
- припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог повинно здійснюватись у визначені Законом терміни.
Цієї ж думки дотримуються ДПА України, відповідно до Узагальнюючого податкового роз'яснення, затвердженого Наказом ДПА України №450 від 03.08.06 р., та Головне управління НБУ по м. Києву і Київській обл., яка викладена у Листі №10-105/13853 від 05.06.07 р.
Що стосується посилання позивача на те, що відповідач неправомірно застосував до нього санкції за порушення п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 р. «Про систему валютного контролю»(із змінами та доповненнями), то суд вважає його помилковим і таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Відповідно до п.11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-ХІІ від 04.12.1990 р (із змінами та доповненнями), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розміру встановлених законами України.
Згідно із п.3 Указом Президента України №734/99 від 27.06.99 р. «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», санкції, передбачені п.2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 р. «Про систему валютного контролю»(із змінами та доповненнями) застосовується НБУ до банків та інших фінансово -кредитних установ, органами державної податкової служби -до інших резидентів і нерезидентів України.
Відповідно до п.п.3.3 п.3 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом ДПА №542 від 04.10.99 р., зареєстрованого Міністерством юстиції України за №712/4005 від 19.10.99 р., рішення про застосування штрафних санкцій за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник за формою та в порядку, визначеними наказами ДПА України №253 від 21.06.01 р. « Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень -рішень платникам податків»та №110 від 17.03.01 р. «Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби».
У відповідності до Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, у разі порушення валютного законодавства до платників податків застосовуються штрафні та фінансові санкції у вигляді пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірах визначених відповідними законодавчими актами.
Отже, відповідач правомірно провів перевірку позивача та у відповідності із вищезазначеним прийняв оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 11 296 252 грн.
Таким чином матеріали справи свідчать про те, що позивач здійснив купівлю цінних паперів ( простих векселів) емітованих юридичною особою -нерезидентом на загальну суму 11 296 252 грн. без наявної індивідуальної ліцензії Національного банку України (яка є в даному випадку обов'язковою), тим самим грубо порушив норми чинного законодавства України. Доводи позивача цих висновків не спростовують.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 167 КАС України передбачено, що копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення направляється лише особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини постанови суд повідомляє час виготовлення постанови суду в повному обсязі. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати копію постанови чи ухвали в суді.
Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.124 Конституції, ст.ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, господарський суд, -
1. В позові відмовити в повному обсязі.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.
Головуючий суддя Маляренко А.В.
Суддя Тищенко О.В.
Суддя Євграфова Є.П.