19.03.09 р. Справа № 29/94а
м. Донецьк, вул. Артема, 157, к. 223
Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.
при секретарі судового засідання Говор О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовною заявою Державного підприємства “Селидіввугілля» м. Селидове
до відповідача: Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області
про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000582342/2 від 23.11.2006р. в частині основного платежу на суму 1689781 грн. та 1599501 грн. -штрафних(фінансових) санкцій.
Позивач, Державне підприємство “Селидіввугілля», звернувся до суду з позовною заявою до Селидівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000582342/2 від 23.11.2006р.
Ухвалою суду від 01.03.2007 року було відкрито провадження в адміністративній справі № 29/94а та призначено попереднє судове засідання.
Заявою від 06.06.2007р. позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000582342/2 від 23.11.2006р., предметом якого визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток загальною сумою 3737778 грн., в частині основного платежу на суму 1689781 грн. та 1599501 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.
Ухвалою суду від 15.01.2009 року було замінено відповідача по справі Селидівську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області, на її правонаступника - Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області. Цією ж ухвалою було закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки акту перевірки № 35/23-6-/33426253/315 від 27.07.2006 року, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, про порушення позивачем п.п. 1.22.1 п. 1.22. ст. 1, п.п. 5.2.1. п. 5.2., п. 5.1. ст. 5, п.п. 8.1.11, п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зроблені без урахування норм податкового законодавства.
Так, як зазначає позивач, відповідачем було зроблено висновки про те, що позивачем були завищені валові витрати шляхом віднесення до валових витрат вартості придбаних товарів на суму списаної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності. Проте, виходячи з норм п. 3.1. ст. 3, ст. 5, п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підстави для коригування валових витрат звітного періоду, в якому здійснено включення до складу доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, відсутні як такі, що не передбачені діючим законодавством. Зазначені витрати були віднесені до складу валових витрат у 2002-2003 роках за правилами формування валових витрат, визначених наведеним законом і до валових витрат спірних періодів не мають відношення. Позивач стверджує, що закінчення строку позовної давності не припиняє зобов'язань сторін у договорі, статус оплатного договору не змінюється на безоплатний та при отриманні продукції за договором купівлі-продажу, яким передбачено здійснення покупцем розрахунку за товар, такий товар не вважається безоплатно наданим.
Позивачем також зазначено, що висновки податкового органу про те, що позивачем були завищені амортизаційні відрахування, а саме, не були відкориговані амортизаційні відрахування на основні фонди, які отримані як безповоротна фінансова допомога, не узгоджуються з приписами законодавства, оскільки, з урахуванням ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для основних фондів 1 групи нарахування амортизації здійснюється з наступного кварталу після введення їх в експлуатацію, а для основних фондів груп 2, 3, 4 з кварталу, наступного за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, що входять до складу цих груп незалежно від фактичного здійснення розрахунків за такі основні фонди.
Позивач стверджує, що підпунктом 8.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який регламентує порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів, не передбачено коригування балансової вартості груп основних фондів та амортизаційних відрахувань в податковому періоді, в якому здійснено включення до складу доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності.
Позивачем, відповідно до доповнень до позовної заяви, додатково наведено, що відповідно до висновків акту перевірки від 21.04.2005 року № 78-23-0/00175254, ДВАТ шахта ім. Д.С. Коротченко при реорганізації повинно було відкоригувати суму від'ємного значення з урахуванням суми зменшеного від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, та з урахуванням наведеного актом перевірки № 35/23-6-/33426253/315 від 27.07.2006 року встановлено завищення загальної суми валових витрат за 2005 рік у розмірі 2690500 грн., у тому числі за періодами: за 4 квартал 2005 року на суму 1690500 грн. Позивач стверджує, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 21.04.2005 року № 78-23-0/00175254, щодо порушення позивачем п.п. 1.22.1 п. 1.22., п. 1.25. ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 не відповідають дійсності, оскільки, по-перше, відповідачем не списувалась заборгованість по підприємствам, що наведені в таблиці 5 наведеного акту, по-друге, по підприємствам, зазначеним в таблиці 6 акту, перевіряючими невірно встановлено період, в якому минув строк позовної давності, в подальших періодах ці суми кредиторської заборгованості списувались та враховувались у складі валового доходу.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з наступних підстав.
Щодо питання завищення загальної суми валових витрат на суму кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, відповідачем зазначено, що, якщо по закінченню терміну позовної давності, загальний термін якого складає три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари (роботи, послуги та ін.), сума його заборгованості за ці товари вважається безповоротною фінансовою допомогою, тобто, заборгованість за товари, відвантажені згідно договору купівлі-продажу, отримує статус безповоротної фінансової допомоги у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності і підпадає під дію п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та вартість цих товарів вважається доходом із інших джерел і оподатковується згідно діючого законодавства, при цьому, платник податків повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованих товарів.
З питання правильності визначення та нарахування амортизаційних відрахувань, відповідачем зазначено, що, з урахуванням п. 1.22. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та у зв'язку з тим, що позивач не здійснював витрати на придбання таких основних фондів, а кредиторська заборгованість по них є списаною, вони вважаються безоплатно отриманими, та, виходячи з того, що вартість безоплатно отриманих основних фондів не змінює балансову вартість груп основних фондів та не амортизується, платник податку має зменшити залишкову вартість основних фондів та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих протягом терміну їх використання.
Ухвалою суду від 06.06.2007 року по справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу. Після закінчення експертизи та надходження висновку експерта № 2918/25 від 23.10.2008 року, ухвалою від 29.12.2008 р. провадження по справі поновлено.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Фахівцями Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області проведено виїзну позапланову перевірку Державного підприємства “Селидіввугілля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.06.2005р. по 31.03.2006 року.
За результатами перевірки відповідачем, зокрема, зроблені висновки про порушення позивачем:
- пп. 1.22.1, пп. 1.22.2 п. 1.22. ст. 1; пп. 4.1.1., пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4; п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9., пп. 5.3.5 п. 5.3., пп. 5.6.1., пп. 5.6.2. п. 5.6., пп. 5.7.1. пп. 5.7. ст. 5, пп. 8.1.1., пп. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8; пп. 11.3.1, п. 11.3 ст. 11; пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого: занижено податок на прибуток за 2005 рік у розмірі 2342639 грн., у тому числі по періодам: 3 квартал 2005 року на суму 125746 грн., 4 квартал 2005 року на суму 2216893 грн., завищено податок на прибуток за 1 квартал 2006 року на суму 167838 грн.;
- п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - позивачем неправомірно відображено у Декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 рік суму від'ємного значення попереднього року у розмірі 2690500 грн.
Зазначені порушення та висновки відображені відповідачем у акті від 27.07.2006 року № 35/23-6-33426253/315 (надалі - акт перевірки).
На підставі висновків акту перевірки та після оскарження в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень від 07.08.2006 року, 23.11.2006 року та їх часткового скасування, відповідачем було складено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000582342/2 від 23.11.2006р. з податку на прибуток на загальну суму 3737778 грн.
Предметом спірного податкового повідомлення-рішення є визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2014941 грн. та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1722837 грн.
Податкове повідомлення-рішення № 0000582342/2 від 23.11.2006р. оспорюється позивачем частково в частині основного платежу на суму 1689781 грн. та 1599501 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.
Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято згідно з пп. «б» пп. 4.2.2. ст. 4, п. 17.1.3., п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі встановленого актом перевірки порушення відповідачем пп. 1.22.1, пп. 1.22.2 п. 1.22. ст. 1; пп. 4.1.1., пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4; п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9., пп. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5, п. 6.1. ст. 6, пп. 8.1.1., пп. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8; пп. 11.3.1, п. 11.3 ст. 11; пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
З акту перевірки, пояснень відповідача та наданого відповідачем розрахунку донарахованих сум та штрафних санкцій за актом перевірки позивача від 27.07.2006 року № 35/23-6-33426253/315 вбачається, що спірна сума основного платежу за наведеним податковим повідомленням рішенням (1689781 грн.) складається з наступних сум донарахувань податку на прибуток:
1484016 грн. - донарахування податку внаслідок встановлення податковим органом порушення пп. 1.22.1 п. 1.22. ст. 1; пп. 5.2.1. п. 5.2., п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» через завищення позивачем загальної суми валових витрат на суму кредиторської заборгованості за придбані товари, по якій минув строк позовної давності у розмірі 5936065,55 грн.
14839,00 грн. - донарахування податку внаслідок встановлення податковим органом порушення пп. 8.1.1., пп. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у завищенні амортизаційних відрахувань, а саме, не відкоригування амортизаційних відрахувань на основні фонди, які отримані як безповоротна фінансова допомога (по структурному підрозділу «ВП Ш. Курахівська»);
672625,00 грн. - донарахування податку внаслідок встановлення податковим органом порушення п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» через неправомірне відображення у Декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 рік суми від'ємного значення попереднього податкового року у розмірі 2690500,00 грн., внаслідок чого встановлено завищення у цій сумі загальної суми валових витрат за 2005 рік.
Стосовно завищення валових витрат на суму кредиторської заборгованості за придбані товари, по якій минув строк позовної давності у розмірі 5936065,55 грн.
Актом перевірки встановлено завищення позивачем суми валових витрат в частині придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг, які фактично отримані безоплатно на загальну суму 5936065,55 грн.
Розрахунком донарахованих за актом перевірки сум податку підтверджується донарахування податку на прибуток внаслідок списання кредиторської заборгованості за придбані товари, по якій минув строк позовної давності, в загальному розмірі 1484016 грн.
Актом перевірки, зокрема, встановлено порушення пп. 1.22.1 п. 1.22. ст. 1; пп. 5.2.1. п. 5.2., п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у наступному.
По Відокремленому підрозділу «Шахта ім. Д.С. Коротченко» відповідачем встановлено, що при складанні Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2006 року позивач зависив суму витрат на придбання товарів по рядку 04.1 вищевказаної Декларації на суму списаної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності у розмірі 727746,00 грн. Відповідачем зазначено, що ВП «Шахта ім. Д.С. Коротченко» списує кредиторську заборгованість, по якій минув строк позовної давності (у бухгалтерському обліку зроблено проводку Дт 631 («Розрахунки з вітчизняними постачальниками») Кт 717 («Дохід від списання кредиторської заборгованості»). В період утворення заборгованості згідно п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей, робіт (послуг) збільшувались валові витрати. Фактично товарно-матеріальні цінності, роботи (послуги) шахтою отримані безкоштовно. При списанні кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, не відкориговані валові витрати в частині придбання товарно-матеріальних цінностей, які фактично отримані безоплатно на суму 727746,00 грн., у тому числі у березні 2006 року на суму 727746,00 грн.
По Відокремленому підрозділу «Автобаза» відповідачем встановлено, що у зв'язку із закінченням терміну позовної давності у грудні 2005 року при списанні кредиторської заборгованості (безнадійна заборгованість) ТОВ «Торговий Дім Вуглеснабзбут», повинно було зменшити валові витрати в 4 кварталі 2005 року в частині придбання ТМЦ та послуг, які отримано фактично безоплатно, а тому їх вартість не відноситься до валових витрат, як та, що не відповідає визначенню валових витрат в понятті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - всього на суму 172569,39 грн.
Відповідачем у акті перевірки зазначено, що якщо на дату отримання товарів, робіт та послуг ВП «Автобаза» ДП «Селидіввугілля» збільшувало валові витрати по першому з подій згідно з пп. 11.22.1 п. 11.22. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а після закінчення терміну позовної давності кредиторська заборгованість за отримані товари, роботи, послуги вважається безповоротною фінансовою допомогою, то попередньо сформовані валові витрати повинні бути відкориговані на суму списаної кредиторської заборгованості.
По Відокремленому підрозділу «Шахта «Росія» перевіряючими встановлено, що у зв'язку із закінченням терміну позовної давності у періоді з 08.06.2005 року по 31.03.2006 року при списанні кредиторської заборгованості (безнадійна заборгованість), не зменшені валові витрати в частині придбання ТМЦ та послуг, які отримано фактично безоплатно, а тому їх вартість не відноситься до валових витрат, як та, що не відповідає визначенню валових витрат в понятті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - всього на суму 57245,00 грн., у т.ч. по періодам: за 9 місяців 2005 року - 3889,00 грн., за 2 квартал 2006 року - 53456,00 грн. ПДВ до податкового кредиту не віднесено.
По Відокремленому підрозділу «Шахта «Україна» податковим органом встановлено, що у зв'язку із закінченням терміну позовної давності у періоді з 08.06.2005 року по 31.03.2006 року при списанні кредиторської заборгованості (безнадійна заборгованість), не зменшені валові витрати в частині придбання ТМЦ та послуг, які отримано фактично безоплатно, а тому їх вартість не відноситься до валових витрат, як та, що не відповідає визначенню валових витрат - всього на суму 30430,00 грн., у т.ч. по періодам: за 9 місяців 2005 року - 30430,00 грн. У акті перевірки зазначено, що у періоді, що перевірявся, було списано прострочену кредиторську заборгованість по підприємствах, від яких було отримано ТМЦ, послуги, а саме: ТОВ «Нафтоторг» - матеріали на загальну суму 6636 грн., ТОВ «Селидівський ЗЗБВ» - матеріали на загальну суму 8640 грн., МПП «Мідас» - матеріали на загальну суму 20820 грн., 8-й ВГСО - матеріали на загальну суму 420 грн.
По Відокремленому підрозділу «Шахта «1-3 Новогродівська» в ході перевірки встановлено, що при складанні Декларацій з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2005 року, за 2005 рік, за 1 квартали 2006 року позивачем було завищено суму витрат на придбання товарів по рядку 04.1 вищевказаних декларацій з податку на прибуток підприємства (подані до ДП «Селидіввугілля» на вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей, робіт (послуг), які фактично були отримані безкоштовно у розмірі 4592868,64 грн.). Встановлено також, що ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» списує кредиторську заборгованість, по якій минув строк позовної давності, при цьому, при списанні такої кредиторської заборгованості, не відкориговані валові витрати в частині придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг, які фактично отримані безоплатно на суму 4592868,64 грн., у тому числі: 3 квартал 2005 року - 131003,41 грн., 4 квартал 2005 року - 4343911,33 грн., 1 квартал 2004 року - 117953,9 грн.
По Відокремленому підрозділу «Шахта «Курахівська» в ході перевірки встановлено, що при списанні кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності (безнадійна заборгованість), не відкориговані валові витрати в частині придбання ТМЦ та послуг, які отримані фактично безоплатно . Зазначено, що якщо на дату отримання товарів, робіт та послуг ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» збільшувало валові витрати по першій з подій згідно з пп. 11.22.1 п. 11.22. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а після закінчення терміну позовної давності кредиторська заборгованість за отримані товари, роботи, послуги вважається безповоротною фінансовою допомогою, то попередньо сформовані валові витрати повинні бути відкориговані на суму списаної кредиторської заборгованості на загальну суму 260690,42 грн., у тому числі по періодах: 3 квартал 2005 року у розмірі 194251,64 грн., 4 квартал 2005 року у розмірі 66338,78 грн., 1 квартал 2006 року у розмірі 100 грн.
Зазначено також, що ВП «Шахта «Курахівська» у періоді, що перевірявся, було списано прострочену кредиторську заборгованість по підприємствах, від яких було отримано ТМЦ, послуги, а саме: ТОВ «Донспецпром» - 7754,25 грн., ТОВ «Вуглепром» - 2539,02 грн., ДВАТ «Шахта ім. Д.С. Коротченко» - 75777 грн., ПП «Азовпроменерго» - 12750 грн., ТОВ «Промсервіз» - 27380 грн., ТОВ «Укрвторпром» - 1276,23 грн., ДВАТ УПТС - 113186,02 грн., ТОВ «Гормашвуглезбагачення» - 20027,90 грн.
По Відокремленому підрозділу «Виробниче управління теплофікації» відповідачем встановлено, що при списанні кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності (безнадійна заборгованість), не відкориговані валові витрати в частині придбання ТМЦ та послуг, які отримані позивачем фактично безоплатно, а тому і не вправі відносити їх вартість до валових витрат, бо їх вартість не відповідає визначенню валових витрат на суму 94417,00 грн., у тому числі по періодам: за 3 квартали 2005 року - 8417 грн., за 4 квартал 2005 року - 86000 грн. В акті перевірки зазначено, що якщо на дату отримання товарів, робіт та послуг ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» збільшувало валові витрати по першому з подій згідно з пп. 11.22.1 п. 11.22. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а після закінчення терміну позовної давності кредиторська заборгованість за отримані товари, роботи, послуги вважається безповоротною фінансовою допомогою, то попередньо сформовані валові витрати повинні бути відкориговані на суму списаної кредиторської заборгованості. Зазначено також, що ВП «Виробниче управління теплофікації» у періоді, що перевірявся, було списано прострочену кредиторську заборгованість по ТОВ «Красноармійський машзавод» у розмірі 92723,58 грн., яка виникла за договором від 28.07.2002 року № 4, а також, у грудні 2005 року списано кредиторську заборгованість на суму 10476,20 грн., у зв'язку з припиненням діяльності ТОВ «Віадук».
Таким чином, в ході перевірки податковим органом щодо спірної суми донарахувань зроблені висновки, які полягають у тому, що якщо сума кредиторської заборгованості платника податків по якій минув строк позовної давності перед іншою юридичною особою залишилась несплаченою після закінчення терміну позовної давності, то вона підпадає під визначення терміну “безповоротної фінансової допомоги», повинна бути включена до складу валових доходів податкового періоду, у який закінчився строк позовної давності, а крім того, платник податків зобов'язаний відкоригувати суму валових витрат шляхом зменшення суми валових витрат такого податкового періоду на суму кредиторської заборгованості по якої закінчився строк позовної давності.
На підставі наведених висновків відповідачем зроблені висновки про завищення позивачем валових витрат перевіреного періоду, внаслідок чого донарахований податок на прибуток в сумі 1484016 грн.
Зазначені висновки податкового органу не відповідають чинному податковому законодавству і є помилковими з огляду на наступне.
Згідно з п.3.1. ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3. ст..4 цього закону на суму валових витрат, визначених ст.5 даного закону та суму амортизаційних відрахувань, визначену згідно зі ст. 8, 9 закону.
Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) такими платниками податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п. 5.1.1 п.5.1 ст.5 даного закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажам продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених п.5.3.-5.8. цієї статті.
Підпунктами 5.3-5.8 ст. 5 даного закону визначено вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових витрат.
Пунктом 5.10 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що визначені у даному законі, не дозволяється.
Сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 цього закону, до валового доходу включаються суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, за винятком випадків, коли така безповоротна фінансова допомога та безоплатні товари (роботи, послуги) отримуються неприбутковими організаціями в порядку, визначеному п. 7.11 цього Закону, або такі операції здійснюються між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачає обов'язку платника податків зменшувати загальну суму валових витрат податкових періодів, у яких відбулося закінчення строків позовної давності на суму заборгованості по якій закінчився строк позовної давності. Закон визначає єдине правило - зобов'язання платника податку збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на таку суму. Проведення будь-яких коригувань валових витрат законом не передбачено.
Таким чином, не має жодних підстав для зменшення суми валових витрат періоду, у якому відбувається закінчення строку позовної давності, а тому безпідставні висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат перевіреного періоду та донарахування податку в цій частині.
Стосовно завищення амортизаційних відрахувань та донарахування податку на прибуток в сумі 14839,00 грн..
З акту перевірки та наданого відповідачем розрахунку донарахованих за актом перевірки сум податку вбачається, що, внаслідок невідкоригування позивачем амортизаційних відрахувань на основні фонди, які отримані як безповоротна фінансова допомога по структурному підрозділу «ВП Ш. Курахівська», відповідачем було донараховано податок на прибуток в розмірі 14839,00 грн.
Актом перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 8.1.1., пп. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у наступному.
Позивачем не відкориговано балансову вартість основних фондів та амортизаційні відрахування на основні фонди, які були отримані як безповоротна фінансова допомога відповідно до п. 1.22. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:
по Відокремленому підрозділу «Шахта «Росія» - у розмірі 251 грн., у т.ч. по періодах: 3 квартал 2005 року у розмірі 220 грн., 4 квартал 2005 року у розмірі 16 грн., 1 квартал 2006 року у розмірі 15 грн.
По Відокремленому підрозділу «Шахта «Курахівська» - у розмірі 59105,00 грн., у т.ч. по періодах: 3 квартал 2005 року у розмірі 2751 грн., 4 квартал 2005 року у розмірі 39765 грн., 1 квартал 2006 року у розмірі 16589 грн.
Відповідачем зроблений висновок, що виходячи з того, що вартість безоплатно отриманих основних фондів не змінює балансову вартість груп основних фондів та не амортизується, платник податку зобов'язаний відкоригувати залишкову вартість основних фондів та зменшити суму амортизаційних відрахувань, нарахованих протягом терміну їх використання, починаючи з дати вводу в експлуатацію таких основних фондів.
Таким чином, перевіркою правильності визначення суми амортизаційних відрахувань встановлено завищення суми амортизації перевіреного періоду на основні фонди, які були отримані як безповоротна фінансова допомога, в загальному розмірі 59356,00 грн.
При цьому, відповідач стверджує, що коригуванню (зменшенню на суму всіх амортизаційних відрахувань, нарахованих протягом трирічного терміну) підлягають амортизаційні відрахування податкового періоду, у якому відбулося закінчення строку позовної давності і у якому, за твердженням відповідача, придбані товари набули властивостей “безоплатно наданих товарів».
Наведені твердження податкового органу також не узгоджуються з приписами законодавства, яке регулює правовідносини щодо оподаткування прибутку підприємств з огляду на наступне.
По-перше, помилкові висновки відповідача, що товари за розрахунками за які закінчився строк позовної давності набувають статусу “безоплатно наданих товарів», оскільки відповідно до п. 1.23. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це:
товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;
роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;
товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.
Тобто, товари за розрахунками за які закінчився строк позовної давності не відповідають наведеним приписам закону. Попередня оплатність товарів (отриманих позивачем основних фондів) сторонами не оспорюється.
Відповідно до п. 8.1.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Відповідно до п. 8.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Згідно із п. 8.3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.
Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» також визначено (п. 8.4. ст.8), що балансова вартість груп основних фондів збільшується на суму вартості їх придбання, виготовлення або поліпшення.
Таким чином, для основних фондів 1 групи нарахування амортизації здійснюється з наступного кварталу після введення їх в експлуатацію, а для основних фондів груп 2, 3, 4 - з кварталу наступного за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, що входять до складу цих груп незалежно від фактичного здійснення розрахунків за такі основні фонди.
Коригування балансової вартості груп основних фондів та амортизаційних відрахувань в податковому періоді в якому здійснено включення до складу доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості за якою минув строк позовної давності приписами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено. Тобто, у відповідача були відсутні підстави для висновків про наявність у позивача обов'язку здійснити таке коригування, а також здійснювати у зв'язку з цим донарахувань податку у сумі 14839,00 грн.
Стосовно неправомірного відображення у декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 рік суми від'ємного значення попереднього податкового року у розмірі 2690500,00 грн.
Перевіркою, результати якої оформлено актом перевірки, встановлено, що на порушення п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем неправомірно відображено у Декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 рік суму від'ємного значення попереднього податкового року у розмірі 2690500,00 грн.
Зазначені висновки про порушення позивачем законодавства зроблені відповідачем на підставі того, що згідно наказу від 06.09.2005 року № 454 Міністерства палива та енергетики України, ДВАТ шахта ім. Д.С. Коротченко ДХК «Селидіввугілля» припинило діяльність шляхом реорганізації: приєднання до ДП «Селидіввугілля». Згідно з п. 6 наведеного наказу позивач є правонаступником усіх прав та обов'язків ДВАТ шахта ім. Д.С. Коротченко після завершення процедури припинення діяльності цієї юридичної особи відповідно до чинного законодавства.
Також відповідач у акті перевірки зазначає, що у 2005 році було проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ДВАТ шахта ім. Д.С. Коротченко ДХК «Селидіввугілля» за період з 01.04.2004 року по 31.12.2004 року, за результатами якої складено акт від 21.04.2005 року № 78-23-0/00175254. Документальною перевіркою при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток були встановлені порушення податкового законодавства, в результаті чого було зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2004 рік у розмірі 5918014,60 грн., у тому числі: зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2004 рік на суму 2690500 грн., зменшено балансових збитків попередніх податкових періодів, не компенсованих прибутками на суму 3227514,60 грн.
ДВАТ шахта ім. Д.С. Коротченко ДХК «Селидіввугілля» у 2004 році відповідно до наданих до відділення по м. Селидове та м. Новогродівка ОДПІ декларацій задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 8267500,00 грн., у тому числі: балансові збитки не компенсовані прибутками на суму 5577000,00 грн. та від'ємне значення об'єкту оподаткування 2004 року на суму 2690500 грн. Таким чином, ДВАТ шахта ім. Д.С. Коротченко при реорганізації повинно було відкоригувати суму від'ємного значення з урахуванням суми зменшеного від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток відповідно до акту перевірки від 21.04.2005 року № 78-23/0/00175254.
Таким чином перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено завищення загальної суми валових витрат за 2005 рік у розмірі 2690500 грн., у тому числі по періодам: за 4 квартал 2005 року на суму 2690500 грн.
В ході провадження по справі судом призначалась судово-бухгалтерська експертиза.
Висновок судово-економічної експертизи від 23.10.2008р. № 2918/25 доданий до матеріалів справи. Сторони належним чином ознайомлені з експертним висновком.
Як вбачається з експертного висновку, в ході проведеного експертом дослідження матеріалів справи та додатково наданих документів, ним встановлено, що ДВАТ «Шахта ім. Д.С. Коротченко» ДП «Селидіввугілля» у деклараціях з податку на прибуток за 1 квартал 2005 року, півріччя 2005 року, 3 квартали 2005 року та за 2005 рік задеклароване у складі валових витрат по рядку 04.9 від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового періоду в сумі 2690 тис. грн. При складанні зведеної декларації за 2005 рік ДП «Селидіввугілля у складі валових витрат по рядку 04.9 значиться враховане від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового періоду ДВАТ «Шахта ім. Д.С. Коротченко» ДП «Селидіввугілля» в сумі 2690 тис.грн. та не враховано висновки акту перевірки № 78/23-0/00175254 від 21.04.2005 року, а саме зменшення об'єкту оподаткування за 2004 рік в сумі 2690500 грн.
На підставі наведеного експертом зроблено висновки про те, що на підставі декларацій з податку на прибуток підприємства ДВАТ «Шахта ім. Д.С. Коротченко» ДП «Селидіввугілля» за 1 квартал 2005 року, півріччя 2005 року, 3 квартали 2005 року та за 2005 рік підтверджується висновок акту перевірки № 35/23-6-33426253/315 від 27.07.2006 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582342/2 від 23.11.2006р. про порушення позивачем п. 6.1. ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо неправомірного відображення у декларації з податку на прибуток за 2005 рік суми від'ємного значення попереднього податкового періоду у розмірі 2690500 грн.
Тобто, висновки про порушення позивачем наведених норм законодавства та правомірність донарахувань відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням податку на прибуток базуються на тому, що позивач повинен був врахувати при складанні зазначених декларацій висновки акту перевірки № 78/23-0/00175254 від 21.04.2005 року по ДВАТ «Шахта ім. Д.С. Коротченко» ДП «Селидіввугілля».
Висновок експерта не приймається судом в якості доказу по справі, а висновки відповідача щодо порушення позивачем законодавства в цій частині суд вважає помилковими з огляду на наступне.
Висновки відповідача про порушення позивачем законодавства грунтуються виключно на тій підставі, що ДВАТ шахта ім. Д.С. Коротченко, правонаступником якої є позивач, була зобов'язана зменшити суму від'ємного значення об'єкту оподаткування, оскільки актом перевірки від 21.04.2005 року № 78-23/0/00175254 встановлено неправомірність визначення у декларації ДВАТ шахта ім. Д.С. Коротченко від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2004 рік на суму 2690500 грн. та балансових збитків попередніх податкових періодів не компенсованих прибутками на суму 3227514,60 грн.
Діюче законодавство не визначає за обов'язок платника податків здійснювати будь-яке коригування, зміну, виправлення попередньо поданих ним декларацій, на підставі виключно актів перевірок складених податковими органами. Згідно діючого законодавства акт перевірки і викладені ним обставини не є обов'язковим для виконання платником податків, а є лише підставою для прийняття податковим органом відповідного рішення, яке в свою чергу і є обов'язковим для платника податків актом локальної дії, який створює, припиняє і змінює правовідносини у сфері оподаткування.
Як пояснено сторонами в ході судового розгляду спору, будь-яких донарахувань податків за наслідками встановленого в ході перевірки ДВАТ «Шахта ім. Д.С. Коротченко» ДП «Селидіввугілля» порушення не здійснювалось, відповідних податкових-повідомлень рішень, або інших рішень щодо зазначеного неправомірного, на думку податкового органу, відображення у декларації від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього податкового періоду в сумі 2690 тис. грн. - не приймалось.
Таким чином, безпідставні висновки як позивача так і експерта щодо обов'язку ДВАТ «Шахта ім. Д.С. Коротченко» здійснити коригування відповідних декларацій. Як наслідок, не узгоджуються з приписами законодавства твердження відповідача, що позивач був зобов'язаний врахувати при визначенні своїх податкових зобов'язань висновки податкового органу викладені у акті від 21.04.2005 року № 78-23/0/00175254, складеному за результатами перевірки ДВАТ «Шахта ім. Д.С. Коротченко».
Суд зазначає, що згідно наказу від 06.09.2005 року № 454 Міністерства палива та енергетики України, позивач є правонаступником прав і обов'язків ДВАТ шахта ім. Д.С. Коротченко в повному обсязі і з огляду на зазначену вище відсутність обов'язковості для платників податку вимог актів перевірок у нього були відсутні підстави не враховувати у своїй діяльності (в тому числі і у цілях оподаткування) відповідні наявні витрати, здійснені ДВАТ шахта ім. Д.С. Коротченко у своїй діяльності.
Крім того, суд зазначає, що з моменту реорганізації всі витрати ДВАТ шахта ім. Д.С. Коротченко і всі дії щодо відповідного їх обліку як в цілях господарської діяльності, так і в цілях оподаткування фактично є витратами ДП “Селідіввугілля» і відповідним чином повинні бути відображені як у бухгалтерському так і у податковому обліку. Між тим, як вбачається з акту перевірки, податковим органом не здійснювалась перевірка щодо спірних сум саме позивача. У акті перевірки відсутні посилання на відповідні господарські операції, не проведено дослідження відповідних сум витрат, відсутні посилання на документи, якими обґрунтовуються висновки про порушення позивачем законодавства. Лише посилання на акт перевірки від 21.04.2005 року № 78-23/0/00175254, складений за результатами перевірки іншого платника податків не може бути визнаний судом за належне визначення податковим органом податкових зобов'язань позивачу.
З огляду на викладене суд вважає безпідставним та необґрунтованим визначення відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням суми податку на прибуток в розмірі 672625,00 грн.
Стосовно застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Як вбачається із спірного податкового повідомлення рішення, штрафні (фінансові) санкції у спірній сумі застосовані до позивача на підставі п. 17.1.3., п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Щодо застосування санкцій на підставі наведеного п. 17.1.3., то встановлена судом безпідставність визначення сум податкових зобов'язань в розмірі 1689781 грн. обумовлює безпідставність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 844890,50 грн.
Щодо санкцій в іншій спірній частині, застосованих на підставі наведеного п. 17.1.6. ст. 17, то з цього приводу суд зазначає наступне.
Пункт 17.1.6. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Відомостей щодо засудження за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків посадової особи позивача матеріали справи не містять, доказів такого засудження суду не надано.
Відносно положення наведеної норми щодо декларування переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, то, як зазначалось, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3. ст..4 цього закону на суму валових витрат, визначених ст.5 даного закону та суму амортизаційних відрахувань, визначену згідно зі ст. 8, 9 закону.
Тобто, закон не встановлює при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток необхідності здійснення будь-якої оцінки об'єкту оподаткування платником податку. Механізм визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню полягає у відображенні у декларації сукупних сум валових доходів, сукупних сум валових витрат, сум амортизаційних відрахувань і визначення на їх підставі суми прибутку.
Суд вважає, що застосування штрафів, визначених п. 17.1.6. ст. 17 стосовно податку на прибуток можливе тільки у тому випадку, коли платником податку задекларовані суми валових доходів, валових витрат від відповідних операцій з придбання або продажу товарів (робіт, послуг) (тобто їх суми віднесені до складу відповідних розділів декларації з податку на прибуток), але перевіркою встановлено, що ці суми не відповідають дійсним сумам таких господарських операцій. Зокрема, встановлено, що товари придбані і їх вартість віднесена до складу валових витрат, але фактично товари були придбані за нижчою (відбулася переоцінка) ціною. Або товари продані і вартість продажу віднесена до складу валових доходів, але встановлено, що фактично товари були продані за вищою (відбулася недооцінка) ціною. Будь-яке недекларування об'єктів оподаткування, або декларування з порушенням інших норм або порядку не може бути підставою для застосування до платника податку штрафів визначених п. 17.1.6. ст. 17 зазначеного закону.
У даному випадку відповідачем не визначено та документально не підтверджено, що позивачем до складу показників, на підставі яких визначається оподатковуваний прибуток віднесені суми, які не відповідають дійсності. Таке на випливає ні з акту перевірки, не доведено відповідачем і у ході судового засідання. Відповідачем не наведені ні самі операції, які він вважає переоціненими або недооціненими, ні їх дійсна та задекларована сума, ні документи з яких така невідповідність випливає.
Таким чином, суд доходить до висновку про безпідставне застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі 17.1.6. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Враховуючи викладене, вимоги позивача про визнання недійним податкового повідомлення-рішення № 0000582342/2 від 23.11.2006р., в частині основного платежу в сумі 1689781 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1599501 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 1, 3, 4, 5, 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 1, 4, 5, 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 2, 17-20, 69-72, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Позовні вимоги Державного підприємства “Селидіввугілля» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000582342/2 від 23.11.2006р., предметом якого визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток загальною сумою 3737778 грн., в частині основного платежу на суму 1689781 грн. та 1599501 грн. - штрафних (фінансових) санкцій - задовольнити.
Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Селидівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 0000582342/2 від 23.11.2006р., предметом якого визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток загальною сумою 3737778 грн., в частині основного платежу на суму 1689781 грн. та 1599501 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.
Присудити Державному підприємству “Селидіввугілля» з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Гончаров С.А.