Запорізької області
08.12.08 Справа № 28/462/08
Суддя
За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя
До відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Запоріжжя
Суддя О.В. Яцун
Представники:
від позивача:ОСОБА_3 -представник на підставі довіреності №ВКР 860671 від 16.10.2008р.
від відповідача: ОСОБА_4 -представник на підставі довіреності №ВЕТ 014122 від 19.09.2008р.
Заявлені вимоги про стягнення з ПП ОСОБА_2 64000грн.00коп. штрафних санкцій за попереднім договором від 06.07.2005р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.11.2008р. № 28/462/08 порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 11.11.2008р., у сторін витребувані всі необхідні документи та докази для розгляду справи.
Разом з позовними вимогами, на адресу суду надійшло клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на магазин -склад, що належить на праві приватної власності ПП ОСОБА_2, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 170 Б.
Ухвалою суду від 24.10.2008р. в задоволені клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у справі №28/462/08 шляхом накладання арешту на магазин-склад, що належить на праві приватної власності ПП ОСОБА_2, який розташований за адресою: м.Запоріжжя, пр-т Леніна, 170-Б було відмовлено.
За клопотанням представників сторін справа розглядалась без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
В судовому засіданні, яке відбулося 11.11.2008р. представник позивача заявив клопотання про уточнення позовних вимог.
Клопотання заявлено у відповідності до ст.22 ГПК України, прийнято судом до розгляду та задоволено.
На підставі чого, представник позивача просить суд стягнути з ПП ОСОБА_2 64000грн.00коп. штрафних санкцій за попереднім договором від 06.07.2005р.
З метою надання додаткових доказів у судовому засіданні було оголошено перерву до 25.11.2008р.
Представник позивача наполягає на задоволені позовних вимог з підстав, що зазначені в позові.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує, в обґрунтування заперечень посилається на сплив дії попереднього договору. До того ж, зазначає, що позивач документально не довів заявлені вимоги, ніяких пропозицій щодо укладання основного договору від позивача на адресу відповідача не надходило. Також представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про застосування строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволені позовних вимог.
З метою підготовки рішення в повному обсязі в судовому засіданні оголошувалась перерва до 08.12.2008р.
В судовому засіданні 08.12.2008р. у відповідності до ст.85 ГПК України представникам сторін за їх згодою було оголошено рішення в повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив:
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно з ч.І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.
Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як свідчать надані до суду документи, 06.07.2005р. між ПП ОСОБА_1(сторона-2) та ОСОБА_2 (сторона-1) було укладено попередній договір, за умовами якого, сторони зобов'язуються в майбутньому до 01 січня 2007р. укласти та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу нерухомого майна (основний договір), за яким сторона-1 буде продавцем, а сторона-2 покупцем майна.
Згідно п.2 попереднього договору сторони узгодили, що предметом майбутнього договору купівлі-продажу буде нежитлове приміщення по проспекту Леніна, б.170-Б, магазин-склад ПП ОСОБА_2 в місті Запоріжжі.
Пунктом 5.2 договору встановлено, що сторона, яка ухиляється від укладання основного договору на вищезгаданих умовах, повинна сплатити іншій стороні неустойку, яку сторони встановили у сумі 64000грн.00коп. та відшкодувати завдані простроченням збитки.
Відповідно до п.6.1 попереднього договору зобов'язання, що встановлені цим договором, припиняються, якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про укладання основного договору.
Сторона-1 свідчить, що сума 64000грн.00коп отримана від сторони-2 повністю до підписання цього договору.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що у відповідності до п.4.1 попереднього договору ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 в якості передоплати за нерухоме майно грошові кошти у сумі 64000грн.
Згідно з ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Приписами ст.ст. 12,13,14 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Із аналізу наведеного вище законодавства слідує, що особа може звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.
Суд, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню в силу наступного:
Нормами ч.1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Разом з тим, як вже було зазначено вище попередній договір було укладено сторонами на строк до 01 січня 2007р., тобто сторони зобов'язались в зазначений строк здійснити певні дії, а саме укласти основний договір купівлі-продажу нерухомого приміщення.
Частиною 3 ст.635 ЦК України встановлено, що зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладання.
Згідно зі ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Доказів звернення однієї із сторін до опонента в обумовлений попереднім договором строк саме до 01.01.2007р. з пропозицією про виконання зобов'язань щодо укладання основного договору купівлі-продажу нерухомого майна суду не надано.
У відповідності з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом з тим, позивач документально не довів ухилення відповідача від оформлення та підписання основного договору купівлі-продажу.
Позивачем надано листи від 21.12.2006р. та від 25.12.2006р. про запрошення відповідача укласти та підписати основний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, які суд не вважає належними доказами намагань позивача укласти з відповідачем договору купівлі-продажу на виконання умов попереднього договору, оскільки доказів надсилання зазначених листів на адресу відповідача суду не надано.
Крім того, акти про відмову представників відповідача в отриманні кореспонденції складені в односторонньому порядку.
Також умовами попереднього договору чітко не встановлено обов'язку відповідача щодо звернення з пропозицією до позивача про укладання основного договору купівлі-продажу.
В матеріалах справи міститься лист відповідача від 29.08.2007р. з доказами надсилання листа на адресу позивача, яким було повідомлено ОСОБА_1про згоду ОСОБА_2 укласти договір купівлі-продажу нежитлового приміщення.
В зазначеному листі міститься посилання на попередній договір від 06.07.2005р.
В той же час суд приходить до висновку, що зазначений лист не може вважатися пропозицією продажу майна саме за попереднім договором від 06.07.2005р., оскільки відповідно до ч.3 ст.635 ЦК України зобов'язання сторін за останнім є припиненими з 01.01.2007р. і пропозиція продажу майна повинна була здійснюватися також до 01.01.2007р.
Нормами ст. 216 ГК України зазначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Разом з тим, вина відповідача в порушені умов попереднього договору позивачем не доведена, таким чином підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій у позивача не виникло.
З урахуванням зазначеного, позовні вимоги щодо стягнення з ПП ОСОБА_2 штрафних санкцій у розмірі 64000грн.00коп. задоволенню не підлягають.
За таких обставин, приймаючи до уваги той факт, що строк дії попереднього договору сплив, та жодна із сторін у встановлений договором строк не скористалась правом подальшого укладання договору купівлі-продажу, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з ПП ОСОБА_2 штрафних санкцій у розмірі 64000грн. є безпідставними, нормативно та документально не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до норм ст.256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Строки позовної давності встановлені нормами ст.ст.257, 258 ЦК України.
Згідно з ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Враховуючи той факт, що попередній договір було укладено 06.07.2005р. строком дії до 01.01.2007р., тобто про порушення своїх прав позивач дізнався 02.01.2007р.
Таким чином, позивачем пропустив строк звернення до суду з вимогами про стягнення штрафних санкцій.
Доводи позивача спростовуються вищевикладеними обставинами.
Судові витрати відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст.44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд,
В задоволені позовних вимог відмовити.
Суддя О.В. Яцун
Рішення підписано: 08 грудня 2008р.