26 березня 2009 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді: - Бородіна М.М.,
суддів: - Міненкової Н.О.,
- Ларенка В.І.,
при секретарі: - Руссу К.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, знесення самовільної прибудови, відновлення первісного стану, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, -
У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернулась у суд з позовом до ОСОБА_2 З урахуванням подальших уточнень позивач просила задовольнити її вимоги та зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні власністю, знести самовільну прибудову, ліквідувати зливну яму, відновити демонтовану частину жилого будинку, паркану і розібраних сараїв, відшкодувати матеріальні збитки та моральну шкоду.
11 липня 2008 року представники позивача - ОСОБА_3. та ОСОБА_4. звернулись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 видати їм ключі від замків, що встановлені на вхідній хвіртці у домоволодінні АДРЕСА_1.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2008 року задоволене клопотання представників позивача про вжиття заходів забезпечення позову та ОСОБА_2 зобов'язано не перешкоджати ОСОБА_1, яка мешкає у буд. АДРЕСА_1 або її представникам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у здійсненні права вільного доступу до домоволодіння АДРЕСА_1 та видати їм ключі від воріт з вул. Азовської для доступу до будинку. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим в майбутньому виконання рішення суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, посилаючись на те, що оскаржуваною ухвалою суттєво порушуються її права як власника.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції, зобов'язавши її видати ключі представникам позивача, забезпечив таким чином право вільного доступу до домоволодіння АДРЕСА_1 стороннім особам, які там не проживають. Крім того, сама ОСОБА_1 ніколи не проживала та не проживає у будинку, а на теперішній час її квартира взагалі зруйнована та не існує як об'єкт власності.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
За ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі - постанова), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Суд першої інстанції, зобов'язавши ОСОБА_2 видати ключі ОСОБА_4, не з'ясував, чи наділяла представника таким повноваженням щодо розпорядження своїм майном сама ОСОБА_1 На а. с. 184 міститься видана позивачем довіреність на ім'я ОСОБА_4, однак, будь-які спеціально обумовлені повноваження щодо наділення представника правом управління чи розпорядження майном - у ній відсутні.
Не зважаючи на те, що матеріали справи містять відомості про існування кількох входів у двір домоволодіння АДРЕСА_1 - як зі сторони вул. Азовської, так і зі сторони пров. Долинного та на те, що належна позивачу квартира НОМЕР_1 була розташована саме зі сторони пров. Долинного, суд першої інстанції зобов'язав відповідача видати ключі від воріт зі сторони вул. Азовської і нічим не мотивував таке своє рішення (а. с. 153 - протокол огляду місця події; а. с. 7 - позовна заява).
У резолютивній частині ухвали суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 мешкає у буд. АДРЕСА_1 які і відповідач ОСОБА_2 Однак, судом не прийнято до уваги, що квартири НОМЕР_2, НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1 станом на жовтень 2008 року відсутні у зв'язку з їх руйнуванням (а. с. 111 - 112 -висновок комплексної трасо логічно - будівельної експертизи).
Згідно п. 4 постанови, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Суд першої інстанції не зазначив мотивів, з яких дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
На думку судової колегії, районний суд, зобов'язавши ОСОБА_2 не перешкоджати позивачу та її представникам у здійсненні права вільного доступу до домоволодіння та видати їм ключі від воріт для доступу до будинку, фактично вирішив позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні власністю.
Судова колегія, керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 319 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2008 року - скасувати та постановити нову.
У задоволенні заяви представників позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 видати їм ключі від замків, встановлених на вхідній хвіртці у домоволодіння АДРЕСА_1 - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий суддя -
Судді -