Справа № 22ц- 59 /2009 р. Головуючий 1-ї інст. - Ніколаєнко І.В.
Категорія - самочинне будівництво Доповідач - Карімова Л.В.
03 березня 2009 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Карімової Л.В.,
суддів: Яцини В.Б.,
Кірсанової Л.І.,
при секретарі Коршун І.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 січня 2008 року по справі за позовом виконавчого комітету Київської районної в місті Харкові ради до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про знесення самовільно побудованого гаражу,
У листопаді 2005 року виконавчий комітет Київської районної в місті Харкові ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2. про знесення самовільно побудованого нею гаражу на території домоволодіння АДРЕСА_2.
В обґрунтування позову посилався на те, що при будівництві гаражу не витримана відстань до сусіднього домоволодіння АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_2., чим порушує її права.
Згідно рішення виконкому Київської районної в місті Харкові ради від 03.12.2002 року № 298-5 ОСОБА_1 була зобов'язана знести самовільно побудований гараж у термін до 15.12.2002 р., однак до теперішнього часу гараж не знесений.
Подалі позов було доповнено вимогою про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача судових витрат в сумі 08 грн.50 коп.
ОСОБА_1 позов не визнала, зазначаючи, що будинок АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_2., розташований на відставні менше
1 метру від її будинку, що також не відповідає нормам БНІП та ДБН.
Третя особа - ОСОБА_2. позовні вимоги виконкому Київської районної в місті Харкові ради підтримала та звернулася з самостійними вимогами до ОСОБА_1 про її зобов'язання знести самовільно побудований гараж, стягнення моральної шкоди у сумі 10 000 грн., витрат на юридичну допомогу у сумі 2 000 грн. та понесених судових витрат по сплаті судового збору ( державного мита) в сумі 100 грн. і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді. Посилалася на те, що ОСОБА_1 порушує її права по користуванню та обслуговуванню будинку, що про ізводить до його руйнування. Вважає, що стресові ситуації, які пов'язані з неправомірними діями відповідачки, призвели до смерті її чоловіка та загрожує її життю, оскільки стіна будинку без ремонту може обвалитися.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 січня 2008 року позовні вимоги виконавчого комітету Київської районної в місті Харкові ради та ОСОБА_2 про знесення самовільно побудованого гаражу на території домоволодіння АДРЕСА_2 задоволено: ОСОБА_1 зобов'язано за власний рахунок знести вказаний самовільно побудований гараж.
З ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Київської районної в місті Харкові ради стягнуто понесені витрати на оплату державного мита в сумі 08 грн. 50 коп.
З ОСОБА_1на користь ОСОБА_2 стягнуто 30 грн. за сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2. відмовлено за безпідставністю.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2008 року в зазначеному рішенні виправлена помилка: зазначено, що вступна та резолютивна частини рішення та рішення суду за позовом виконавчого комітету Київської районної в місті Харкові ради до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про знесення самовільно побудованого гаражу було ухвалене 25.01.2008 року.
На рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 січня 2008 року ОСОБА_1та ОСОБА_2. подали апеляційні скарги.
ОСОБА_2. в своїй апеляційній скарзі просить скасувати вказане рішення в частині відмови у задоволенні її позовних вимог щодо стягнення на її користь з ОСОБА_1моральної шкоди в сумі 10 000 грн., витрат на юридичну допомогу в сумі 2 000 грн. та понесених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 100 грн. та постановити в цій частині нове рішення про задоволення її вимог.
Вважає неврахованим судом, що неправомірні дії ОСОБА_1щодо самочинної побудови гаражу призвели до смерті її чоловіка ОСОБА_3. та загрожує її життю, оскільки стіна будинку має щілини та отвори, може зруйнувати весь будинок.
Зазначені обставини призвели до захворювання членів її родини, сварки та інші негативні наслідки.
Витрати по сплаті неї судових витрат по сплаті судового збору та оплаті допомоги адвоката підтверджується відповідними квитанціями.
Зазначає, що відмовивши у задоволенні її вимог в цій частині, суд порушив норми ст.ст. 23. 1167 ЦК України та ст.. 88 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 січня 2008 року в частині зобов'язання її знести самовільно побудований гараж та відмовити в задоволенні позовів виконкому Київської районної в місті Харкові ради та ОСОБА_2 про знесення гаражу.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими.
Зазначає, що оскільки матеріали справи не містять висновків експертизи щодо порушення нею норм ДБН при будівництві гаражу, доводи позивачів, що він є самовільною побудовою не обґрунтовані.
Крім того під час розгляду справи цей гараж переобладнано нею під господарчу побудову - сарай, який згідно свого цільового призначення не порушує протипожежних норм.
Крім того вважає, що судом порушені вимоги ст.. 267 ЦК України, оскільки на 27.09.2001 року виконкому вже було відомо про факт самовільного будівництва, однак судом не застосовані вимоги закону щодо сплину строку позовної давності.
Вислухавши пояснення учасників процесу, що з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, судова колегія вважає, що скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи домоволодіння АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1на праві приватної власності. На території цього домоволодіння побудований гараж розміром 6,0 м х 7,0 м, який не відповідає вимогам ДБА 79-92 та ДБН 360-92.
На підставі рішення виконкому Харківської міськради від 22.11. 2000 р. за № 1583 КВЖРЕП-1 Київського району м. Харкова приписами від 22.11. 2000 року та від 05.11. 2001 року зобов'язував ОСОБА_1 знести самовільно побудований гараж та привести земельну ділянку у належний стан.
Постановою інспекції Держархбудконтролю виконкому Харківської міської ради від 23.08.2001 р. за № 871 ОСОБА_1притягнута до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 96 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17 грн., який нею оплачений (а.с. 10-11).
Згідно рішення виконкому Київської в місті Харкові ради від 03.12.2002 року за № 298\5 ОСОБА_1зобов'язано знести самовільно побудований гараж до 15.12.2002 року (п.1). У разі невиконання ОСОБА_1п.1 цього рішення КПЖРЕП-1 повинно організувати знесення самовільно побудованого гаражу . Кошти, витрачені на знесення гаражу, стягнути з ОСОБА_1у встановленому законом порядку.(а.с.5).
Оскільки зазначене рішення не було виконано ОСОБА_1та КПЖРЕП-1 в установлений строк, ОСОБА_3. звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність виконкому Київської в місті Харкові ради. Постановлені по справі судові рішення суду першої та апеляційної інстанції були скасовані ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2007 р. з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановляючи рішення про задоволення позовів виконкому Київської районної в місті Харкові ради та ОСОБА_2 про знесення самовільно збудованого гаражу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з вимог п.7 ст. 376 ЦК України, оскільки факт істотного порушення будівельних норм і правил при самовільному будівництві ОСОБА_1гаражу підтверджено сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи, що досліджені судом.
При цьому посилання ОСОБА_1на те, що матеріали справи не містять висновків експертизи щодо порушення нею норм ДБН при будівництві гаражу, тому доводи позивачів, що він є самовільною побудовою є тільки їх припущеннями, судова колегія вважає безпідставними.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 11 та ст. 212 ЦПК України судом першої інстанції розглянута справа на підставі поданих сторонами доказів.
ОСОБА_1 при розгляді цієї справи не надано до суду достовірних доказів, які відповідно до ст.ст. 58-60 ЦПК України могли свідчити про узаконення нею збудованого гаражу або переобладнання його під іншу господарчу забудову.
Доводи ОСОБА_1про те, що будинок, в якому проживає ОСОБА_2., також не відповідає вимогам ДБН, не є підставою для відмови у задоволенні позовів, оскільки зазначені обставини не стосуються предмету та підстав заявлених позовів.
Крім того посилання ОСОБА_1на те, що судом порушені вимоги ст.. 267 ЦК України, оскільки ще на 27.09.2001 року виконкому вже було відомо про факт самовільного будівництва, однак судом не застосовані вимоги закону щодо сплину строку позовної давності, також не ґрунтуються на законі та матеріалах справи.
Як пояснив в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1та не спростовується доводами її апеляційної скарги, відповідачка перебудувала гараж на господарську побудову - сарай у 2006 р., що згідно ч.1 ст. 264 ЦК України є підставою для переривання перебігу строку позовної даності. До цього часу питання про знесення самовільно побудованого гаражу неодноразово вирішувалося органами виконкому. Зазначені обставини свідчать про те, що строк позовної давності позивачами не пропущено.
Судова колегія вважає також безпідставними й доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, оскільки матеріали справи не містять достовірних доказів щодо спричинення їй моральної шкоди відповідачкою на підставах та в обсязі, зазначених ОСОБА_2
Оскільки ОСОБА_2. відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, районний суд обґрунтовано на підставі ст. 88 ЦПК України відмовив їй у відшкодуванні судових витрат.
Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, що є підставою для відхилення апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст. 303.304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
Апеляційні скарги ОСОБА_1та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 січня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання цією ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: