Справа № 22ц -446/08 Категорія 44
Головуючий у першій інстанції Боярський О.О. Доповідач Ісаєва Н.В.
13 лютого 2008 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Косогор Г.О.
суддів Ісаєвої Н.В., Ткачук О.О.
при секретарі Зелінському О.А. роззглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 9 жовтня 2007 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів,-
встановила:
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1
Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала.
Відповідач у судовому засіданні позовом не визнав.
Рішенням суду позов задоволено.
На рішення суду відповідач приніс апеляційну скаргу в який просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього аліменти у сумі по 161 грн. щомісяця на кожну дитину.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
У судовому засіданні встановлено, що позивачка та відповідач проживали однією сім'єю без укладання шлюбу з 1989 року від шлюбу мають неповнолітніх дітей : дочку -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в теперішній час разом не проживають неповнолітні дітипрож иваютьта знаходяться на утриманні позивачки.
Рішенням Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 30.09.2002 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей : дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 50 грн. щомісяця, починаючи з 22.08.2002 року до 02.04.2009 року; та дочки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 50 грн. щомісяця, починаючи з 22.08.2002 року до 28.11.2011 року.
Позивачка просила збільшити розмір аліментів, стягнутих згідно рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 30.09.2002 року, вказуючи, що цих грошей недостатньо для утримання дітей, для покупки їжі, одягу, ліків та у зв'язку з чим потребує більших коштів на утримання. Крім того вона посилася на зміни до ч.2 ст.182 СК України, згідно яких розмір аліментів не може бути менш ніж 30% прожиткового мінімуму.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за змовленістю сторін між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду або за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або хпіпшення здоров'я когось з них.
Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.. 184 цього Кодексу.
Таким чином, суд дійшов до правильного висновку збільшивши розмір аліментів, у твердій грошовій сумі з 50 грн. до 250 грн. щомісяця, на кожну дитину.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, ч.1 п. 1 ст. 307, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 9 жовтня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців.