Справа №: 22ц-102/09 Номер рядка статистичного звіту: № 45
Головуючий у першій інстанції: Кривка В.П. Доповідач: Кемінь М.П.
іменем України
6 лютого 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого: Кеміня М.П.
суддів: Готри Т.Ю., Куштана Б.П.
при секретарі: Коновчук Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 по дорученню ОСОБА_2 на рішення Міжгірського районного суду від 4 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ізківської сільської ради Міжгірського району про скасування рішення Ізківської сільської ради та зобов'язання виділити земельної частки (паю) в натурі відповідно до розміру зазначеного в сертифікаті,
ОСОБА_1 через свого представника оскаржила зазначене рішення суду першої інстанції яким її позовні вимоги задоволено частково та скасовано рішення 22-ї сесії Ізківської сільської ради № 9 від 10.08.2008 року про безплатну передачу у власність ОСОБА_1 земельної частки (пай) пл. 1.0 га в урочищі «Літовища» в с Ізки для ведення особистого селянського господарства згідно до сертифікату. В регаті позову, щодо зобов'язання Ізківську сільську раду виділити ОСОБА_1 земельної частки (паю) в натурі відповідно до розміру зазначеного в сертифікаті - відмовлено. Апелянт в своїй прохальній частині просить рішення суду скасувати в цілому та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вважають, що висновок суду є суперечливим оскільки він визнав незаконним та скасував відповідне рішення відповідача, однак на думку апелянта безпідставно відмовив у зобов'язанні відповідача про виділення їй земельної ділянки в розмірі 2.15 га як це зазначено в сертифікаті.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені наступні фактичні дані: - згідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086373 позивачка ОСОБА_1 має право на земельну частку (пай) яка знаходилася у колективній власності КСП «Пролісок» с Ізки, Міжгірського району, Закарпатської області в розмірі 2.15 умовних кадастрових гектарах.
В подальшому ОСОБА_1 згідно державного акту на право приватної власності серії ІІ-ЗК № 005926, одержала у власність земельну ділянку площею 1.5944 га. реалізувавши своє право на виділення земельної частки (паю) в натурі. Вказаний державний акт рішенням Міжгірського районного суду від 21.05.2008 року визнано недійсним.
16.06.2008 р. ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою виділити їй в натурі земельну ділянку площею 2.15 га згідно наявного у нею сертифікату.
2
Рішенням 22-ї сесії Ізківської сільської ради № 9 від 10.08.2008 року, вказану заяву задоволено частково та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку в урочищі «Літовища» в розмірі 1.0 га.
Позивачка не погоджуючись з вказаним рішенням посилалася на те, що таке є незаконним, оскільки сільська рада не вправі зменшувати на власний розсуд площу земельної ділянки яка зазначена в сертифікаті.
Суд першої інстанції скасовуючи оспорюване рішення сесії Ізківської сільської ради правомірно прийшов висновку, щодо його незаконності із таким висновком суду погоджується і колегія судців виходячи із наступного.
Так в відповідності до ст. З Указу Президента України від 08.08.95 № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та вимог форми сертифікату на право на земельну долю (пай) затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.95 № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну долю (пай) встановлено, що розмір земельної долі (пою) вказується у відповідному сертифікаті на право на земельну долю (пай) та визначається в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі.
Сертифікат на право на земельну долю (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на виділення земельних частки (паю) в натурі відповідно до пунктів 16,17 Перехідних положень ЗК України.
Власник земельної долі (паю) має право на виділення земельних частки (паю) в натурі і отримання права власності на виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки в відповідності із Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв). Статтею 5 вказаного Закону визначені повноваження сільських рад щодо виділення в натур на місцевості земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).
Із системного аналізу вищевказаних правових норм, що регулюють спірні правовідносини, вбачається, що сільські ради при реалізації зазначених повноважень щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не наділенні відповідними повноваженням щодо зміни розміру земельної долі (паю). За таких обставин суд прийшов до вірного висновку, що відповідач не вправі змінювати розмір земельної долі позивачці ОСОБА_1 при реалізації нею свого права на виділення вказаної частки (паю) в натурі.
Стосовно вимоги позивачки щодо зобов'язання відповідача виділити їй в натурі на місцевості земельну ділянку площею 2.15 га відповідно до сертифікату, то суд відмовляючи у цій частині позову констатував, що такі вимоги є передчасними, оскільки це відносить до повноважень сільської ради згідно із законом.
Про те колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не може погодитися з таких підстав.
Статтею 1, 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосудця, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб визначений законами України.
У п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зазначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст.152 ЗК в тому числі і шляхом визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Зокрема при оскарженні рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань віднесених до їх компетенції, суд у разі задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними і зобов'язує їх, залежно від характеру спору, виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем.
3
Виходячи із вищенаведеного, та враховуючи межі заявлених позовних вимог, колегія судів приходить висновку, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню із задоволенням вимоги позивачки ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
На підставі викладеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 по дорученню ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Міжгірського районного суду від 4 листопада 2008 року змінити, скасувавши його в частині щодо відмови в решті позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким зобов'язати Ізківську сільську раду Міжгірського району Закарпатської області прийняти рішення щодо виділення ОСОБА_1 земельної частку (паю) в натурі (на місцевості) в розмірі 2.15 га, як це зазначено в сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086373 виданого на ім'я ОСОБА_1.
В решті рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.