Справа 22ц-57/09 року Головуючий 1-ї інстанції: Бойко Л.Л.
Категорія 5 Суддя - доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.
Іменем України
2009 року січня місяця 12 дня судова колегія судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Базовкіної Т.М. , Кутової Т.З.,
при секретарі: Аніщенко Д.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2008 року постановлене по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі - продажу
В липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.
В позові зазначено, що 11 травня 1998 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу АДРЕСА_1, який було зареєстровано Універсальною товарною біржею «Віконт -Т".
Посилаючись на те, що в порушення вимог закону вказана угода не була удостовірена нотаріально, сторони фактично не дійшли згоди щодо ціни договору, до того ж розрахунки за квартиру остаточно не проведені до цього часу, позивачка просила визнати вказану угоду недійсною.
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 укладений між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_2 11 травня 1998 року та зареєстрований Універсальною товарною біржею «Віконт-Т" за № 1-126 визнано недійсним, а сторони повернуто до первісного стану.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що суд допустив порушення норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, відповідачки та її представника, дослідивши докази по справі, колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Суд постановляючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що оспорюваний договір було укладено з недодержанням вимог закону, чим права позивача було порушено. Вирішуючи питання про захист порушених прав позивача, суд
2
вважав, що строк на їх захист позивачем не пропущено, оскільки про таке він дізнався лише після звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про визнання угоди купівлі-продажу квартири дійсною.
Між тим з такими висновками суду в повній мірі погодитись не можна.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купила АДРЕСА_1 на підставі договору від 11 травня 1998 року, який було зареєстровано Універсальною товарною біржею «Віконт -Т" (а.с. 20).
Відповідно до п.3 вказаного договору квартира продана за 6000 грн. сплачених покупцем повністю до підписання цього договору.
Однак, як визнали обидві сторони домовленість щодо сплати вартості квартири ними за взаємною згодою була змінена і фактично досягнута на умовах визначених в розписці, яка була складена в день укладення договору та підписана відповідачкою. Згідно вказаної розписки відповідачка зобов'язалася сплатити позивачу 500 доларів США 11 травня 1998 року, сімсот доларів США 11 листопада 1998 року, шістсот доларів США 11 травня 1999 року та шістсот доларів США 11 травня 2000 року, а всього 3000 доларів США.
В позові ОСОБА_1 вимагаючи визнати угоду недійсною посилався на те, що вона (угода) не була нотаріально посвідчена, між сторонами не було досягнуто домовленості щодо ціни предмету договору (квартири) та те, що відповідачка не сплатила йому визначені в розписці грошові суми.
Очевидно, що перші дві обставини були відомі позивачу в момент укладення договору.
Стосовно несплати відповідачкою грошей позивачу за договором, то строк позовної давності почав спливати з 2000 року, тобто з того часу, коли настав термін виконання відповідачкою її зобов'язання по сплаті останнього платежу за вказаною розпискою.
Відповідно до положень ст. 71 ЦК України, 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, строк для захисту порушеного права за позовом встановлено в три роки. Вказаний строк сплинув в 2003 році.
Поважних причин для поновлення вказаного строку не вбачається і про таке позивач не заявляв в судовому засіданні. До того ж даний позов позивач подав до суду лише після того, як з позовом про визнання угоди дійсною в липні 2008 року звернулась позивачка, який (позов) в подальшому залишено без розгляду.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що суд не застосував норму матеріального права, яка підлягала застосуванню, а тому на підставі п. 4 ст. 309 ЦПК України, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2008 року - скасувати, а по справі ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовити.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили, тобто з дня проголошення.