Справа №22ц-4382 2007 р. Головуючий у 1 інстанції Савченко C.I.
Категорія 33 Доповідач Антоненко B.I.
26 лютого 2008 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - судді Антоненко В.І., суддів: Поліщука М. А., Касьяненко Л.І., при секретарі Кобець І.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 9 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування земельної ділянки.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів
встановила:
У серпні 2007 року ОСОБА_2 3вернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться на території Бучанської селищної ради Київської області за кадастровим номером 3210945300:01:127:0142 площею 18740 кв.м, укладений 22 листопада 2005 року між ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Білоконь СІ. по реєстру №5380, та витребувати у ОСОБА_3 вказану земельну ділянку, посилаючись на те, що ОСОБА_1 вийшов за межі повноважень, наданих йому довіреністю позивача.
Рішенням Ірпінського міського суду від 9 листопада 2007 року позов задоволено. Визнано недійсним оспорюваний договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки. Витребувано із володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вказану земельну ділянку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
2
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
По справі встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 25 лютого 2005 року державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори, належало право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП «Агрофірма «Рубежівська" села Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району Київської області, розміром 3, 07 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). 17 березня 2005 року ОСОБА_2 видав ОСОБА_1 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Апишковою 3.1. по реєстру №1797, якою уповноважив ОСОБА_1 бути його представником в усіх відповідних органах та установах з усіх питань приватизації та зміни цільового призначення земельної ділянки, що розташована на території села Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району Київської області, КСП «Агрофірма «Рубежівська", площею 3, 07 в умовних кадастрових гектарах, після чого продати вказану земельну ділянку за ціну та на умовах йому відомих. Для виконання вказаного доручення ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 право підписувати будь-які угоди та документи, пов"язані з отриманням державного акту на земельну ділянку, підписати договір купівлі-продажу земельної ділянки, отримати належні йому гроші та інше. На підставі вказаної довіреності ОСОБА_1 2 листопада 2005 року одержав на ім"я ОСОБА_2 Державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 1, 8740 га на території Бучанської селищної ради для ведення особистого селянського господарства, а 22 листопада 2005 року продав вказану земельну ділянку ОСОБА_3 Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Білоконь СІ. по реєстру №5380. 10 жовтня 2006 року ОСОБА_2 скасував довіреність, видану ОСОБА_1 17 березня 2005 року.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, суд виходив з положень ст. ст. 215, 203, 241 ЦК України та прийшов до висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 при укладенні оспорюваного договору перевищив повноваження, надані йому довіреністю, бо уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, ніж земельна ділянка, право на продаж якої надане йому довіреністю.
З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить нормам матеріального права та обставинам справи.
Відповідно до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За правилами ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
3
З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки був вчинений від імені власника земельної ділянки ОСОБА_2 його представником ОСОБА_1, необхідний обсяг повноважень якому був наданий позивачем довіреністю від 17 березня 2005 року, посвідченою відповідно до вимог ст. 245 ЦК України.
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду про те, що ОСОБА_1 при укладенні оспорюваного договору перевищив повноваження, надані йому довіреністю, оскільки суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, прийшов до висновків, які не відповідають цим обставинам справи.
Так, з тексту довіреності від 17 березня 2005 року вбачається, що ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 весь комплекс повноважень, необхідних для виділення належного йому земельного паю в натурі (на місцевості), одержання державного акту на право власності на земельну ділянку та її продажу. На час видачі довіреності належна позивачу ОСОБА_2 3емельна частка (пай) не була виділена в натурі і йому не було відомо, де саме вона буде розташована. Проте вказаною довіреністю ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 відповідні повноваження відносно всього належного йому земельного паю у КСП «Агрофірма «Рубежівська" розміром 3, 07 умовних кадастрових гектара.
З матеріалів справи вбачається, що землі, які перебували у колективній власності КСП «Агрофірма «Рубежівська" і були розпайовані, знаходились на території кількох адміністративно-територіальних одиниць: Гореницької та Михайлівсько-Рубежівської сільських рад Києво-Святошинського району, Бучанської та Ворзельської селищних рад та Ірпінської міської ради Київської області (а.с. 15 - 19), у зв"язку з чим земельний пай розміром 3, 07 умовних кадастрових гектара, належний позивачу ОСОБА_2, був виділений йому у вигляді трьох земельних ділянок, розташованих на території Бучанської селищної ради, Гореницької та Михайлівсько-Рубежівської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області.
Відповідач ОСОБА_1 в межах наданих йому позивачем повноважень отримав Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку та уклав оспорюваний договір купівлі-продажу.
Колегія суддів не вбачає підстав вважати, що відповідач ОСОБА_1 при укладенні договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки діяв з перевищенням наданих йому довіреністю позивача повноважень.
Крім того, обставини справи свідчать про те, що позивач ОСОБА_2 схвалив правочин, вчинений ОСОБА_1, оскільки протягом року з моменту його вчинення не скасовував видану відповідачу довіреність, і протягом майже двох років не пред"являв відповідачу претензій щодо вчиненого ним правочину.
За таких обставин у суду відсутні правові підстави для задоволення позову про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.
4
Керуючись ст. ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ірпінського міського суду від 9 листопада 2007 року скасувати і ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування земельної ділянки відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.