Справа № 22ц -4263/2007 р. Головуючий у 1-й інстанції Кошель Б.І.
Доповідач у 2-й інстанції Коцюрба О.П.
14 березня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - Приходька К.П.
Суддів - Коцюрби О.П., Даценко Л.М.
При секретарі - Шешко О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Білоцерківський міський відділ земельних ресурсів Київської області, Київська регіональна філія ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про скасування рішення Білоцерківської міської ради Київської області.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
встановила:
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаюсь на те, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 13 липня 2005 року, посвідченого Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою Київської області, який зареєстровано в реєстрі №1-3412 та в Білоцерківському МБТІ 08 серпня 2005 року за №28, реєстраційний номер 11365407.
ОСОБА_2 на праві власності належить квартира №1, а ОСОБА_3 -квартира АДРЕСА_1.
З моменту набуття ним права власності на житловий будинок №117 з суміжними співвласниками квартир АДРЕСА_1 між ними постійно існує спір щодо земельних ділянок, закріплених за вказаними домоволодіннями.
Незважаючи на це, 26 грудня 2006 року Білоцерківською міською радою Київської області було прийняте рішення №217 про передачу у власність власникам квартир АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельну ділянку розміром 1000 кв. м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також у спільну сумісну оренду земельну ділянку розміром 159 кв. м. для ведення городництва і
2
дозволено землевпорядним організаціям виготовити державні акти на право власності на землю громадянам, вказаним у рішенні, згідно розробленої технічної документації та внести зміни в державні акти на право власності, у межах і розмірах земельних ділянок, відповідно до зміни цільового призначення (пункт 9) цього рішення за кошти громадян.
З зазначеним рішенням не погоджується, вважає його незаконним та просив скасувати, оскільки воно порушує його права як суміжного землекористувача, так як межі суміжної з ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельної ділянки, якою він користується, невизначені та непогоджені з ним, вказує також на те, що рішення Білоцерківської міської ради Київської області №217 від 26 грудня 2006 року прийняте з порушенням чинного законодавства, всупереч вимог ст. 198 ЗК України та рішенню виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області №127 від 12 квітня 1990 року.
В судовому засіданні ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати ч. 4 п. 11 рішення Білоцерківської міської ради Київської області №217 від 26 грудня
2006 року.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня
2007 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просив рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2007 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з грубими порушеннями норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_3 згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 11 листопада 1981 року купив у ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці загальною площею 910 кв. м. , про що зазначено в договорі. У подальшому ОСОБА_3 згідно нотаріально посвідченого договору дарування від 15 червня 1982 року подарував своїй матері ОСОБА_2 48/100 частин вказаного будинку, а сам залишився власником 52/100 частин будинку. Розмір земельної ділянки при цьому не змінювався і становить 910 кв. м. , про що зазначено в договорі дарування.
Межі присадибної земельної ділянки у натурі (на місцевості) землекористувачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 встановлено згідно акта від 24 квітня 2002 року.
ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13 липня 2005 року, посвідченого державним нотаріусом Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області, придбав у ОСОБА_5 житловий будинок №117 з господарськими та побутовими будівлями, в якому розмір земельної ділянки не зазначено.
Після придбання житлового будинку, ОСОБА_1 із заявою до Білоцерківської міської ради Київської області про надання земельної ділянки для обслуговування придбаного ним будинку та господарських будівель і споруд не звертався, оскільки вважав, що придбавши житловий будинок та господарські споруди і будівлі, набув права на зазначену земельну ділянку.
За правилами ст. 120 ЗК України в редакції 2001 року, що набрав чинності з 01 січня
3
2002 року, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно - правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
У статті 125 ЗК України вказано, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.
Документами, що посвідчують право на земельну ділянку є державні акти, які підлягають державній реєстрації.
Документів, які б підтверджували право ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, він суду першої інстанції не надав.
З матеріалів цивільної справи також вбачається, що фактично спір між сторонами вирішений рішенням судової колегії в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 13 липня 2006 року, яке вступило в законну силу і яким ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , третя особа: Державне підприємство «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання не чинити перешкод при виконанні робіт по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Статтею 14 ЦПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Державні та інші органи, їх посадові особи не вправі приймати рішення, які суперечать судовому рішенню.
Представники Білоцерківського міського відділу земельних ресурсів та Київської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» при розгляді справи в Білоцерківському міськрайонному суді Київської області пояснили, що оспорюване ОСОБА_1 рішення Білоцерківської міської ради Київської області №217 від 26 грудня 2006 року приймалось відповідно до вимог чинного законодавства, до поданої до Білоцерківської міської ради Київської області документації по земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_1, яка в свою чергу вірно встановлює межі суміжного землекористування, та вказали на те, що рішення №217 від 26 грудня 2006 року грунтується на рішенні судової колегії в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 13 липня 2006 року, яке набрало законної сили.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що Білоцерківський міськрайонний суд Київської області прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивачу.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на порушення судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права є безпідставними, так як спростовуються доказами, які є в справі.
4
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2007 року в межах доводів апеляційної скарги, вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія не вбачає підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України колегія суддів , -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2007 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.