Справа №22ц-5б9, 2008р. Головуючий в 1-й інстанції
Калімбет Л. І.
Категорія: 26 Доповідач - Капітан І.А.
2008 року лютого місяця "27" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Капітан І.А.
Суддів: Цуканової І.В., Полікарпової О.М.
При секретарі - Жегуліній A.M.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2007 року по справі
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_3
про зміну черговості отримання права на спадщину,
встановила:
Рішенням Генічеського районного суду від 11 грудня 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_2відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
В письмових запереченнях ОСОБА_3, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та - законність рішення, просить скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд І інстанції виходив з того, що ОСОБА_2, який з 1979 року проживав разом і вів спільне господарство з ОСОБА_4, яка померла у травні 2006 року, не має права на спадкування разом із дочкою померлої - ОСОБА_3, яка є спадкоємцем за заповітом.
Колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено, що з 1979 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживали разом в будинку АДРЕСА_1 і вели спільне господарство. Після смерті ОСОБА_4 у травні 2006 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом
отримала її дочка - ОСОБА_3 /а.с. 31-33/. Інші спадкоємці, які мають право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, відсутні. Крім того, будь-яких доказів на підтвердження факту, що він протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу М'якій Н.В., яка через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво була у безпорадному стані, ОСОБА_2 суду не надав.
На підставі наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зміну черговості отримання права на спадщину.
Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону, не підтверджені належними доказами та - не спростовують встановлених судом обставин. Доводи ОСОБА_2 про те, що за час проживання з ОСОБА_4 за рахунок його трудової участі значно збільшилась загальна площа будинку АДРЕСА_1, не стосуються предмета спору, що розглядається.
Проте правильно встановивши обставини справи щодо позовних вимог ОСОБА_2 про зміну черговості отримання права на спадщину, суд, в порушення ст. 11 ЦПК України, вийшов за межі позовних вимог і відмовив ОСОБА_2також у задоволенні позову з підстав передбачених ч.1 ст. 1241 ЦК України.
Оскільки, з позовними вимогами про визнання права на обов'язкову частку у спадщині ОСОБА_2 до суду не звертався і, протягом розгляду справи, такими вимогами свій позов не доповнював, колегія суддів вважає за необхідне виключити з рішення вказівку про відмову ОСОБА_2 задоволенні вимог про визнання права на обов'язкову частку у спадщині на підставі ч.1 ст. 1241 ЦК України і зазначити, що у задоволенні позову відмовлено, у тому числі, і на підставі ст. 1259 ЦК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Генічеського районного суду від 11 грудня 2007 року залишити без змін.
Виключити з рішення вказівку про відмову ОСОБА_2 задоволенні вимог про визнання права на обов'язкову частку у спадщині на підставі ч.1 ст. 1241 ЦК України і вважати, що у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, у тому числі, на підставі ст. 1259 ЦК України.
Ухвала може бути оскаржена протягом двох місяців з моменту її проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.