Справа N 22 ц 185 - 2008 р. Головуючий 1 інстанції Костюченко СВ.
Категорія - 40. Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.
іменем України.
11 лютого 2008 року. м. Миколаїв.
Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду
Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Кутової Т.З. та Данилової О.О.,
із секретарем судового засідання Негрун І.О., з участю:
позивача ОСОБА_1,
його представника ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3, у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" НАК "Нафтогаз України" переглянула рішення місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2007 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" НАК "Нафтогаз України" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу й відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися у судове засідання, перевіривши в межах оскарження докази,
установила:
6 серпня 2007 року ОСОБА_1 пред'явив зазначений позов.
Його обґрунтовував тим, що 21 березня 2007 року уклав з відповідачем безстроковий трудовий договір, за умовами якого розпочав роботу на посаді виконуючого обов'язки майстра служби обліку та контролю за витрачанням природного газу споживачами відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" НАК "Нафтогаз України".
До роботи ставився сумлінно й не допускав порушень чинного трудового законодавства.
Не дивлячись на це, 20 липня 2007 року з ініціативи відповідача дія трудового договору була припинена, а його - звільнено з займаної посади.
У наказі про звільнення, виписано, що звільнення проведено у зв'язку з його появою на роботі в нетверезому стані.
Заперечуючи таке, просив поновити його на роботі й стягнути з відповідача на його користь 1 265 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу і 3 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
У подальшому збільшив розмір відшукуваного середнього заробітку за час вимушеного прогулу до 5 569 гривень 52 копійок.
Представник відповідача у суді позов заперечував, вважав, що порушень чинного трудового законодавства при звільненні позивача допущено не було, а тому у його задоволенні слід відмовити.
2
Рішенням місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2007 року позов задоволено частково.
Позивача поновлено на роботі, з відповідача на його користь стягнуто 5 569 гривень 52 копійки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 500 гривень на відшкодування моральної шкоди, 15 гривень - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та судовий збір на користь держави.
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" НАК "Нафтогаз України" звернулося до апеляційного суду Миколаївської області з апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду 1 інстанції скасувати й ухвалити нове, яким у позові відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом 1 інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права, а саме, ігнорування наданих ним доказів щодо стану позивача в день звільнення.
Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду 1 інстанції залишити без зміни, оскільки той постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.
Задовольняючи позов частково, місцевий суд виходив з того, що достатніх допустимих доказів знаходження позивача на роботі у стані сп'яніння немає, а тому його звільнення з роботи є протиправним. Більше того, не відібравши від позивача пояснення щодо спірної ситуації, відповідач порушив процедуру застосування дисциплінарного стягнення, що в сукупності з недоведеністю дисциплінарного проступку й неправильним записом у трудовій книжці є беззаперечними підставами для поновлення працівника на роботі.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими обставинами та правовідносинами, висновки суду 1 інстанції щодо них і результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.
Так, за статтею 213 ЦПК України та постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29 грудня 1976 року "Про судове рішення", рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухвалені рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 і 59 ЦПК України про їх належність та допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, згідно із статтею 60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилаються на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність позову є підставою для відмови у його задоволенні.
Дійсно, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у разі появи працівника на роботі в нетверезому стані.
При цьому, за п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", нетверезий стан працівника може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.
3
Відповідач не надав місцевому, а потім і апеляційному суду, хоча така вимога йому й адресувалася, допустимих та належних доказів про знаходження позивача на роботі 12 липня 2007 року в нетверезому стані.
Витяг з протоколу засідання профспілкового комітету від 20 липня 2007 року (а.с- 15); акт про перебування працівника на роботі у нетверезому стані (а.с- 16); доповідна записка в.о. обов'язки начальника служби обліку (а.с- 19) не є доказом знаходження позивача у нетверезому стані, оскільки перший є опосередкованим документом, а два інші - документами внутрішнього листування, складеними зацікавленими особами.
На вимогу апеляційного суду надати додаткові докази своїй правовій позиції, в тому числі забезпечити явку осіб, які складали акт про перебування працівника на роботі у нетверезому стані, відповідач виказав байдужість і доказів не надав, пояснивши неможливістю надання через їх відсутність.
За такого, позивача слід було поновити на роботі, стягнувши з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, достатнім розміром якого, на думку колегії є грошова сума у розмірі 500 гривень.
Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов й місцевий суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" НАК "Нафтогаз України" відхилити.
Рішення місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2007 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.