Справа № - 22-196- 2009р. Головуючий у 1-й інстанції Кабанова В.В.
Категорія 27 Доповідач Черненко В.В.
Іменем України
10 березня 2009 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого судді Черненко В.В.
Суддів Спірідонової Л.С..
Потапенко В.І.
При секретарі Животовській С.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності на 2/3 частини нежитлової будівлі.
ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. про визнання права власності на 2/3 частини нежитлової будівлі насосної станції аміачної води, мотивуючи свої вимоги тим , що 18 липня 2005 року згідно договору позики грошових коштів він позичив ОСОБА_2. 8800 гривень, для придбання нежитлової будівлі насосної станції аміачної води. Відповідно до вказаного договору у випадку не погашення, позивачем, боргу в термін до 18.07.2007 року, до позивача переходить право власності на майно яке купувалось, а саме на 2/3 частини нежитлового приміщення. Так як відповідач по справі не повернув гроші до 18.07.2007 року , то просить визнати за ним право власності на вказану нежитлову будівлю.
Під час розгляду справи , позивач уточнив позовні вимоги і просив суд ухвалити рішення , яким визнати дійсним договір позики грошових коштів від 18.07.2005 року, та ухвалити рішення, яким на підставі п.3/4 договору позики грошових коштів від 18.07.2005 року, укладеного «Кредитором»- ОСОБА_1. та «Позичальником»- ОСОБА_2., визнати за позивачем право власності на 2/3 частини об'єкта не житлової будівлі /незавершеного будівництва/ насосної станції аміачної води, який розташований за аАДРЕСА_1.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 листопада 2008 року позовні вимоги було задоволено частково.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд дійшов висновку , що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції встановив , що 18 липня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено письмовий договір позики грошових коштів на суму 8800 гривень. За умовами вказаного договору визначено термін дії договору та передбачено умови , що в разі відсутності коштів у відповідача до позивача переходить право власності на частину будівлі придбаної за його кошти. Суд встановив , що оскільки відповідач по справі не виконує свої зобов'язання в частині повернення грошей відповідно до договору позики то позивач просить визнати право власності на 2/3 частини об'єкта не житлової будівлі /незавершеного будівництва/ насосної станції аміачної води, який розташований за аАДРЕСА_1посилаючись на те , що договір позики забезпечений заставою нерухомого майна.
Виходячи із встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку , що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Суд визнав недійсним п.3.4. договору позики грошових коштів укладений між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. від 18 липня 2005 року в м. Кіровограді , в решті договір позики , суд визнав дійсним. Суд відмовив в задоволені позовних вимог щодо визнання права власності на 2/3 частини нежитлової будівлі насосної станції аміачної води.
Свої висновки суд обґрунтував тим, що при укладені договору позики було допущено порушення діючого законодавства в частині забезпечення заставою майбутніх вимог по договору позики, укладеної сторонами по справі , оскільки застава, на яку посилається в своїх вимогах позивач, не була укладена відповідно до діючого законодавства, при цьому суд першої інстанції послався на ст.. 577 ЦК України з якої вбачається , що в разі якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених Законом.
Колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції в даній частині позовних вимог і вважає, що справа була розглянута судом першої інстанції відповідно до вимог статті 11 ЦПК України в межах заявлених вимог та на підставі доказів сторін . Суд першої інстанції керувався нормами права які регулюють спірні правовідносини.
Рішення постановлено з дотриманням норм процесуального права .
Обставини на які посилається скаржник в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції , а оскільки рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в повному обсязі, а тільки в частині не визнання права власності на нежитлове приміщення за позивачем, то законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції перевірялось в межах доводів апеляційної скарги .
Виходячи із викладеного колегія суддів вважає , що підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції у апеляційного суду немає , а тому рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Керуючись ст..ст. 304,307,308,313,314,315 ЦПК України колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 листопада 2008 року залишити без змін.
Головуючий
Судді
.