іменем України
18 грудня 2007 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого Павліченка С. В.
суддів: Власова C.O., Панька В.Ф.
при секретарі Боклах Г.І., з участю представника позиваки ОСОБА_1, представника відповідачки ОСОБА_2, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, з участю третьої особи без самостійних вимог Малокопанської Сільської ради про встановлення власності на 1/10 частину будинку,
встановила:
ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_1 звернулась в суд з даним позовом, посилаючись на те що, відповідачка зареєструвала на себе право власності на будинок АДРЕСА_1 без врахування права позивачки на 1/10 частину цього будинку.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що даний будинок був власністю покійного батька позивачки, який помер у 1971 році.
На момент смерті батька позивачки право на успадкування будинку набула його дружина, відповідачка по справі та 9 дітей в т.ч.1 позивачка.
Рішенням Виноградівського районного суду від 13 вересня 2007 року з задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачки ставиться питання про скасування рішення суду, як незаконного та необгрунтованого і постановления нового рішення.
Представник відповідачки проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обгрунтованим.
Справа №. 22ц-1723/07 Номер рядка статистичного звіту: 5
Головуючий у І інстанції : Назаров П.О.
Доповідач: С. В. Павліченко
Перевіривши матеріали справи та заслухавши доводи і заперечення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що спірний будинок до 1975 року відносився до колгоспного двору.
Відповідно до ст. 563 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на момент смерті батька позивачки спадщина на спірний будинок не відкрилась, оскільки в ньому проживало 12 членів колгоспного двору.
Позивачка ОСОБА_3 в 1972 році виїхала на постійне місце проживання в Республіку Латвія і повернулася в Україну, як зазначено в позовній заяві, тільки 2007 році, а тому втратила зв'язок з колгоспним двором, до якого відносився спірний будинок.
На момент закінчення правового статусу колгоспного двору, та можливості встановлення особистого права власності на спірний будинок чи його частину, позивачка у спірному будинку не проживала і до членів цього колгоспного двору не відносилась.
Зважаючи на наведене, позивачка не набула і не могла набути права власності на частину будинку.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права в т. ч.1 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону "Про власність" не можна брати до уваги, оскільки станом на 01.07.1990 року позивачка не відносилась кола спадкоємців спірного майна.
Доводи щодо порушення вимог процесуального законодавства /наявність протокольної ухвали про заочний розгляд справи яка фактично не виконана/, також не можна брати до уваги, оскільки таке порушення є формальним, яке не вплинуло на законність та обґрунтованість рішення чи права сторін і відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не можуть бути підставами для скасування судового рішення.
Наведені обставини відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Керуючись ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Виноградівського районного суду від 13 вересня 2007 року залишити без змін.
Ухвала проголошена, набирає законної сили з моменту її проголошення і відповідно до ст. 326, 327 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.