Справа № 10-20/09 Номер рядка статистичного звіту 17
Головуючий у першій інстанції- Придачук О.А. Доповідач - Дідик В.М.
УХВАЛА Іменем України
29.01.09 м.Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі: головуючого - Гошовського Г.М., суддів - Марчука О.П., Дідика В.М., з участю прокурора - Герича А.Й., представника особи, яка подала скаргу - ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні провадження за скаргою на постанову про порушення кримінальної справи, в якому помічник Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора подав апеляцію на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 16.12.08.
Цією постановою задоволено скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) «Яблуневий дар» ОСОБА_2 на постанову заступника прокурора Закарпатської області від 30.05.08 про порушення кримінальної справи щодо службових осіб ТзОВ за ознаками злочинів, передбачених ст. 254 та ч.1 ст.364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем та безгосподарного використання земель, яку скасовано, та відмовлено в порушенні кримінальної справи за цим фактом за відсутністю підстав, передбачених ст. 94 КПК України.
Як зазначено в постанові заступника прокурора області, приводами до порушення даної кримінальної справи були звернення Управління з контролю за використанням та охороною земель у Закарпатській області та безпосереднє виявлення прокурором ознак зазначених злочинів, а підставами - дані про те, що службові особи ТзОВ у березні 2008 року в інтересах підприємства, на порушення вимог ст.ст. 20, 91,168 Земельного кодексу України, без дозволів на зняття і перенесення родючого шару грунту та на початок будівельних робіт, без зміни цільового призначення ділянки зняли родючий шар грунту на ділянці площею 2,7743 га, належній засновнику підприємства ОСОБА_3 і призначеній для ведення особистого селянського господарства, та розпочали будівництво цеху з переробки фруктів і ягід, чим спричинили державним інтересам збитки на суму 33.910 грн. 53 коп..
У скарзі прохання про скасування цієї постанови та відмову в порушенні кримінальної справи директор ТзОВ «Яблуневий дар» ОСОБА_2 вмотивувала тим, що в постанові про порушення кримінальної справи не вказано, які діяння службових осіб розглядаються як зловживання службовим становищем, з яких мотивів вони вчинені, якими даними підтверджується зниження чи втрата родючості ділянки або виведення її з сільськогосподарського обороту тощо, тобто про ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 254 та 364 КК України.
З постанови судді вбачається, що він з доводами скарги погодився і, окрім того, зазначив, що товариство розпорядженням голови Хустської РДА № 59 від 12.02.08 одержало дозвіл на розробку проекту зміни цільового призначення ділянки, розпорядженням № 67 від 19.02.08 - дозвіл на проектування цеху з переробки фруктів і ягід та в цьому ж місяці розпочало розробку документів на зміну цільового призначення
2
ділянки та будівництво цеху. Окрім цього, в матеріалах, на підставі яких було винесено постанову прокурора, немає даних про проведення ним передбаченої кримінально-процесуальним законом перевірки та про безпосереднє виявлення ним під час неї ознак злочину.
Апелянт просить скасувати постанову судді, а справу направити до Закарпатської міжрайонної природоохоронної прокуратури для проведення досудового слідства. Посилається на порушення судом першої інстанції правил підсудності, строку вручення прокурору постанови про відкриття провадження за скаргою, розбіжності в посиланнях на кваліфікацію діянь у мотивувальній частині постанови судді; на те, що дозволів на будівництво цеху по переробці фруктів і ягід, на початок і ведення будівельних робіт товариство «Яблуневий дар» не одержувало. Зазначає, що вказівки у постанові прокурора про «дії в інтересах підприємства» і «зняття родючого шару грунту без отримання на це дозволу» є даними про використання службовими особами підприємства службового становища всупереч інтересам служби, а матеріали перевірки, проведеної Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Закарпатській області, є саме тими, в яких прокурор безпосередньо виявив ознаки злочинів. Стверджує, що встановлення факту використання земель не за цільовим призначенням є достатнім для висновку про наявність ознак злочину, передбаченого ст. 254 КК України.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора на підтримання апеляції, заперечення проти неї представника особи, яка подала скаргу, перевіривши матеріали, подані прокурором, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно ч.1 ст. 236-7 КПК України постанова про порушення кримінальної справи оскаржується до місцевого суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, з дотриманням правил підсудності. Отже, подання ОСОБА_2 скарги на постанову заступника прокурора Закарпатської області про порушення кримінальної справи до Ужгородського міськрайонного суду і розгляд скарги цим судом з правилами підсудності узгоджується.
Зі змісту ст. 236-8 КПК України вбачається, що копія постанови судді про відкриття провадження за скаргою надсилається, зокрема, органу, який порушив кримінальну справу і прокурору, в строк, який давав би можливість адресату скористатись своїми процесуальними правами та виконати зазначені в ній його процесуальні обов'язки. Згідно супровідному листу № 4С-122/08 така постанова (від 05.08.08) була надіслана суддею до прокуратури Закарпатської області 06.08.08 (а.с.6). Про обізнаність прокуратури Закарпатської області щодо відкриття провадження за скаргою ОСОБА_2 свідчать листи заступника прокурора області № 221 вих.08 від 15.08.08 (а.с.8) та Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора № 04/1447 вих. 08 від 24.09.08, а останній - ще й про одержання копії постанови судді про відкриття провадження за скаргою. Розгляд провадження за скаргою відбувся 16.12.08, отже процесуальні права прокурора обмежень не зазнали.
Що стосується посилань апелянта на розбіжності в мотивувальній частині постанови судді з приводу кваліфікації прокурором діянь службових осіб товариства, то зазначене є очевидною технічною помилкою: в різних частинах постанови судді кваліфікація прокурором діянь службових осіб товариства неодноразово вказана так, як зазначено в постанові прокурора - ч.1 ст. 364 КК України, і така помилка не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Згідно ч.15 ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для її
3
винесення і прийняти рішення залежно від того, чи були при порушенні справи додержані вимоги статей 94, 97, 98 КПК України. Ці вимоги суддею виконано.
За змістом ст.ст. 94 - 98 КПК України, будь-який привід до порушення кримінальної справи потребує відповідного процесуального оформлення, додержання якого, в разі оскарження постанови про порушення справи, дає можливість суду перевірити його наявність в порядку, передбаченому частинами 15 і 16 ст. 236-8 цього Кодексу. Розглядаючи скаргу на таку постанову, суд повинен перевіряти також наявність підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, і за результатами розгляду винести постанову залежно від того, чи були при порушенні справи додержані вимоги статей 94,97,98 КПК України.
Як убачається з протоколу судового засідання (а.с.27-29), суддя дослідив подані в порядку ч.6 ст. 236-8 КПК України матеріали на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, заслухав пояснення представника особи, яка подала скаргу, думку прокурора і дійшов правильного висновку про невідповідність постанови про порушення справи вимогам ст.ст. 94, 97, 98 КПК України. Вона хоча і містить твердження, які, за умови їх обґрунтованості, можуть свідчити про порушення закону, посилань на конкретні діяння службових осіб та законні джерела фактичних даних, які вказували б на наявність в таких діяннях ознак злочинів, передбачених ст.254 і ч. 1 ст. 364 КК України, в ній немає.
Що стосується посилання в апеляції на безпосереднє виявлення ознак злочину прокурором, як на привід до порушення кримінальної справи, то воно не може братись до уваги з підстав правильно зазначених у постанові суду першої інстанції. З наданих суду матеріалів убачається, що перевірка додержання земельного законодавства ТзОВ «Яблуневий дар» проводилась Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Закарпатській області. Будь-якого документа, що засвідчив би безпосереднє виявлення ознак злочину особою, яка винесла постанову про порушення кримінальної справи, в цих матеріалах немає.
Отже, матеріали, надані прокурором як такі, що були підставою до порушення кримінальної справи, не містять даних про використання службовими особами ТзОВ «Яблуневий дар» з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб службового становища всупереч інтересам служби та таке безгосподарне використання землі, яке спричинило тривале зниження або втрату її родючості, виведення її з сільськогосподарського обороту або інші злочинні наслідки. Тому висновок суду першої інстанції про невідповідність постанови про порушення кримінальної справи вимогам ст.ст. 94,97, 98 КПК України є правильним і обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 365, 366, КПК України, апеляційний суд
апеляцію помічника Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора залишити без задоволення, постанову судці Ужгородського міськрайонного суду від 16.12.08, якою задоволено скаргу ОСОБА_2, скасовано постанову заступника прокурора Закарпатської області від 30.05.08 про порушення кримінальної справи щодо службових осіб товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» за ознаками злочинів, передбачених ст.254 і ч.І ст.364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем і безгосподарного використання земель, та відмовлено в порушенні кримінальної справи за цим фактом за відсутністю підстав, передбачених ст. 94 КПК України, залишити без змін.