Справа № К-11159/07
12 лютого 2009 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючий,
Головчук С.В.,
Гуріна М.І.,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
секретар судового засідання Шевченко Ю.В.,
з участю представника відповідача Шевчука В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової адміністрації в Рівненській області на постанову Рівненського міського суду від 24 січня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 17 квітня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Рівненській області про стягнення грошової компенсації за формений одяг,
У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому зазначав, що проходив службу в органах податкової міліції, під час якої протягом восьми років не був забезпечений форменим одягом, що призвело до придбання його за власні кошти. При звільненні зі служби у серпні 2004 року не виплатили компенсацію за не отриманий формений одяг в сумі 4 848,68 грн., які просив стягнути з відповідача.
Постановою Рівненського міського суду від 24 січня 2007 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 17 квітня 2007 року, позов задоволено частково - в сумі 4 633,38 грн.
В касаційній скарзі відповідач зазначає, зокрема, що судами не враховано те, що умовою виплати грошової компенсації за предмети форменого одягу є наявність джерела фінансування. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування судових рішень. Просив постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в органах податкової міліції і був віднесений до осіб начальницького складу. Звільнений зі служби через хворобу у відставку 03 серпня 2004 року.
Під час проходження служби протягом восьми років не був забезпечений форменим одягом, що призвело до придбання його за власні кошти. При звільнені не виплачено грошову компенсацію за не отриманий формений одяг в сумі 4 633,38 грн.
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що права позивача порушені і підлягають поновленню.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог частин 8 й 9 статті 24 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, особи начальницького складу податкової міліції мають формений одяг та знаки розрізнення і забезпечуються ними безкоштовно. Опис і зразки форменого одягу, знаків розрізнення начальницького складу податкової міліції затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України неодноразово приймалися постанови, які регулювали вказане питання, зокрема:
- постанова від 09 грудня 1993 року №1022 «Про формений одяг посадових осіб органів державної податкової служби»;
- постанова від 20 травня 1997 року №469 «Про формений одяг осіб начальницького складу підрозділів податкової поліції Державної податкової адміністрації», яка втратила чинність на підставі постанови від 17 червня 1998 року №919 «Про форму одягу осіб начальницького складу підрозділів податкової міліції органів державної податкової служби», яка також втратила чинність на підставі постанови від 17 листопада 2001 року №1515 « Про формений одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції».
Вказані Закон та постанови Кабінету Міністрів України не передбачали отримання грошової компенсації за не отриманий особами начальницького складу податкової міліції формений одяг.
Зазначеними постановами постановлено Державній податковій адміністрації України затвердити Положення, яке б регулювало питання форменого одягу осіб начальницького складу підрозділів податкової міліції.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 24 липня 1998 року №356 затверджено Положення про порядок одержання, обліку, видачі та носіння форменого одягу осіб начальницького складу підрозділів податкової міліції державної податкової служби, пунктом 28 якого було передбачено, що виплата грошової компенсації за предмети форменого одягу, взуття та знаки розрізнення здійснюються тільки при наявності джерела фінансування.
Вказаний Наказ втратив чинність на підставі наказу Державної податкової адміністрації України від 22 жовтня 2003 року №501, яким затверджено Положення про порядок забезпечення, обліку та видачі речового майна в підрозділах податкової міліції та навчальних закладах державної податкової служби України, підпунктом 1.2 пункту 1 якого формений одяг віднесено до заходів речового забезпечення, а підпунктом 2.17 пункту 2 якого було передбачено, що при звільненні осіб начальницького складу з державної податкової служби України за віком, хворобою, скороченням штатів видані предмети речового майна особистого користування, термін носіння яких не вийшов, не повертаються, їх вартість не відшкодовується. Зазначеним особам за невидані предмети речового майна з дня належності і до дня звільнення виплачується грошова компенсація у розмірі вартості речового майна пропорційно встановленим термінам носіння. Виплата компенсації замість належних до отримання предметів речового майна особам начальницького складу податкової міліції проводиться за наявності джерела фінансування.
Отже зазначеними актами Державної податкової адміністрації України було передбачено, що умовою для виплати компенсації замість форменого одягу особам начальницького складу податкової міліції було наявність фінансування.
Суди попередніх інстанції не звернули уваги на приведені вимоги законодавства, не встановили чи здійснювалося фінансування територіальних органів Державної податкової адміністрації України на виплату вказаної компенсації на день звільнення позивача зі служби.
Від з'ясування вказаних обставин залежало вирішення питання про те, чи порушив суб'єкт владних повноважень права та законні інтереси позивача.
Допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 223, 229, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Рівненській області задовольнити частково.
Постанову Рівненського міського суду від 24 січня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 17 квітня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.
Судді:
С.Є. Амєлін С.В. Головчук М.І. Гурін М.Г. Кобилянський В.В. Юрченко