Справа № 11/775/271/13 Суддя 1-ої інстанції: Нікішин Ю.В.
Категорія: ч. 1 ст. 121 КК України Доповідач: Половинкін Б.О.
17 січня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Половинкіна Б.О.
суддів Парфенюка С.В., Калашникова В.М.
за участю прокурора Красної К.О.
засудженого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області кримінальну справу за апеляцією засудженого на вирок Советського районного суду м. Макіївки Донецької області від 22 серпня 2012 року яким засуджений
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Макіївки Донецької області, українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, не одружений, не працює, раніше судимий:
- 28.12.1998 року за ст. ст. 206 ч. 2, 46-1 КК України /в ред. 1960 р./ до 1року позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік,
- 23.04.1999 року за ст. 101 ч. 1 КК України /в ред. 1960 р./ до 4 років позбавлення волі, звільнився 22.08.2001 року за ст. 3 Указу Президента «Про амністію»,
- 17.09.2002 року за ст. 296 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки,
- 16.07.2004 року за ст. 122 ч. 1 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28.09.2004 р. вирок Гірницького районного суду м. Макіївки змінено, призначено покарання 2 роки 6 місяців обмеження волі,
- 08.07.2005 року за ст. 121 ч. 1 КК України до 5 років 7 місяців позбавлення волі,
- 14.07.2006 року за ст. 391 КК України до 1 року позбавлення волі,
- 15.10.2009 року Слов'яносербським районним судом Луганської області за ст. 391 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільнився 14.08.2010 р.,
мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
за ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.
Згідно вироку, 29 травня 2011 року, приблизно о 18 годині 00 хв., між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у лісопосадці, на відстані 50 м від залізничного 2-го переїзду ст. Полугоркі, що знаходиться в Советському районі м. Макіївки, на ґрунті особистих неприязних відносин, відбулася сварка. В ході сварки, ОСОБА_1, діючи умисно, з помсти, з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, дерев'яною палицею, яку зламав у цій лісопосадці, завдав не менше одного удару в область голови потерпілого ОСОБА_2, який від удару впав на землю, на правий бік. Після чого ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, які направлені на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2, взутою ногою, умисно наніс потерпілому приблизно 4-5 ударів в область спини зліва, живота, грудної клітини, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 забиту рану голови, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень та тягне за собою короткочасний розлад здоров'я, тупу травму черевної порожнини, яка висловилась розривом капсули та тканей селезінки з гемоперитонеум (крововиливом у порожнину очеревини), що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх спричинення.
Засуджений в апеляції вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим, у зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, суттєвих порушень норм кримінально-процесуального права та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину. Вважає, що судом не була надана оцінка показанням свідків, що мала суттєве значення для прийняття рішення.
Заслухавши доповідача по справі, думку прокурора, який заперечував проти апеляції засудженого, вважаючи її безпідставною та не обґрунтованою, і просив залишити її без розгляду, пояснення самого засудженого, який наполягав на вимогах своєї апеляції, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводі апеляції колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню, а вирок суду - скасуванню, з таких підстав.
Висновки суду про довденність винуватості засудженого в навмисному спричиненні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень за обставинами, наведеними у вироку повністю підтверджується сукупністю доказів, які були дослідженні в судовому засіданні і яким судом першої інстанції була дана належна правова оцінка.
Так, доводи засудженого про те що він навмисно нікому не заподіяв будь яких тілесних ушкоджень, а виключно діяв захищаючись від нападу, спростовуються поясненнями потерпілого ОСОБА_2, який протягом всього до судового та судового слідства послідовно та впевнено вказували саме на засудженого, як особу, саме яка і спричинила потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Згідно з аналізу саме пояснень вищевказаної особи, суд першої інстанції, а разом з ним і судова колегія дійшли висновку про іх достовірність та обьективність, оскільки, яка вказав у вироку суд, з цим погоджується судова колегія, вони не тільки не суперечать іншим доказам, а навпаки узгоджуються з ними та взаємно доповнюють один одне.
Судом, при розгляді даної справи були ретельно перевіренні і інші докази, а саме первісні пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були перевірені та після іх детального аналізу прийнятті судом до уваги, оскільки, як це вказав суд, саме вони узгоджуються та взаємно доповнюють пояснення потерпілого.
Крім того, судом першої інстанції, була належна оцінка матеріальним доказам, дослідженим їм у судовому засіданні, а саме висновки судово-медичної експертизи, які теж узгоджуються саме з поясненнями потерпілого про механізм, кількість та локалізацію тілесних ушкоджень, спричинених йому діями засудженого.
Судом, який постановив вирок, у ході судового слідства були перевірені доводі свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, стосовно застосування що до них незаконних засобів ведення слідства та як вважає колегія обґрунтовано не взяті до уваги, як таки, що не знайшли свого підтвердження, у зв'язку саме первісні їх пояснення і були визнанні такими, які не суперечать тим фактичнім обставинам справи, які були становленні в ході судового слідства.
За таких обставин, суд, на думку колегії, дійшов обґрунтованого висновку про довденність винуватості засудженого в навмисному заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, в зв'язку з чим, цілком правильно кваліфікував його дії саме за ч.1 ст.121 КК України.
Виходячи з вищевказаного, колегія суддів знаходить доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 про незаконність і необґрунтованість висновків суду, у зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, суттєвих порушень норм кримінально-процесуального права та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину - не обґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а саму апеляцію такою, яка не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 365-367,377 КПК України, колегія суддів -
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Советського районного суду м. Макіївки Донецької області від 22 серпня 2012 року стосовно ОСОБА_1, залишити без зміни.
судді