29 січня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Половинкіна Б.О.
суддів Парфенюка С.В., Калашникова В.М.
за участю прокурора Глєбова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області кримінальну справу за апеляцією засудженого на вирок Харцизького міського суду Донецької області від 15 жовтня 2012 року яким засуджений
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Грабське Амвросіївського району Донецької області, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, не працює, раніше судимий:
- 08.11.2005 року Харцизьким міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки,
- 15.08.2007 року Харцизьким міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 6 років позбавлення волі, постановою Торезького міського суду Донецької області від 01.11.2011 р. звільнено умово-достроково 11.04.2011 р. на не відбутий строк - 1 рік 11 місяців 22 дня,
мешкає за адресою: м. Іловайськ, вул. Краснознаменська, буд. 82,
за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
за ч. 1 ст. 277 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, та остаточне призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеному цим вироком, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Харцизького міського суду Донецької області від 15.08.2007 року у виді 1 року 11 місяців 22 днів, та остаточне призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Згідно вироку, ОСОБА_1, будучи неодноразово судимий, за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став і знову скоїв корисливий злочин за наступних обставинах.
Так, ОСОБА_1, 25.06.2012 року, приблизно о 14 годині 30 хв., повторно вчинив корисний злочин, проникши на охоронювану і огороджену залізобетонними плитами територію ПМС-191 Іловайськ, яка розташована в адміністративних кордонах м. Іловайська Донецької області, звідки, таємно, умисно, з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, за допомогою принесених із собою плоскогубців з думпкара (платформа для залізобетонного перевезення) № 34019307 викрав приналежні ГП «Донецька залізнична дорога» в особі ПМС-191 Іловайськ: затяжки горизонтальних важелів у кількості 2 штук вартістю 58,67 грн. за одну штуку на суму 117,34 грн., валики важільної передачі у кількості 8 штук за вартістю 0,60 грн. за 1 штуку на суму 4,80 грн., всього на загальну суму 122,14 грн.
Проте, свій злочинний умисел ОСОБА_1 не зміг довести до кінця за незалежними від нього причинам та обставинам. Оскільки, у той же день, 25 червня 2012 року о 15 годині 10 хвилин він був виявлений співробітниками міліції на ст. Іловайська.
Крім того, 25.06.2012 року приблизно о 14 годині 30 хвилин ОСОБА_1, проникши на охоронювану і огороджену залізобетонними плитами територію ПМС-191 Іловайськ, яка розташована в адміністративних кордонах м. Іловайська Донецької області, умисно, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, за допомогою принесених із собою плоскогубців з думпкара (платформа для залізобетонного перевезення) № 34019307, що знаходиться в групі составу вагонів готових до відправлення, демонтував приналежні ГП «Донецька залізнична дорога» в особі ПМС-191 Іловайськ: затяжки горизонтальних важелів у кількості 2 штук, валики важільної передачі у кількості 8 штук.
Згідно висновків технічної експертизи від 19.07.2011 року демонтування думпкара № 34019307, що знаходиться в групі составу вагонів готових до відправлення на території ПМС-191 Іловайська порушило нормальну роботу залізобетонного транспорту.
Засуджений в апеляції вважає вирок суду суворим, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину. Просить вирок суду першої інстанції скасувати, постановити свій вирок, яким призначити більш м'яке покарання.
Заслухавши доповідача по справі, думку прокурора, який не погоджуючись з доводами апеляції засудженого просив залишити саму апеляцію без задоволення, а вирок суду - без зміни, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляції колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляція засудженого ОСОБА_1 не може бути задоволена, з таких підстав.
Оскільки з суті апеляції поданої засудженим вбачається, що він сам не оспорює як фактичні обставини справи, докази його провини та правильність кваліфікації його дій, то виходячи з цього, а також на підставі ст. 365 КПК України колегія позбавлена апеляційних підстав, розглядати рішення суду, в цій частині, по суті.
В той же час основні доводи апеляції засудженого звелися к тому, що йому начебто призначено занадто суворе покарання, при цьому судом не взяті до уваги інші обставини, що пом'якшують його провину, такі як утримання матері похилого віку, наявність в родині брата - інваліда, який також потребує його допомоги.
Перевіривши вказані засудженим доводи, колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_1 покарання за цими злочинами у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі, суд першої інстанції врахував всі обставини, передбачені вимогами ст.65 КК України, при цьому, згідно з вироком суду і ті, на які послався засуджений в своєї апеляції.
Але при цьому, судом також були враховані, як самі фактичні обставини, при яких Іванов скоїв свої злочини, так і данні про особу самого засудженого, а саме його негативна характеристика за місцем проживання та скоєння злочину під час умовно-дострокового звільнення за попереднім вироком, крім того суспільну небезпечність скоєного ним, оскільки мова йде про пасажирські перевезення.
За таких обставин, як на думку колегії суддів, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про достатність призначення засудженому ОСОБА_1 саме такого покарання, яке позитивно впливе на його виправлення та перевиховання.
Таким чином, колегія суддів впевнена, що доводи апеляції засудженого, в той частині, що вироком суду йому призначене занадто суворе покарання у вигляді двох місяців арешту - необґрунтовані, а виходячи з цього і сама апеляція, в цій частині не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.365-367, 377 КПК України, колегія суддів -
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Харцизького міського суду Донецької області від 15 жовтня 2012 року стосовно ОСОБА_1, залишити без зміни.
судді