26 березня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Половинкіна Б.О.
суддів Парфенюка С.В., Калашникова В.М.
за участю прокурора Красної К.О.
за участю засудженого ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області кримінальну справу за апеляцією засудженого на вирок Київського районного суду м. Донецька Донецької області від 12 вересня 2012 року яким засуджено
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Сухумі, Грузія, грузин, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, офіційно не працює, раніше судимий:
- 23.12.2002 року Апеляційним судом Донецької області за п. «а» ст. 93, ч. 3 ст. 142, 96, ч. 1 ст. 42 КК України до 10 років позбавлення волі,
- 19.01.2004 року Ворошиловським районним судом м. Донецька за ч. 2 ст. 141, ч. 3 ст. 42 КК України до 10 років позбавлення волі,
- 03.04.2008 року постановою Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області звільнений умово-достроково від відбування призначеного покарання за вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 19.01.2004 року у виді позбавлення волі на невідбутий строк 3 роки 3 місяці 3 дні.
мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за попереднім вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 19 січня 2004 року, та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.
Згідно вироку, 21 березня 2010 року, приблизно о 12 год. 00 хв. ОСОБА_1, знаходячись на зупинці суспільного транспорту «ТЦ «Донецьк Сіті», що розташована по вул. ОСОБА_2 в Київському районі м. Донецька, входячи в салон автобуса другого маршруту «Ж/д вокзал - ДМЗ», а ґрунті раптово виниклого наміру, спрямованого на таємне викрадення чужого майна з наступним зверненням його на свою користь, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_3, який знаходився в зазначеному автобусі не стежить за діями останнього, також як і пасажири, що знаходилися в салоні автобуса, діючи навмисно, повторно з корисливого мотиву, таємно викрав з кишені куртки потерпілого мобільний телефон «Соні Еріксон G 900», що належить останньому, вартістю 1 642 грн. 50 копійок, у якому була установлена сім-картка оператора мобільного зв'язку МТС, яка матеріальної цінності для ОСОБА_3 не представляє, після чого зник з місця злочину, розпорядившись викраденим за власним розсудом, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.
Засуджений у своєї апеляції та в доповненні до неї вважає вирок суду суворим, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину, оскільки провину визнав у повному обсязі, щиро кається. Просить вирок суду першої інстанції скасувати, постановити свій вирок, яким призначити більш м'яке покарання.
Заслухавши доповідача по справі, думку прокурора, який не погоджуючись з доводами апеляції засудженого просив залишити саму апеляцію без задоволення, а вирок суду - без зміни, пояснення захисника та самого засудженого, які наполягали на задоволенні скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляції колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляція засудженого ОСОБА_1 не може бути задоволена, з таких підстав.
Оскільки з суті апеляції поданої засудженим вбачається, що він сам не оспорює як фактичні обставини справи, докази його провини та правильність кваліфікації його дій, то виходячи з цього, а також на підставі ст. 365 КПК України колегія позбавлена апеляційних підстав, розглядати рішення суду, в цій частині, по суті.
В той же час основні доводи апеляції засудженого звелися к тому, що йому начебто призначено занадто суворе покарання, при цьому судом не взяті до уваги інші обставини, що пом'якшують його провину, такі як утримання матері похилого віку, та те що злочин був ним скоєний стосовно близької людини..
Перевіривши вказані засудженим доводи, колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_1 покарання за цим злочином у вигляді 3-х років 6 місяців позбавлення волі, суд першої інстанції врахував всі обставини, передбачені вимогами ст.65 КК України, при цьому, згідно з вироком суду і ті, на які послався засуджений в своєї апеляції.
Але при цьому, судом також були враховані, як самі фактичні обставини, при яких ОСОБА_1 скоїв свій злочин, так і данні про особу самого засудженого, а саме його негативна характеристика за місцем проживання та скоєння злочину під час умовно-дострокового звільнення за попереднім вироком, крім того суспільну небезпечність скоєного ним.
За таких обставин, як на думку колегії суддів, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про достатність призначення засудженому ОСОБА_1 саме такого покарання, яке позитивно впливе на його виправлення та перевиховання.
Таким чином, колегія суддів впевнена, що доводи апеляції засудженого, в той частині, що вироком суду йому призначене занадто суворе покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі - необґрунтовані, а виходячи з цього і сама апеляція, в цій частині не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.365-367, 377 КПК України, колегія суддів -
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду міста Донецька від 12 вересня 2012 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни.
судді