05 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Половинкіна Б.О.
суддів Парфенюка С.В., Калашникова В.М.
за участю прокурора Джегеріс Д.В.
за участю засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області кримінальну справу за апеляціями прокурора, засудженого на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 жовтня 2012 року яким засуджений
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Криворіжжя Добропільського району Донецької області, українець, громадянин України, з неповною середньою спеціальною освітою, не працює, не одружений, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:
- 03.02.2010 р. Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з іспитовим строком на 2 роки,
- 12.05.2010 р. Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років , місяців
на теперішній час відбуває покарання у Дубинської ВК Ровенської області,
за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового приєднання призначених покарань /згідно вироку Добропільського міськрайонного суду від 12.05.2010 року/ остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців.
Згідно вироку, ОСОБА_1 своїми умисними діями скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), яке скоєне повторно, поєднане з проникненням у житло за наступними обставинами:
07.01.2010 року приблизно о 20 годині 00 хв., неповнолітній ОСОБА_1, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, через вікно жіночого туалету на другому поверху, проник у будівлю спального корпусу Добропільської школи-інтернат, яка розташована за адресою: м. Добропілля, вул. Комсомольська, буд. 26 і далі перебуваючи в зазначеної будівлі, за допомогою металевої лапи, зірвав навісний замок на вхідних дверях кабінету заступника директора по господарської частини та проник всередину зазначеного кабінету, де з ніші над висувними ящиками письмового столу, що знаходився у кабінеті, таємно, повторно, викрав майно, що належало ОСОБА_2, а саме 4 000 грн., а також 1 050 доларів США, що згідно офіційно курсу Національного банку України, на момент скоєння злочину відповідає сумі 8 384,25 грн., всього на загальну суму 12 384,25 грн. з викраденим зник та розпорядився ним на свій розсуд, заподіявши тим самим потерпілої ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 12 384,25 грн.
Засуджений в апеляції вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим, у зв'язку з однобічністю досудового та судового слідства та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що він невинний та необхідно виправдати, оскільки в його діях немає складу злочину. Просить вирок суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача по справі, думку прокурора, який заперечував проти апеляції засудженого, вважаючи її безпідставною та не обґрунтованою, і просив залишити її без розгляду, пояснення самого засудженого, який наполягав на вимогах своєї апеляції, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводі апеляції колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню, а вирок суду - скасуванню, з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості засудженого в навмисному скоєнні крадіжки чужого майна з проникненням у приміщення, за обставинами наведеними у вироку повністю підтверджується сукупністю доказів, які були дослідженні в судовому засіданні і яким судом першої інстанції була дана належна правова оцінка.
Так, доводи засудженого про те, що ніякої крадіжки він не скоював, спростовуються по перше первісними поясненнями самого засудженого ОСОБА_1, який протягом всього досудового слідства послідовно та впевнено детально описував підробці скоєння ним саме цього злочину .
Згідно з аналізу саме первісних пояснень вищевказаної особи, суд першої інстанції, а разом з ним і судова колегія дійшли висновку про їх достовірність та об'єктивність, оскільки, як вказав у вироку суд, з цим погоджується судова колегія, вони не тільки не суперечать іншим доказам, а навпаки узгоджуються з ними та взаємно доповнюють один одне.
До того ж вони не суперечать і співпадають с поясненнями потерпілої ОСОБА_2, в тій частині, де вона описує обставини за якими був скоєний злочин.
Судом, при розгляді даної справи були ретельно перевіренні і інші докази, а саме первісні пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були перевірені та після їх детального аналізу прийнятті судом до уваги, оскільки, як це вказав суд, саме вони узгоджуються та взаємно доповнюють пояснення потерпілої.
Крім того, судом першої інстанції, була надана належна оцінка матеріальним доказам, дослідженим їм у судовому засіданні, а саме висновкам судово-дактилоскопічної експертизи, які теж узгоджуються саме з поясненнями потерпілої та засудженого, в частині механізму скоєння злочину.
Не міг суд першої інстанції, як на думку колегії залишити поза уваги і ту обставину, що приводом к обвинуваченню саме ОСОБА_1 у скоєнні цього злочину, з'явилася явка з повинною, яка була написана засудженим у місцях позбавлення волі, де він знаходився за іншим вироком суду, оскільки ця справа, згідно з матеріалами, первісно була порушена за фактом скоєння крадіжки і раніш ОСОБА_1 жодного разу по цій справі не обпитувався.
Судом, який постановив вирок, у ході судового слідства були перевірені доводі засудженого ОСОБА_1, стосовно застосування що до нього незаконних засобів ведення слідства та як вважає колегія обґрунтовано не взяті до уваги, як такі, що не знайшли свого підтвердження, у зв'язку саме первісні їх пояснення і були визнанні такими, які не суперечать тим фактичнім обставинам справи, які були становленні в ході судового слідства.
За таких обставин, суд, на думку колегії, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості засудженого в скоєнні крадіжки чужого майна, з проникненням у приміщення, в зв'язку з чим, цілком правильно кваліфікував його дії саме за ч.3 ст.185 КК України.
Виходячи з вищевказаного, колегія суддів знаходить доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 про незаконність і необґрунтованість висновків суду, у зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, суттєвих порушень норм кримінально-процесуального права та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину - не обґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а саму апеляцію такою, яка не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 365-367,377 КПК України, колегія суддів -
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 жовтня 2012 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни.
Судді