Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 33/781/279/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Загреба А.В.
Категорія - Вчинення насильства в сім'ї або невиконання захисного припису Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Деревінський С. М.
22.07.2013 року. Суддя апеляційного суду Кіровоградської області Деревінський С.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіровограда клопотання ОСОБА_3 про відновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м. Кіровоград від 07.05.2013 року та апеляційну скаргу на згадану постанову.
Цією постановою:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Росії, не працює, пенсіонер, проживає тимчасово АДРЕСА_1,-
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді громадських робіт строком на 35 годин,-
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.05.2013 року встановлено, що ОСОБА_3, 16.04.2013 року о 14 год. 30 хв. за місцем проживання влаштував сварку із свою матір'ю, в ході якої висловлювався нецензурною лайкою, намагався затіяти бійку, на зауваження не реагував.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив насильство в сім'ї, тобто правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
У клопотання та апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови районного суду. Не оспорюючи фактичні обставин справи і кваліфікацію правопорушення, апелянт просить постанову районного суду скасувати та прийняти нову постанову, якою змінити адміністративне стягнення з громадських робіт на штраф в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Свої доводи апелянт мотивує тим, що постанова суду незаконна, оскільки винесена з порушенням вимог ст. 268 КУпАП, без його участі.
При накладенні адміністративного стягнення за вчинене правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у виді громадських робіт строком на 35 годин, районний суд не врахував вимоги ст. 33 КУпАП, а саме те, що він пенсіонер.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що клопотання про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови районного суду і апеляція на згадану постанову підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках коли є дані про своєчасне її оповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як встановлено перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення, наведені вимоги закону про адміністративні правопорушення судом першої інстанції не дотримано.
Так, ОСОБА_3, як особі, що притягується до адміністративної відповідальності направлялася повістка про виклик в суд для участі у розгляді справи (а.с.13). Однак, в матеріалах справи відсутні дані про отримання ним повістки, а отже своєчасно не оповіщено про місце і час розгляду справи.
До того ж відповідно до вимог ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі щодо якої її винесено.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що зазначені вимоги закону про адміністративні правопорушення районним судом також не дотримано, оскільки копія постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, направлена ОСОБА_3 лише 03.06.2013 року (а.с.15).
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що клопотання ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а строк на апеляційне оскарження постанови районного суду від 07.05.2013 року відновленню, як пропущений з поважних причин.
Не дотримання судом при розгляді справи вимог статей 268, 285 КУпАП, вплинуло на правильність визначення виду й міри накладеного на ОСОБА_3 адміністративного стягнення.
Так, районним судом правильно встановлено фактичні обставини справи, що 16.04.2013 року о 14 год. 30 хв. за місцем проживання ОСОБА_3 влаштував сварку із свою матір'ю, в ході якої висловлювався нецензурною лайкою, намагався затіяти бійку, на зауваження не реагував.
Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення КД № 0448 від 16.04.2013 року (а.с.1); рапортами працівників міліції Кутеповим П.В. та Ляшецьким О.В. ( а.с.3,4 ); - поясненнями ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про обставини вчинення ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП (а.с.5,6), а також поясненнями самого правопорушника ОСОБА_3 ( а.с.7).
Отже, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3, а також кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідають зібраним у справі доказам, які апеляційний суд визнає достовірними, оскільки зібрані у передбачений законодавством про адміністративні правопорушення спосіб, і підстав ставити їх під сумнів, немає. При цьому апеляційний суд враховує, що в апеляції ОСОБА_3 не заперечує обставини справи і кваліфікацію правопорушення, а тому відсутні й апеляційні підстави для перевірки їх правильності й обґрунтованості.
Разом з цим, при визначенні ОСОБА_3 виду адміністративного стягнення за вчинене правопорушення, суд першої інстанції загалом дотримався вимог ст. 33 КУпАП, урахував характер вчиненого правопорушення та особу правопорушника.
Наряду з цим, суд першої інстанції зовсім не урахував особу ОСОБА_3, як того вимагає ст. 33 КУпАП, а тому призначив йому хоча й передбачений санкцією ч. 1 ст.173-2 КУпАП вид адміністративного стягнення, але з огляду на його особу занадто суворе.
Так, суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_3 вперше притягується до адміністративної відповідальності, пенсіонер, громадянин Росії, прописаний в Російській Федерації, АДРЕСА_2, а в Україні проживає тимчасово в квартирі своєї матері, якій 78 років.
Тому накладене на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у виді громадських робіт на строк 35 годин є занадто суворим, а тому не буде слугувати меті адміністративного стягнення, визначеній у ст. 23 КУпАП.
За таких обставин, апеляційний суд прийшов до переконливого висновку, що постанова районного суду в частині накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення підлягає зміні.
При накладенні адміністративного стягнення за вчинене ОСОБА_3 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, апеляційний суд у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП ураховує характер вчиненого ним правопорушення, його відношення до вчиненого, висловлювання жалю з приводу того, що сталося, а також, що ОСОБА_3 винуватість свою у вчинені правопорушення не заперечує, що є обставиною, яка пом'якшує його відповідальність. Обставин, які обтяжують відповідальність ОСОБА_3 апеляційним судом не встановлено.
Характеризуючи особу правопорушника апеляційний суд ураховує, що ОСОБА_3 громадянин Росії, пенсіонер, тимчасово перебуває на території України, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яке за своїм видом та розміром буде відповідати меті виховання його в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, а ще буде й справедливим.
З огляду на викладене апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Клопотання ОСОБА_3 задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м. Кіровоград від 07.05.2013 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 травня 2013 року, щодо ОСОБА_3 в частині накладення адміністративного стягнення змінити.
Накласти на ОСОБА_3 за ч. 1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн.
У решті постанову районного суду залишити без зміни.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області С.М. Деревінський