Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
17 липня 2013 р. № 820/5620/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Заічко О.В.,
при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,
за участю представників сторін:
позивача - Марієна І.С.,
відповідача - Барабаша Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України"
до Ректора Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" Тація В.Я.
про визнання дій протиправними,-
Позивач, Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" звернувся до суду з адміністративним позовом до Ректора Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" Тація Василя Яковича, в якому просить суд визнати протиправною дію ректора - голови приймальної комісії Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" Тація В.Я., що полягає у відмові в задоволенні запиту на інформацію позивача - Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протягом останніх шести років системно здійснює правовий аналіз документів, моніторинг та громадський контроль за здійсненням зарахування до вищих навчальних закладів, дотримання державних стандартів освіти, забезпечення належного рівня знань. До правового аналізу на платній основі долучаються адвокати та інші фахівці в галузі права, які проводять правову оцінку документів, що регулюють питання вступу до ВНЗ. На виконання зазначених повноважень, позивачем направлявся запит на отримання інформації до розпорядника інформації - суб'єкта владних повноважень- ректору, голові приймальної комісії Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Тацію Василю Яковичу, на який була отримана своєчасна відповідь.
Позивач вважає отриману відповідь такою, що порушує його права, оскільки оскаржувані дії Відповідача, як суб'єкта владних повноважень, призвели до настання низки негативних наслідків, а саме: позивач не зміг виконати зобов'язання, передбачені умовами договору між позивачем, адвокатами та іншими фахівцями в галузі права, які надають правову оцінку документів, пов'язаних із вступом до вищого навчального закладу, у зв'язку з чим ним понесені непередбачені витрати. Крім того, позивач вважає, що на підставі цих обставин втратилась системність у проведенні перевірок, що мало негативні наслідки в роботі позивача.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в наданих письмових запереченнях та у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі. Разом з тим, зазначив, що відповідь на запит про надання інформації, що надійшов від позивача, була надана своєчасно та у строки, передбачені ч. 1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", в якій, зокрема, зазначалось, що запитувана інформація не належить до предмету запиту, який може бути адресовано університету, як закладу, що фінансується з Державного бюджету, в порядку п.2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Зазначеною нормою Закону передбачається, що вимоги надання інформації за запитами поширюються на заклади подібні до університету лише в частині використання бюджетних коштів.
Відповідачем зауважується, що сама природа запиту не повною мірою відповідала змісту та вимогам, що пред'являються до запитів на інформацію в порядку ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а більше схоже на офіційне звернення громадської організації, що здійснює спостереження за роботою приймальної комісії в порядку, визначеному п. 23.2 Умов прийому до вищих навчальних закладів України у 2013 році, затверджених наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 1244 від 5 листопада 2012 року. Відповідачем також зазначено що позивача було проінформовано про те, що переважна більшість запитуваної ним інформації розміщена на офіційному сайті Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», де з нею може ознайомитися будь-яка зацікавлена особа. Крім того, Відповідач також зазначив, що запит на інформацію був поданий особою, яка не належить до запитувачів публічної інформації, зазначених п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому підстави для розгляду вказаного запиту в порядку, встановленому зазначеним Законом, взагалі були відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін по суті спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ВГО "Комітет конституційно-правового контролю України" в особі його структурного підрозділу - Управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки - 06 березня 2013 року було направлено запит на інформацію за № 125/1-13 до Ректора Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Тація В.Я., в якому, посилаючись на ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", просив надати належним чином засвідчені копії документів, що мають відношення до зарахування до зазначеного вищого навчального закладу (далі за текстом - ВНЗ), з метою здійснення правового аналізу документів, моніторингу та громадського контрою за проведенням приймальної компанії до вищих навчальних закладів України, дотримання державних стандартів освіти, забезпечення належного рівня знань, тощо. В запиті Управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки просило надати: Статут ВНЗ; Свідоцтво про реєстрацію ВНЗ, Ліцензію ВНЗ, Довідку про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ України з додатками; ліцензію ВНЗ та додатків до неї; довідку з ЄДРПОУ; Правил прийому до ВНЗ; Положень про приймальну комісію ВНЗ; Наказ про затвердження складу приймальної комісії та список членів приймальної комісії ВНЗ; план роботи приймальної комісії та графік засідань приймальної комісії ВНЗ; дислокацію приміщень, які задіяні до підготовки та проведення зарахування до ВНЗ; встановлені квоти прийому до ВНЗ різних категорій осіб (а.с.10).
Крім того, з наданого запиту вбачається, що позивач просив надіслати перепустки до ВНЗ на призвіща, закріплених за ВНЗ, представників від Комітету та Управління, а саме: а) Марієна Ігоря Степановича; б) Тетерєвої Марини Сергіївни; в) Шевчук Вікторії Олександрівни; г) Кузьмінчук Тетяни Миколаївни; забезпечити розміщення на інформаційних стендах ВНЗ об'яв Управління; забезпечити запрошення представників від Комітету та Управління на засідання приймальної комісії, інші заходи, пов'язані з проведенням приймальної кампанії до ВНЗ.
Зазначений запит отриманий відповідачем 11.03.2013 року.
З матеріалів справи вбачаєтья, що відповідь на зазначений запит підготовлена 14.03.2013 року, отже, з дотриманням строків, передбачених ч.1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
У відповіді, зокрема, Відповідачем зазначено, що запитувана інформація не належить до предмету запиту, який може бути адресований університету, як закладу, що фінансується з Державного бюджету, в порядку п.2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Зазначеною нормою Закону передбачається, що вимоги надання інформації за запитами поширюються на заклади подібні до університету лише в частині використання бюджетних коштів (а.с. 11-12).
Аналізуючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, суд виходить до наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011р. № 2939-VI (далі по тексту - Закон України від 13.01.2011р. № 2939-VI).
Основною метою прийняття Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI є створення механізму реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Він містить перелік гарантій дотримання прав на надання публічної інформації, поетапний порядок доступу до неї, надає визначення таким поняттям, як конфіденційна, таємна та службова інформація, регламентує порядок її отримання, визначає порядок і строки подачі та задоволення запиту на інформацію, а також процедуру оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації.
Так, Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію (ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Відповідно до положень статті 12 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 13 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.
Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» є державним вищим навчальним закладом, який знаходиться у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України, як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію політики у сфері вищої освіти (ст. 18 Закону України «Про вищу освіту»). Повноваження МОН визначені Законом України «Про вищу освіту", Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим Указом Президента України від 25 квітня 2013 року № 240/2013 та іншими нормативно-правовими актами. Чинним законодавством не передбачено делегування повноважень МОН іншим органам влади, установам та організаціям, в тому числі і їх керівникам.
Стаття 1 Закону України «Про вищу освіту» визначає вищий навчальний заклад державної форми власності як вищий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади. Згідно з частиною 2 статті 21 Закону України «Про вищу освіту» власник делегує свої повноваження керівникові вищого навчального закладу. А відповідно до статті 32 Закону України «Про вищу освіту» безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор.
Отже, відповідач є розпорядником інформації в розумінні статті 13 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI.
До обов'язків розпорядників інформації, зокрема, віднесено надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації (пункт 6 частини 1 статті 14 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є, зокрема, запитувачі інформації, до яких належать фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, позивач у даній справі - ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України» належить до суб'єктів, які мають право запитувати інформацію в порядку, встановленому вказаним Законом.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI не надана повна та всебічна відповідь на запит, що негативно вплинуло на здійснення позивачем наданих йому повноважень.
Суд критично ставиться до вказаних тверджень позивача та не приймає їх до уваги, оскільки така позиція позивача спростовується наявним в матеріалах справи листом відповідача від 14.03.2013 року за вих. № С-18П та доказами його надіслання на адресу ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України».
Також суд звертає увагу на положення пункту 23.2 Умов прийому до вищих навчальних закладів України в 2012 році, затверджених наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 1244 від 5 листопада 2012 року щодо надання можливості із ознайомленням з документами, які стосуються роботи приймальної комісії.
Зокрема, п. 23.2. зазначених Умов прийому передбачено, що громадські організації можуть звернутися до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України із заявою про надання їм права вести спостереження за роботою приймальних комісій. Громадські організації, яким таке право надано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, можуть направляти на засідання приймальних комісій своїх спостерігачів.
Однак, позивачем ні під час звернення до відповідача з відповідним запитом на інформацію, ні під час судового розгляду справи не надано жодного належного та допустимого доказу наявності в нього відповідного права на ведення спостереження за роботою приймальних комісій, а витребування громадськими організаціями належним чином засвідчених копій документів не передбачено чинним законодавством України.
Разом з тим, запитувані позивачем правила прийому до ВНЗ, дислокацію приміщень, які задіяні до підготовки та проведення зарахування, встановлені квоти прийому різних категорій осіб були розміщені на офіційному сайті Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого", тобто зазначена інформація була у вільному доступі, про що і було зазначено у відповіді.
Таким чином судом робиться висновок, що запитувані позивачем: графік засідань приймальної комісії, перепусток на ім'я представників позивача та інші документи, що стосуються зарахування до ВНЗ, можуть надаватись лише тим громадським організаціям, яким Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України надало право вести спостереження за роботою приймальних комісій.
Разом з тим, суд вважає, що запитувана позивачем інформація є інформацією з обмеженим доступом. Надання запитуваних позивачем документів тягне за собою розголошення персональних даних членів приймальної комісії, що призвело б до порушення конституційного права особи на таємницю приватного життя.
Дані, запитувані позивачем, зокрема, щодо членів приймальної комісії, прізвищ та інших даних про екзаменаторів, є конфіденційною інформацією відповідно до ст. 7 Закону «Про доступ до публічної інформації».
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється для захисту репутації або прав інших людей, розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам, а також шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Отже, запитувані позивачем копії наказу про затвердження складу приймальної комісії та список членів приймальної комісії належить до інформації з обмеженим доступом відповідно до закону «Про доступ до публічної інформації», на які посилався позивач під час розгляду справи.
Суд зазначає, що позивачем ні під час звернення до відповідача з відповідним запитом на інформацію, ні під час судового розгляду справи не надано жодного належного та допустимого доказу наявності в нього відповідного права на ведення спостереження за роботою приймальних комісій, а витребування громадськими організаціями належним чином засвідчених копій документів не передбачено чинним законодавством України.
Більш того, частиною 2 статті 21 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI встановлено, що у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
Оскільки позивачем не надано суду жодного належного доказу дотримання ним вказаної норми та враховуючи пункт 3 частини 1 статті 22 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI, згідно з яким розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання бездіяльності відповідача щодо ненадання належним чином засвідчених копій документів, що мають відношення до зарахування до вищого навчального закладу, протиправною.
Таким чином, оскільки запит на інформацію Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» містив лише прохання про надання належним чином засвідчених копій вищевказаних документів, а також враховуючи відсутність у відповідача обов'язку з надання відповідних копій без оплати передбачених статтею 21 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI фактичних витрат, пов'язаних з копіюванням або друком, суд приходить до висновку, що вказівка у листі-відповіді від 14.03.2013р. № С-18П на можливість ознайомлення з відповідними документами із загальнодоступного джерела, на думку суду, не може розглядатись як неправомірна відмова в наданні інформації в розумінні частини 2 статті 22 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI, а є роз'ясненням про додаткові способи отримання публічної інформації.
Крім того, з наданої відповіді на запит вбачається, що відповідач висловлював пропозицію щодо звернення до приймальної комісії університету для отримання відповідних перепусток, а також зазначалась основна інформація про роботу приймальної комісії.
З огляду на вищенаведене, судом робиться висновок, що відповідачем висловлена готовність співпрацювати з позивачем щодо здійснення останнім спостереження за вступною кампанією.
Крім того, суд погоджується з позицією відповідача щодо того, що згідно до ч.ч. 4, 5 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», письмовий запит подається в довільній формі, проте повинен містити ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
З огляду на вказані норми позивач, реалізовуючи своє право на отримання публічної інформації, повинен був подати відповідний запит, в якому було б зазначено, що запитувачем є ВГО «Комітет конституційно - правового контролю України» та який би містив підпис особи, уповноваженої діяти від імені організації.
Із матеріалів, які надані до матеріалів позовної заяви, а саме витягу із протоколу № 1 установчої конференції та витягу зі статут ВГО «Комітет конституційно- правового контролю України», правом діяти від імені Комітету без довіреності наділений Голова Комітету.
З наданого запиту від 06.03.2013 року № 125/1-13, який стосується предмету оскарження, вбачається, що його було підписано начальником управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки ВГО «Комітет конституційно- правового контролю України».
Судом зазначається, що з аналізу вищенаведених норм права вбачається, що управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України» не є самостійним суб'єктом відносин у сфері доступу до публічної інформації. Доказів того, що начальник вказаного Управління має право діяти від імені ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України» без довіреності ані в позові, ані в додатках до нього - позивачем не надані. В додатках до запиту на інформацію відповідна довіреність - не зазначена.
Таким чином, судом робиться висновок, що запит на інформацію був поданий особою, яка не належить до запитувачів публічної інформації, зазначених п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а отже, посилання позивача на Закон України «Про доступ до публічної інформації», як на нормативно-правовий акт, що зобов'язував відповідача надати начальнику управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України» Снігир Т. запитувану ним інформації, є необгрунтованими.
Разом з тим, суд не погоджується із посиланням позивача про втрату системності у проведенні перевірок, що мало негативні наслідки в роботі позивача, оскільки жодного доказу на підтвердження цих обставин позивачем не надано, та під час судового розгляду судом не встановлено.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, щодо протиправності дій відповідача по справі.
Враховуючи викладене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши всі наявні у справі докази та врахувавши пояснення представників сторін по справі, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до Ректора Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" Тація Василя Яковича про визнання дій протиправними - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 липня 2013 року.
Суддя Заічко О.В.