19 липня 2013 року 810/2180/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
довідділу Держкомзему у місті Василькові Київської області, управління Держкомзему у Васильківському районі Київської області
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до відділу Держкомзему у місті Василькові Київської області (далі - Відповідач 1), управління Держкомзему у Васильківському районі Київської області (далі - Відповідач 2) про визнання протиправними дій щодо відмови у присвоєнні кадастрового номеру на земельну ділянку, яка розташована у АДРЕСА_1 та передана безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1, та про зобов'язання присвоїти кадастровий номер вказаній земельній ділянці.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі при прийнятті рішень щодо відмови у присвоєнні кадастрового номеру на земельну ділянку, яка передана безкоштовно у приватну власність позивача, діяли всупереч вимогам законодавства.
Відповідач 2 позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що земельній ділянці позивача присвоєно кадастровий номер, тобто вимоги позивача є фактично виконаними.
У судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, а тому судом визнано за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 11.06.2001 серії ІІ-КВ № 113849 ОСОБА_1 на підставі рішення Васильківської міської ради народних депутатів від 20.02.2001 № 52 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель.
Так, між позивачем та ТОВ "Будівельна компанія "КІНГ" було укладено договір на розробку технічної документації, на виконання якого було розроблено таку технічну документацію.
В подальшому, дана технічна документація була передана до відділу Держкомзему у місті Василькові Київської області для державної реєстрації земельної ділянки площею 0,10 га в державному земельному кадастрі та присвоєння їй кадастрового номеру.
За результатами перевірки документів позивача відповідачем 1 було відмовлено у присвоєнні кадастрового номеру, оскільки вказана земельна ділянка знаходиться за межами індексно-кадастрового плану міста Василькова.
Також, судом встановлено, що позивач подав технічну документацію до управління Держкомзему у Васильківському районі Київської області для присвоєння кадастрового номеру вказаній земельній ділянці.
Але, за результатами розгляду заяви позивача відповідачем 2 також було відмолено у присвоєнні кадастрового номеру його земельній ділянці.
Проте, не погоджуючись із діями відповідачів щодо відмови у присвоєнні кадастрового номеру земельній ділянці, позивач оскаржив їх до суду, але суду надані докази того, що земельній ділянці позивача присвоєно кадастровий номер.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Законом України від 07.07.2011 №3613-VI "Про державний земельний кадастр", Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з вимогами статті 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Відповідно до статті 11 вказаного Закону відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.
Статтею 15 Закону України "Про державний земельний кадастр" передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі тощо.
Крім того, згідно з вимогами статті 16 цього Закону кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками. Відомості вносяться одночасно до документів Державного земельного кадастру у текстовій та графічній формі. Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється розробником такої документації, якщо інше не встановлено договором на виконання робіт із землеустрою. Внесені відомості зберігаються у Державному земельному кадастрі постійно.
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин ( статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр").
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа; документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.
Разом з тим, згідно з наданим відповідачем 2 Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.06.2013 судом встановлено, що земельній ділянці, що передана безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 та яка розташована за адресою АДРЕСА_1, присвоєно кадастровий номер 3221487000:05:018:0001.
Тобто, вимога позивача про присвоєння кадастрового номеру вказаній земельній ділянці фактично виконана відповідачем 2 після подачі адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Позивачем до судового розгляду його справи не було доведено та не надано жодних доказів, що йому відомо про присвоєння його земельній ділянці кадастрового номеру.
Таким чином, оскільки відповідач 2 виконав вимоги позивача про присвоєння кадастрового номеру його земельній ділянці, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, ознак протиправності в діях відповідачів судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що станом на час розгляду справи відповідачем 2 виконано вимоги позивача, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Балаклицький А. І.