"13" червня 2013 р. справа № 0870/2471/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.
суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 6 червня 2012 року
у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернулась із адміністративним позовом до відповідача Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області (далі Мелітопольської ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000381702 від 28.02.2012 року про зменшення бюджетного відшкодування за липень 2011 року в сумі 8 364 гр ., за штрафними санкціями в сумі 2091гр.
Відповідач Мелітопольська ОДПІ заперечував проти позову та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 6.06.2012 року позовні вимоги задоволені, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення № 000381702 від 28.02.2012 року.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач Мелітопольська ОДПІ подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалось.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_3 зареєстровано в Мелітопольській ОДПІ як платник податку на додану вартість.
Відповідачем Мелітопольською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за липень 2011 року, про що складено акт № 172/172/НОМЕР_1 від 10.02.2012 року.
Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи положень п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року у сумі 8 364 гр.
На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 000381702 від 28.02.2012 року про зменшення бюджетного відшкодування за липень 2011 року за основним платежем в сумі 8364 гр., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2091гр.
За результатами адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення, скарга залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення без змін.
Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до приписів п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Із матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_3 та контрагентом ФОП ОСОБА_4 укладено договір поставки № 23 від 19.01.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити продукцію, найменування якої, кількісні та якісні характеристики зазначаються у складських накладних, що додаються до Договору та є його невід'ємною частиною. Відповідно до п. 3.1 Договору, умови поставки товару - EXW-франко-склад.
Відповідно до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.(п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).
Згідно вищевказаних норм, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.
Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.
Із матеріалів справи видно, що зазначений договір був спрямований на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, а саме: ФОП ОСОБА_4 передав товар - запчастини- позивачу, яка прийняла товар, здійснила його оплату на користь контрагента відповідно до платіжних документів.
Здійснення передачі товару по договору контрагентом позивача за вищезазначеним договором підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, а саме: податковими та видатковими накладними, прибутковими ордерами, довіреностями та накладними на отримання вантажів, документами складського обліку - оборотно-сальдовою відомістю, платіжними дорученнями по оплаті поставки товару; за умовами договору поставка товару здійснювалася на орендованому позивачем автомобілі марки FORD модель TRANSIT 2008 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджено наданими податковому органу до перевірки подорожніми листами.
Судом встановлено, і зазначена обставина не заперечується податковим органом, що придбані позивачем у ФОП ОСОБА_4 запасні частини в подальшому були нею реалізовані іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується долученими до справи видатковими накладними та довіреностями на отримання товару контрагентів позивача, що призвело до змін в активах позивача та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до складу податкового кредиту липня 2011 року віднесено суми ПДВ по податковим накладним, виписаним ФОП ОСОБА_4 № 651 від 01.07.2011року та № 699 від 08.07.2011 року на загальну суму 50181,59 гр, в т.ч. ПДВ -8363,60 гр.
В ході проведення перевірки посадовим особам відповідача зазначені податкові накладні були надані та досліджені, їх невідповідність вимогам чинного законодавства не встановлена, що підтверджується змістом Акту перевірки.
Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту липня 2011 року, та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право покупця на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.
Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість одним із постачальників товару у ланцюгу постачання не впливає на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого при придбанні товару, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить таке право покупця в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару своїх договірних (цивільно-правових) та податкових зобов'язань.
Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог цивільного, господарського, податкового та іншого законодавства.
Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентом господарської угоди, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначеного контрагента ФОП ОСОБА_4 протиправною, так як на час дії угоди контрагент позивача був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операції з контрагентом ФОП ОСОБА_4, а тому висновки податкового органу щодо зменшення бюджетного відшкодування за вересень 2011 року з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення - рішення № 000381702 від 28.02.2012 року про зменшення бюджетного відшкодування за липень 2011 року в сумі 8364 гр ., є неправомірними.
Неправомірність визначення відповідачем суми грошового (податкового) зобов'язання за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав згідно чинного податкового законодавства для застосування штрафних санкцій у розмірі 2091гр.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративно го позову.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та вірним.
Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.
За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 6 червня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Т.С. Прокопчук
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова